Наруга над могилою Степана Бандери у Мюнхені сприймається як виклик для української нації і держави.

Очевидно, що має реагувати МЗС, Інститут національної пам’яті, Генеральна прокуратура.

Але при цьому треба розуміти, що постаті формату Мазепи, Петлюри, Коновальця, Мельника, Бандери, Шухевича, Теліги – приречені бути об’єктом наруги з боку наших ворогів.

Якщо їхні могили чи пам’ятники залишатимуться у спокої, то це означатиме, що бій за Україну припинився, або у цьому бою Україна зазнала поразки.

Це не війна з могилами і пам’ятниками. Це намагання у такий підлий спосіб спинити силу українського націоналізму, з яким ці могили і пам’ятники ототожнюються.

І тут не допоможе Пантеон героїв. Припускаю, що навіть на Пантеон чинитиметься замах.

Так відбуватиметься до того часу, допоки остаточно не переможе правда Мазепи, Петлюри, Коновальця, Мельника, Бандери, Шухевича, Теліги. Допоки не переможе український націоналізм.

А тому не треба хапатися за серце і ковтати валідол. Треба пишатися нашими героями, які мертвими не дають спокою нашим ворогам.