Країна-химера

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Боляче писати цей заголовок і ці слова, але, на жаль, так є. Українці заплатили за свою незалежність величезними жертвами, особливо у ХХст. Після 1991р. романтизм українців аж зашкалював: всі хотіли бачити Україну стабільною і процвітаючою європейською країною - з сильною економікою, потужною армією, високою духовною культурою, що мала б розвиватися швидкими темпами.
На жаль, патріоти і небайдужі до долі країни громадяни, призабули, що в Україні залишилася сильна прокремлівська п”ята колона, колишні компартійні і комсомольські функціонери, багатомільйонна зденаціоналізована маса, що є і по-нині, зачарована на кремлівські зорі. Всі вони вкупі, під ідейним керівництвом Кремля, почали наступ на незалежну Україну. Довготривала московська окупація далася взнаки. Найбільше злом для нашої держави, є низька національна свідомість мільйонів громадян, а тому маємо партію регіонів, гречку в часі виборів, антиукраїнський елемент у ВР, Кабінеті міністрів та в Адміністрації президентів. Саме через це відомий московський чекіст наважився загарбати Крим та частину Донбасу.

За час незалежності України, тут не склалися міцні політичні середовища, які всі мали б бути національно-політичним підгрунтям до розбудови сильної України. У тут не вийшло, бо причина-аналогічна. Створені політичні партії будувалися також, як політичні химери, властиве, як ситуативні середовища, частіше творилися і творяться під конкретного каліфа. Нині - те саме.

Партійно- комсомльська верхівка, що тисячами ниток пов”язана з Кремлем, швидко оговтавшись, перехопила владу у свої руки і не випускає її досі. Добавмо ще сюди олігархів, яких вона породила. Вкупі і їм вдалося різними методами, користуючись інертністю обивателя, витіснити на маргінеси політичні партії, що були носіями національної ідеї і в тому числі- Народний Рух. Кого вбили, кого залякали , переважаючу більшість- підкупили.

Індеферентність Л. Кравчука призвела до того, що влада перейшла до кланових середовищ, які, хоч і орієнтувалися на Росію, але аж ніяк не хотіли, щоб Украна стала прямою московською колонією, а вони були відсунені від багатомільйонного корита. Олігархи набирали сили. Ідеальне середовище для розкрадання національних багатств і промислово- фінансового потенціалу України створив для них наступний президент України- Л. Кучма. На жаль народ і національно- патріотичні сили, не змогли зупинити цю антиукраїнську і антинародну ходу. В руках влади зосередилася карально-репресивна машина, яка почала розкручувати маховик оборотів проти противників олігархату і патріотів України. Георгію Гонгадзе залишилося жити небагато.

Верховні органи влади теж, у більшості, перейшли до рук олігархічно - мафіозних кругів. Москві це було вигідно а захід був щасливим від того , що Україна позбулася ядерної зброї. Проблеми національної України ніхто не вирішував, починаючи з української мови. І все ж Україна не Білорусь, бо є ще національно- патріотичні сили і, перш за все в Галичині, які були готові захищати незалежну Україну. І з цим мусів рахуватися Кучма та його чорний орден. Країна бідніла і тисячі українців почали шукати кращої долі на Заході, хоч для влади і олігархів і це було вигідним: протестаційний електорат вибував за межі України, а зароблена валюта, в кінцевому рахунку, осідала і осідає в кишенях нуворишів. Духовний світ України перебував, і ще до якоїсь міри перебуває в російському духовному окупаційному полі, по сьогодні. Яка б країна могла б дозволити собі те, щоб національні святині перебували у складі конфесії, що є ворожою до нашої держави? Химера! Зманкуртизовано-хохляцька частина нашого суспільства, де за гречку, де за ідеї мавзолеївського мерця, приводила і приводить до вищих органів влади промосковські паразитуючі клани, які негайно розподіляють сфери впливу, а отже, і грабунку України. Відсутність національної гордості та відсутність вічних істин у високих представників влади гальмують національно- культурний розвиток і перетворюють Україну на державу- химеру. І такою вона залишається і по нині.

У цей же час, в Росії кріп і зростав режим влади чекістів, що культивував ненависть до демократичних цінностей. Український президент В. Ющенко, маючи за собою національну Україну, не спромігся вибудувати бодай фундамент Української України. Разом з Кучмою, він породив Януковича і наростаючий пауперизм суспільства. За його президенства не була придушена промосковська п”ята колона, яка володіла величезними ресурсами і була спроможна повернути собі владу. Затушовані вороги України знову почали піднімати голови, готуючи грунт для ще більшого укріплення влади чужорідних олігархічно - мафіозних кланів. Ющенко пішов, але дав зелене світло черговій персоналістичній владі, яка все далі і далі сповзала в обійми Кремля та Путіна. Політичний пейзаж України почав прикрашатися червоно- біло -синіми кольорами. Помаранчева і Революція Гідності залишилися незавершеними і лише трохи налякали режим, його носіїв та адептів.

Нинішній президент прийшов до влади, отримавши мандат довіри від революційного Майдану, але своїх обіцянок, на жаль, не виконав. Перш за все, не сидять у тюрмах ті, що давали накази і розстрілювали Небесну сотню. Це і є перше мірило усіх дій П. Порошенка.

Знову пишним цвітом цвіте корупція і непотизм. Зовнішня політика по стратегічних напрямках-провалена. Війна, з легкої руки нинішнього керівництва, перетворилася в АТО.

Ця абревіатура вперше штучно підфарбувала імперіалістичну, загарбницьку війну Росії.

Йде торгівля з Росією, з бандитськими формуваннями на окупованих територіях, переслідуються патріоти, що найбільше винесли на собі тягар війни. Вони на перешкоді до ще більш масштабного грабунку держави та укріплення влади паразитуючих кланів.Олігархи багатіють, а народ, за свою політичну близорукість, бідніє. Нинішня влада не відчуває наростаючого кипіння незадоволення в суспільстві. Вона та олігархи збагачуються цинічно, дико, незважаючи на війну і загибель тисяч кращих синів і дочок України. Верховна рада не має авторитету навіть у середньостатистичного школяра і перетворилася в додаток до виконавчої влади. Ніякої ідеології у нинішньої влади немає. Вона — ситуативна. Політичні середовища - бодай не казати. Медіа простір України-ніякий! І все це на руку олігархам.

Але ще не все втрачено. Війна визначила тисячі патріотів, які уже не хочуть терпіти всюдисущу химеру. Вплив патріотичних сил зростає, незважаючи на дії владних церберів,

зубожіння народу і війна революціонізує українське суспільство. Владо, роби висновок.Закручування гайок може мати зворотній процес.

 

 

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm