Ляпас голосний і не останній

Петро Бандура - журналіст.
Перемога Джамали з піснею «1944» - це не просто фантастичний успіх таланту, а й протест європейців проти депортації кримських татар та представників інших національностей. Це вже пряма заявка на те, що народи не вибачають злочинів Московщини на сході України і в Криму.
  Без сумніву, кожному українцеві вже набридло чути московську пропаганду про те, що Крим – «исконно русская земля». Та відомо, що будь-яка пропаганда – це наперед задумана фальшивка. Про це свідчать радянські видання. Ось в енциклопедичному словнику видання 1967 року зафіксовано: «Кримське ханство – татарська феодальна держава, до якої входили Крим, Прикубання, Приазовя і Північно-Західне  Причорноморя. Утворилася 1449 року. Правила кримським ханством династія Гіреї (1427-1783 роки)». В іншій статті про московського князя Івана ІІІ Васильовича знаходимо, що за нього «в основному завершилося обєднання земель навколо Москви і створення централізованої держави». Ця держава постала не раніше 1497 року, тобто десь на пів століття пізніше, ніж Кримське ханство. От вам і «ісконно русская земля». Ще майже 300 років Московщина зазіхала на кримські землі. У 1783 році Кримське ханство було ліквідоване, а його територія приєднана до Росії. Шкода, що це сталося за допомогою запоріжських козаків, але Січ ще в 1709 році потрапила в залежність від Москви і мусила коритися. Хоча частина запорожців перейшла до володінь Кримського ханства і поблизу теперішнього Херсона заснувала Олешківську січ. Тобто спілка українців і кримських татар нараховує не одне століття.

До московських фальшивок належить і те, що мовляв, немає московських військ у Донбасі, бо два сусідні народи між собою ніколи не воювали. Та воювали ще тоді, коли так званих росіян і на світі не було. Від Андрія Боголюбського, який захопив і винищив Київ 1169 року і до більшовицької навали 1918-1920 років – десятки війн і військових конфліктів. Чого варта лише війна проти України, звана Голодомором, у 30-х роках минулого століття чи війна з українськими повстанцями у 40-50-х. Завдяки увазі в наші дні до Конотопської битви відкриваються нові стрінки повномаштабної війни України з Росією 1658-1659 років. Тоді гетьман Іван Виговський розгромив москалів за допомогою кримської кінноти. Факт історично незаперечний.

А сьогодні президент Путін, міністр закордонних справ Лавров, якого називають бульдогом, міністр оборони Шойгу неодноразово виступали із заявами, заперечуючи причетність Москви  до злочинів на Сході України. Та ми це все вже проходили. Так було, коли, як писав полковник Корпусу січового стрілецтва Євген Коновалець, при наступі «московсько-большевицьких відділів, що сунули на Україну під фірмою фіктивного українського радянського уряду». «РуSSкий мір» нам принесли «зелёные человечки». Зараз у Донбасі роблять злочини сепаратисти – ополченці. Але все це разом у всі роки називається москальщиною. От на песконференції 17 грудня 2015 року Путін нарешті визнав, що росіяни присутні в Донбасі, але заперечував наявність там регулярних військ. З цього приводу Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг сказав: «Ми заявляли і заявляєм, що російські війська присутні на території України. Ми спираємося на наші власні розвідувальні дані, відкриті джерела, повідомлення у ЗМІ».

Свого часу історик Павло Штепа писав: «Росіяни навмисне кілька разів за останні 15 років викликали дуже небезпечні для миру конфлікти з єдиною метою: перевірити на практиці, зясувати питання, чи західний світ має досить моральної, духовної сили збройного покарання росіян за все те, що вони роблять у себе в країні і поза нею в світі. Ці досліди показали росіянам повну прострацію бойового духу на заході, і тому росіяни його не бояться». Тут автор дещо помилився . Ми вже побачили, що економічними санкціями і політичним бойкотом парламенти і уряди сотень країн довели свою незгоду з діями Московщини. А чергового голосного ляпаса Путін і його поплічники одержали від простих людей Європи, коли вони своїм вибором на Євробаченні продемонстрували свою зневагу до політики Кремля.

Перемога Джамали з піснею «1944» - це не просто фантастичний успіх таланту, а й протест європейців проти депортації кримських татар та представників інших національностей. Це вже пряма заявка на те, що народи не вибачають злочинів Московщини на сході України і в Криму.

Скільки ми почуємо ще  дзвінких ляпасів?     

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm