Львівські проміжні вибори vs інвестицій

Ця стаття не претендує на всебічний огляд підходів до залучення інвестицій, але деякі нюанси є: бажання виділити, особливо в контексті українських, та й узагалі місцевих політичних реалій.
Ця стаття не претендує на всебічний огляд підходів до залучення інвестицій, але деякі нюанси є: бажання виділити, особливо в контексті українських, та й узагалі місцевих політичних реалій.
В умовах сучасного, глобалізованого, швидкозмінного світу рішення про інвестиції в ту чи іншу країну стратегічні і звичайні інвестори приймають на підставі так званих суверенних рейтингів. Суверенні рейтинги складають рейтингові агентства (РА).
При складанні суверенного рейтингу РА реагує на найменші рухи в політичній, економічній, екологічній, соціальній сферах життя країни. Агентства фактично відслідковують наступні блоки:
- політичні новини;
- аналіз інтерв’ю, статей, перших осіб держави, виступів політичних осіб і просто політикуму;
- аналіз програм та програмових заходів політичних партій;
- аналіз політичної ситуації в країні та регіонах;
- економічні новини;
- тренди в економічній кон’юнктурі, бюджетах, інфляції, безробітті і т.д.
Рейтинги присвоюють не лише суцільно країні. Рейтинги присвоюють окремим територіям, містам. Такий рейтинг має, для прикладу, місто Львів, і не просто має, а зобов’язане мати, позаяк проводить регулярні запозичення. Власне, розгортання будівництва стадіону під ЄВРО-2012 здійснювалось на запозичені кошти. До речі, за несприятливих тенденцій рейтинг Львова вже понижувався.
Інвестиції — це коли не просто прийшов хороший дядько і дав гроші. Якщо хтось прийшов і вклав якийсь ресурс, то цей інвестор захоче повернути кошти з прибутком, тобто з певним відсотком. Найпростіший приклад — депозит у банку. Якщо є альтернативи по депозиту в 5 %, 10 % і 15 % з однаковим ступенем ризику, то і до ворожки не ходи, значна більшість інвесторів вкладе в депозит із максимальною ставкою 15 %. А якщо зі збільшенням відсотка депозиту в геометричній прогресії зростає ризик, то значна частина інвесторів, очевидно, буде ухвалювати рішення за найменшим ризиком. Що робити: позичати чи вкладати гроші — також бізнес.
Високий суверенний рейтинг країни (області, району, міста) дозволяє залучати інвестиційний ресурс за меншу ціну. Слід розуміти: фінансовий ресурс також має свою вартість. Безсумнівно, що інвестиції «полюбляють» не стільки демократію, а більшою мірою — прогнозовану стабільність та те, в який спосіб вирішуються конфліктні ситуації. Як кажуть: «Гроші люблять тишу».
На території «демократичної» каддафівської Лівії працювало десятки іноземних компаній, і інвестиції становили до 10 % від ВВП, суверенний рейтинг був одним із найвищих у світі. Як тільки почались політичні вимоги опозиції, рейтинг відразу був понижений, а з початком бойових дій взагалі скасований. Тобто, якщо Лівія до протестів робила запозичення (отримувала інвестиції) під 5 % річних (це коли при отриманих 100 доларах маєш за рік повернути п’ять), як тільки почались протести, ставка внаслідок оцінки ситуації РА (пониження рейтингу) зросла до
15 %, що означало — потрібно повертати вже 15 доларів на вкладені сто. Скасування суверенного рейтингу красномовно свідчило про те, що в цій країні можна втратити все. Інвесторів як корова язиком злизала.
Тепер ближче до Львівщини. 27 січня 2013 року мали відбутись проміжні вибори до Львівської обласної ради по семи округах. Вибори не відбулись, бо не знайшлось 7 млн грн. Сума не божевільна, але в умовах кінця року, в умовах зверстаного бюджету, в умовах неоднозначності політичної ситуації виявилась непідйомною. Теоретично проміжні вибори, відповідно до законодавства України, мають проводитись за рахунок місцевої громади. Точніше, стаття 60 закону щодо виборів депутатів до місцевих рад звучить так: «витрати на підготовку і проведення чергових, позачергових та перших місцевих виборів здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Усі інші види місцевих виборів проводяться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів …».
 Це означає, що кошти в бюджеті на вибори мають бути передбачені. Яким чином кошти мають з’явитись у бюджеті, це нас не вельми має цікавити. Є факт, станом на сьогодні такого ресурсу немає, але те, що за підсумками першого кварталу 2013 року проблему можливо буде вирішити, або й раніше (головне — щоб почала працювати Верховна Рада), є великі сподівання. Хоча є й інший цілком законний варіант. До наступних місцевих виборів залишилось два з половиною роки, цілком можна піти на такий крок, як скорочення депутатського корпусу. Нічого страшного в цьому немає, і ніякого згортання демократії тут не простежується, якщо на це буде добра воля громади.
Не обійшлося і без громадян, які вирішили на цьому попіаритись. Цілком припускаю, що деякі з них цілком свідомо бажають дотримання законодавства і взагалі хоч якихось стандартів демократії. Але важко зрозуміти тих, хто висуває різноманітні конспірологічні версії ледь не всесвітнього масштабу, приписуючи себе до когорти чи то політтехнологів, чи то політологів. Найбільше галасу вчинили: перша когорта — це самі кандидати в депутати. І це зрозуміло, але з іншого боку, яка їм різниця: стати депутатами вже чи через місяців зо два? Вражає те, що до другої когорти, яку чути найбільше, можна віднести тих, хто мав би вчасно підказати ці колізії в законодавстві та можливий розвиток подій.
Найцікавіше, що весь цей галас почуло вже півсвіту, і цілком можливо, що факти зафіксовано рейтинговими агентствами. До чого це може призвести? Відповідь однозначна. До пониження суверенного рейтингу України, до пониження інвести¬ційного рейтингу Львова. Це означає, що позичати фінансові ресурси нам будуть уже за більшими відсотками, й ті інвестори, що ще вагались, уже до нас не прийдуть, потенційні робочі місця не будуть створені. Слід розуміти, що фінансова ситуація в світі надзвичайно складна. Німеччина забирає свій золотовалютний запас у США, Британія заявляє про вихід з ЄС, в Японії борг на рівні 200 % ВВП, глобальне безробіття зростає швидкими темпами, загальносвітовий обсяг інвестицій на кінець 2012 року скоротився на 18 %.
Тому збитки від львівського виборчого галасу, оцінно, можна вимірювати вже не одним десятком мільйонів гривень. Для світової спільноти, а особливо інвесторів, важливий не сам факт не проведення виборів, а яким чином вирішується питання, тихо чи з гучним голослівним піаром, і що головна причина — банальний «глюк» у законодавстві.
І ще один приклад на завершення. Коли в Південній Кореї наприкінці дев’яностих минулого століття було сутужно, там не те що на вибори, там на найпотрібніше бракувало коштів у державі, то було кинуто клич, і люди понесли коштовності, золото, діаманти, валюту й без усяких вимог віддавали в скарбницю держави…Це, до речі, про справжній патріотизм.
 
 
Андріян ФІТЬО,
ГО «Спілка консультантів «Експерт-група»
 
Опубліковано: Львівська газета «Ратуша», №4

 


КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram