Донцов у Херсоні: замінування, Росія та «гарний похорон»

журналіст, історик

-       «Вийдіть, будь ласка поступив дзвінок, що приміщення заміновано».

- «Скільки можна нас заміновувати? Кожного разу, коли ми збираємось нас заміновують. Ми нікуди не підемо».

В такій атмосфері днями у Херсоні проходила розмова «Як перемогти Росію: за матеріалами праць Дмитра Донцова» (у рамках проекту «Історичні діалоги»). Життя останнього, власне, обірвалось 30 березня 43 р. тому.

Своїми роздумами про одного з провідних ідеологів українського націоналізму ділились заступник голови ВО «Свобода» Олег Панькевич та кандидат філологічних наук, керівник Науково-ідеологічного центру ім.Дмитра Донцова Олег Баган. 

Останній, зокрема, розповів про таке: 

Як перемогти Росію?

Перемогти Росію – це стати іншою нацією. Ми не переможемо Росію самі – треба мобілізувати простір між Балтикою, Завкавказзям та Туреччиною. Те, що писав Донцов: «створити середньоєвропейський мур». 

Донцов і море

Дмитро Донцов народився за 200 км від Херсону – у Мелітополі (у 1883 р.). У своїх працях публіцист розглядає Причорномор’я, як геостратегічну основу України, оскільки це дає можливість мати могутній флот та систему стратегічних міжнародних союзів із широкими торгівельними зв’язками.

Також життя біля моря виховує у кожної людини  (теза О.Шпенґлера, А.Дж.Тойнбі та ін.) стремління до здобування, динаміки та постійних вольових зусиль. Так постала велич типових морських народів: давніх греків, англійців, голландців, французів, американців. (Статті Д.Донцова «Американізм», «Сансара», «За землю і море», «Наше море»  та інші праці на міжнародну тематику). 

«Три хвилини» та «Адвокат Мартіан»

Найбільший вплив на світогляд Дмитра Донцова мала Леся Українка. [Дві праці публіциста, – «Сила крові» про твір письменниці «Три хвилини» і «Конфлікт поколінь» про драму «Адвокат Мартіян», – увійдуть до 10-го тому «Вибраних творів» Д.Донцова [під редакцією О.Багана - М.Г.].

У «Трьох хвилинах» Лесі Українки події розгортаються навколо Французької революції кінця ХVIII ст. Одного з її учасників врятував і вивіз із країни якобінець. І попри те, що життя врятовано, якобінець сміється з революціонера, оскільки він врятував йому життя, але позбавив боротьби за високі ідеали.

Аналізуючи твір «Адвокат Мартіан» Донцов подає тезу, що зміни у суспільстві відбуваються із зміною поколінь. Адвокат Мартіан майже ідеальний: допомагає християнській громаді, захищає її у судах, але цього замало. Публіцист пише, що мають прийти інші люди: променисті, жертовні, фанатики боротьби, які повинні стреміти до ідеального.

У своїх працях Донцов не апелював до старшого покоління, яке, як вважав, загрузло у народництві і «провансальстві», лоялізмі і пацифізмі, у пасивності й етнографізмі при моделюванні своєї культури.

 «Ми тобі обіцяємо гарний похорон»

  Ідеолог українського націоналізму пропагував об’єднання, яке б базувалось на суворій дисципліні, вимогливості та жертовності, а не «хочу – ходжу, а хочу – не ходжу». Це щось на зразок чернечого ордену, де людина вповні повинна віддавати себе справі не прагнучи отримати щось у замін. Публіцист мав великий вплив на Організацію українських націоналістів. Про те, як його ідеї про чернечий орден поширювались серед націоналістів, можна аналізувати і з численних прикладів буквального дотримання першої заповіді з Декалогу ОУН: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї». Інколи жартуючи ще додавали: «ми тобі обіцяємо гарний похорон». Щодо останнього, то доволі часто ці ж похоронні процесії перетворювались на політичні акції.

У Дрогобичі ми встановили меморіальну дошку поетові Михайлові Смолі, який після побиття польською владою помер через кілька днів (18 січня 1934 р.). На похорон ОУН звезла всіх своїх членів, яких тільки можна було. Процесія йшла через ціле місто – похорон перетворився на своєрідну маніфестацію проти польської влади.

Щодо особового складу ОУН, то організація не ставила собі за критерій кількість. Організація не «тягнула» за собою слабаків. Оунівець мав бути сильний, калібрований, людина з характером. ОУН вважала, що особистість добре формується на вістрі боротьби – у найгостріших обставинах.

Сам же публіцист не вступав до Української військової організації чи ОУН, бо вважав, що більше зробить як незалежний, позаструктурний мислитель, ідеолог і критик. Це давало змогу вільно шукати нові ідейні орієнтири, полемізувати, вказувати на промахи і недоліки націоналістичного руху.

 «Традиції - це панцир» нації

Дмитро Донцов був найбільшим концептуалістом антиросійської боротьби в українській політичній думці ХХ ст. Чіткі антиросійські тези є ще в його ранній, соціал-демократичній, публіцистиці 1909-1911 рр.

Протягом 1920-1930-х рр. Д.Донцов не втомлювався повторювати, що будь-яка Росія, – царська, ліберальна, комуністична, – завжди залишатиметься найзавзятішим і найнебезпечнішим ворогом української нації. У післявоєнну добу він повторив ці думки в есеях збірки «Московська отрута» (1955 р.).

Протистояти Росії українська нація зможе тільки тоді, коли міцно триматиметься власних героїчних традицій: «Традиції – це панцир, який хоронить збірноту від ворожих ударів, немов тіло вояка, що не дає йому охляти». Ми повинні пробудити свою містику Києва, як духовної столиці Східної Європи та перейнятись глибоким і войовничим націоналізмом. 

Заступник голови ВО «Свобода» Олег Панькевич:

Росія не з'єднала Донецьк і Крим не через відсутність боєприпасів, а через присутність спротиву. Як і 70-ть р. тому, так і тепер - значна частина наших захисників читала Дмитра Донцова чи його послідовників.

 

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram