Другий Базар і наше сьогодення

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"

Переглядаючи власну бібліотеку, чисто випадково знайшов невеличку книжечку- без автора, без інформації про місце виданння чи рік. Книжка надрукована давно і за моїм дослідженням , можливо вона появилася в таборі ДП, швидше всього в Німеччині. За змістом я визначив рік її видання. Це 1947 рік. Отже, майже 70 років тому. Книжка називається “Базар1921-1941.”і її автор активний член ОУН-м. Книжка рясніє крилатими висловами Олега Ольжича, полк. Романа Сушка та інших.

Базар- це містечко у нинішній Житомирській області, де 17 листопада 1921р. Більшовики розстріляли, під спів національного Гімну, 359 полонених українських вояків армії УНР, учасників Другого зимового походу. Санкцію на розстріл наших героїв дав радянський комдив Г. Котовський, садист і дегенерат, який колись грабував багатих одеських та бесарабських євреїв, а потім став командиром червоної дивізії. Недавно Подольську, що на Одещині, місцева влада вирішила урочисто вшанувати память цього вбивцю.Типова “антикомунізація”! І типова протидія національному поступу в Одещині. Нагадаймо читачам, що в 1925р. чекісти прибрали Котовського, бо забагато знав.

Але нині не про це. Нині про другий Базар ,про який з нинішніх українських громадян, майже ніхто нічого не знає. Саме другий Базар вчинили гестапівці над українськими патріотами, тисячі яких прийшли вшанувати память героїв першого Базару.

З ініціативи керівництва ОУН-м та особисто Олега Ольжича, місцеві осередки цієї організації вирішили урочисто відзначити 20- ту річницю розстрілу українських вояків під Базаром восени 1941р. Підготовка до маніфестації йшла дуже успішно, незважаючи на опір фашистів. Вже за два дні до початкуурочистостей, під Базар почали прибувати тисячі селян, колишніх учасників національно-визвольних змагань, жінок і навіть дітей. А це засвідчило про те, що більшовики не витравили в українців память про наших героїв. Організаційним керівником цих урочистостей став Волинець Петро- Марчук. Ось цитата з книжки:”Вже за два дні перед маніфестацією зїздилися селяни із Житомирщини, північної Київщини і навіть із-за Дніпра. Учасник цих подій писав:”Їхали возами, цілими валками, одинцем та групами.

Ішли чоловіки, що в якийсь спосіб уникли німецької неволі, ішли жінки, ішли діти. Зокрема було багато молоді, а серед неї й сивоусі діди, що брали активну участь у Визвольних змаганнях 1917-1921 років- старі повстанці, загартовані в боях, тверді, як їхня доля. Ішли ті всі, яких двадцять років неволі не зігнули, не скривили їхньої душі. Ішли горді, з піднесеним чолом, рішені, в разі потреби, силою відстояти свою волю. І, незважаючи на німецькі стежі, на загрози воєнного часу, прийшло кільканадцять тисяч людей.”

21 листопада 1941р. Гідне свято Базару відкрив великою промовою Петро Волинець.Далі виступали представники всіх районів, члени ОУН. Священик, що довго був у підпіллі, провів Панахиду з промовою. З певних причин його імя залишилося невідомим. До Києва врочисто був відправлений спортсмен-посланник, який побіг до столиці, щоб землю з могили героїв Базару вмурувати у стіну храму св. Софії. Урочистості завершилися могутнім “Ще не вмерла Україна...”

В цей самий день в Житомирську область і в ближні райони німецькі окупанти стягнули великі сили гестапо, есесівців, та поліції і почали масові арешти учасників святкової маніфестації. Разом з гестапо, особливо старалися колишні радянські партійці, яких большевицька влада залишила у підпіллі. Численні арешти пройшли на Коростенщині, в Радомишлі та в довколишніх селах. Заарештованих немилосердно катували в підвалах Радомишля та Житомира. В перший день було заарештовано понад 200 національно свідомих українців. В наступні дні арешти продовжувалися і в передмісті Житомира- Мальованці гестапо і поліція розпочали масовий розстріл українських патріотів- учасників маніфестації, як тоді під Базаром. Вмирали зі співом національного Гімну.Зі всіх заарештованих врятувалося лише четверо чоловік. Втік зовсім юний Іван Демкович, який продовжив боротьбу проти фашистів і через рік його розстріляли гестапівці в Харкові. Чисто випадково зумів утекти і Петро Марчук- Волинець. Боляче читати те, що цей видатний підпільник загинув від руки члена СБ ОУН Лебедя. Нами, поки що, ця інформація не перевірена за браком джерел. Тоді ж садисти з гестапо розстріляляли подружжя Орищенків, які гордо йшли на смерть. Наші патріоти не просили помилування, а з вигуками:” Стріляйте, кати”, “Слава Україні” гордо вмирали..., як тоді , в 1921р. Трагедія під Базаром, є відповіддю

міністрові закордонних справ ФРН Штайнмаєру, який разом німецькими адептами Кремля,

звинувачують українців у злочинах в часі Другої свіітової війни. А ще слід би йому нагадати, що Україна у цій війні втратила чи ненайбільше своїх громадян.

Ізраїльський Президент Рівлін, в часі офіційного візиту в Україну, теж дозволив собі фальсифікувати нашу історію, звинувативши УПА в злочинах проти євреїв, “ забувши” при тому, що сотні євреїв воювали в лавах нашої повстанської армії, як колись в УГА воювало тисячі євреїв-усусів.

...Наша влада, за чверть століття, не навчилася давати гідну оцінку всім тим, хай і особам високого рангу, які принижують національну честь нашої держави. Стереотипи, сформовані в Москві мають бути поламані. Во імя тих, хто з честю поліг під Базаром-1 та Базаром-2.

 

 


КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram