Кращі від спартанських

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Та з нами наші переконання, наша правда і справедливість, ваша поразка неминуча Альберт Камю
Російська агресія в Україну показала разючу різницю між російським та українським суспільством. І в тому числі поміж жінок. Українська жінка виявила себе справжньою патріоткою, захисницею рідної землі, захисницею домашнього вогнища, матір”ю-героїнею і відважним воїном, що не схиляє голову перед цивілізацією новітніх орків, які посунули на Україну. На плечі нашого жіноцтва ліг час великих і важких випробувань і вони з честю витримали Майдан і дворічну війну з величезною, чекістською за духом і діями, російською

державною машиною. Ніколи б українки не змирилися б з українською агресією, державною

несправедливістю, не втратили б свого жіночого “Я” в часі якихось катаклізмів. В Росії по- .іншому. Тут завжди було по-іншому. Тут ніколи жінка не була вільною. Нині вона закладниця путінського режиму. Пригадайте, дорогі читачі, вираз обличчя російських жінок чи їх пособниць в Україні, що вийшли на вулиці підтримати свого змаргіналізованого вождя, який захопив чужу територію. Це були обличчя садисток, озвірілих від чужого болю. Вони катували українських патріоток і наших поранених воїнів. Про їх жіночу подобу нормальною мовою-годі говорити.

Українські жінки, разом зі своїми чоловіками, встали на захист своєї держави і за її незалежність платили і платять- найдорожчим- своїми молодими життями. Вони повсюду:

на фронті, в найгарячіших боях, де відбивають атаки озвірілих агресорів, в загонах волонтерів, в різних добровольчих загонах, вони донори, вони сестри-милосердя, вони матері, дружини, сестри, наречені, які своїм незламним духом і жіночою ніжністю підтримують наших воїнів, а своїх найдорожчих людей. Вони ж у скорботі провожають в Божі Засвіти полеглих чоловіків. Порівняймо російських жінок в часі Другої світової війни і сьогодні. У що вони перетворилися? В прямих, озлоблених пособниць кремлівського фюрера. Ніхто з них не протестує проти імперіалістичної політики Путіна та його кагебістської кліки, проти загарбницьких воєн в Грузії, Україні, в Сирії. Вони не знають, де поховані їхні сини, чоловіки та брати. Очевидно, що такий стан речей їх влаштовує, як і тих

жінок, що чекали московських окупантів.

Це війна етнічна. На захист України встали жінки з різним національним корінням, але нині вони в єдиному пориві, як українки, встали на двобій з ворогом.

У невеликій статті неможливо назвати всіх українок, героїнь Майдану і фронту і все ж частину з них згадаємо...

Нещодавно віддала своє життя Наталя Хоружа, яка везла поранених наших вояків у госпіталь, але бандити навіть не зреагували на Червоний Хрест і прицільно ,2-го лютого ц. р. випустили снаряд по автомобілю. Наталя загинула разом з пораненими вояками.Звичайний фашизм і оправдань нема! Понад 70 років Росія оспівує подвиг радянського народу у ІІ світовій війні, а тепер та ж Росія та її керівник проводять ту ж політику, що і німецькі нацисти на чолі з фюрером.

Наші дівчата та жінки, зокрема Венера Шаяхметова-медик Айдару у віці 23 років воює проти агресора, як і її подруги Тетяна Ричкова з Дніпра, що є відомим невтомним волонтером, що нагороджена орденом княгині Ольги, Ольга Омельчук- санінструктор, що теж воює на фронті на рівні з чоловіками. У віці 22років Катерина Подзізей з ДУКу, захищає Батьківщину, як і Валерія Федоренко-росіянка, що є оператором безпілотника в батальйоні ім. Кульчицького. Юлія Толопа воює в Айдарі і є командиром БМП і це у її 20 років і теж за національністю росіянка, але дівчина відважно воює за долю України, незважаючи на постійну загрозу життю, наприклад, в часі, коли її бойова машина підірвалася на міні і відважну дівчину рятували стрілець Андріана і медик Лада. Командиром групи госпіталь”єрів є Катя Приймак, що заледве досягла 22-ти років свого життя і не відсиджується в тилу. Аліна Михайлова, віком 21 року, є студенткою КНУ ім. Т. Шевченка і за одно є активісткою SOS. Діана Мазур, Марія Черненко з ДУКу встали на боротьбу з ворогом, що ще недодавна відігравав роль “старшого брата”, а конкретний старший брат-Й. Кобзон колись слізливо вигукував “не надо резать по жівому”. А нині хлібодавці п.Кобзона

по справжньому ріжуть територію України , а він з апломбом вітає цей дикий акт.

А Яна Зінкевич?! Хто з українців не знає цієї юної дівчини, що стільки зробила для допомоги нашим воїнам, а себе не вберегла. Але Господь бачив велич духа наших жінок і Він порятував дівчину. Вся Україна раділа, дізнавшись, що Яна вийшла заміж і тисячі привітань надійшло цій мужній жінці, коли вона стала матір”ю. Віримо, що для неї інвалідний візок- не вічність!

Дрогобичанка, вчителька Ірина Іванюш, здобувши фах медсестри, пішла на фронт, щоб рятуватми життя наших воїнів Світла. І рятувала, але себе не вберегла. Підло посталений чорною рукою фугас, жахливо покалічив дівчину, обірвавши її обидві ноги. Але

вона на здалася і мужньо перенесла багато операцій та мріє знову повернутися на фронт. Героїня! Швидкого тобі виздоровлення, дорогий наш “Лютику”. Таким був позивний нашої

Іринки.

Мама загиблого кіборга Андрія Терещенка, Світлана Чорна з Черкас, взявши в руки важкий автомат, пішла на фронт, щоб продовжити справу, за яку боровся її син-герой. Честь і слава цій сміливій і мужній жінці!

Хто у Львові і на фронті не знає знаменитих жінок-волонтерів- Ірину Дзьобу та Софію Федину?! День і ніч трудяться ці відважні і працьовиті жінки, допомагаючи фронту:везуть харчі, одяг, медикаменти, техніку, шукають безупину кошти, щоб придбати все необхідне. А ще організовують концерти для тих, хто стоїть на передовій, захищаючи Батьківщину від московських фашистів.

Наші жінки, що змушені поїхати на заробітки в Європу та інші країни світу, чи не щодень передають в Україну і на фронт-гроші, медикаменти,харчі, одяг і все необхідне. Аналогічно поступають жінки з діаспори, а вкупі вони ще й мітингують, протестуючи проти московської навали на українські землі. Міністр закордонних справ Канади, українка Христина Фріланд не припиняє засуджувати на міжнародньому рівні і в Канаді російську нахабну агресію в Україну.

Їх -мільйони. Мужніх, відважних українок, що не скорилися і ніколи не схилять голови перед підлим ворогом. Вони гідні продовжувачі жінок-героїнь в УСС, УГА, в УПА,сміливих невільниць радянських ГУЛАГів. Росія і Путін їх не переможуть.Дух українок

і їх незмірна любов до України сильніші за російські танки.

 


КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram