Київ ще радянський

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Ще раз про арку "дружби народів"
До написання цієї статті мене спонукала стаття у газеті “День”(Див.Газета “День”. Стаття “Дірка” від бублика”за 26-27 січня ц. р.), де йдеться про арку “дружби” російського і українського народів, що колоніальним ярмом висить над душею розкріпаченого українця з 1982р. Я вже неодноразово писав про неї, а особливо про пам”ятник колоніальному холопству, який поруч стоїть тут по -нині. Там нещасні хохли по лакейськи заглядають в очі росіянам, зокрема боярину Бутурліну, кар”єру якого пропинили львів”яни, що вперто захищали своє місто у 1655р. Цар Олексій Михайлович змістив з посади Бутурліна за невиконання наказу.

Але в Києві шанобливо схиляють голову перед цим варваром, по- сьогодні. Ніяких пропозицій щодо збереження цього “коромисла”не може бути, лише єдина: негайно знести і навіки стерти цю ганьбу, що висить над нашою столицею. І пам”ятник нашому національному кріпацтву - теж знести і написати, як колись написали французи,взявши Бастилію: “Тут танцюють”.

Очевидно, київській владі милі серцю ці колоніальні символи, якими , зачаровані на схід депутати на чолі з мером, не в силі позбутися. Я вже неодноразово писав про те, що цей символ приниження України і її народу мав бути знесений ще 24 серпня 1991р. А стоїть по- нині, викликаючи саркастичну посмішку в гостей столиці та іноземців. Московити нині знову напали на нашу землю і тому все, що пов”язане з окупантом має бути рішуче ліквідовано, щоб колись з нас не сміялися нащадки. Більшовицький режим , органічним продовженням якого з путінізм, нічим кращий не був від нацизму. Україна втратила від російсько- радянської окупації в десятеро більше своїх громадян ніж від фашистської окупації. Але фашистам ніхто не ставить пам”ятників.

Ще жахливіша ситуація з назвами київських вулиць. Перейменування чисто повзуче і при такому темпі київська влада ще не одне покоління виховуватиме на радянській ідеології і “нерушимій дружбі з великим російським народом”. З 2001 київських вулиць- половина з них чекає на носіїв національного поступу. Не краща ситуація з 524 переулками, 55 площами, 32 проспектами 20 бульварами та 15 узвозами. ( Дані з Вікіпедії).Ось кілька прикладів. Однієї статті замало, щоб висвітлити цю пробдему. Існують в “сталице нашей родини” вул. Радгосп “СОВКИ”. Чудова назва, яка відображає червонувате обличчя київської влади. А ще красується в Києві вулиці Ковпака, Конєва, Щорса, Жданова, Орджонікідзе- цього лютого ворога незалежної України. Кияни ще віддають шану лютому катові України і Києва, зокрема - Антонову - Овсієнку, по вказівці якого столиця була залитам кров”ю киян. Цікавою є вулиця Кронштадська. Дозволю собі нагадати панові Кличкові і панам київським райцям, що в часі повстання в Кронштадті військових моряків у 1921, де половина з них були українцями- більшовики вбили або кинули під лід кілька тисяч українців. Полундра! Панове перейіменувальники! Колись я стояв на вул. “Крейсера “Аврори” і приснилося мені , що він вгатив з головної гармати по вікнах Верховної ради і вікнах київської адміністрації, попереджаючи,щоб ніколи не змінювали цієї назви. Це попередження київська влада свято береже! Є ще славні вулиці в Києві, які прославляють імена кривавих катів Антонова- Овсієнка, Жданова, чекістів, Фрунзе та ін. Є в столиці вулиця Белінського- російського шовініста, що був вірним служителем царату і найпідлішим чином обпльовував нашого національного Пророка- Тараса Шевченка. Гідно шанують в Київській міськраді дружбу зі “старшим братом-великим російським народом”, зберігаючи назви вулиць”:Кольцова, Комбайнерів, Крилова, Кузбаська, Кулібіна, Кузнєцова, Рози Люксембург, Воронізьку, Челюскінців, Коллонтай ( за цю назву вождь Ленін був би дуже вдячний київським депутатам), Рокосовського, Тимошенка і тьму інших! Аж голова обертом йде від цього сонму царської і червоної Росії. А ще палкий привіт київській владі передають 12 канальних переулків. Це позитивно, бо відображають рівень політично- культурного мислення влади на Київських горах.

В цілому, вся ця вулична прорадянська дійсність засвідчує про те, що влада в Києві ще зачарована на зорі Кремля, боїться, щоб “каби чего не случилося”, керівництво не знає національної історії: як стародавньої так і новітньої, зрештою національну свідомість ще треба рішуче піднімати. Допоки при владі не стануть національні лідери, така ситуація продовжуватиметься ще довгі роки.

 

 

 


КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram