Почну з того, що коротко прозвучало в кадрі та поза ним з уст Бориса Капусти – викладача Ведичного Університету Махаріші, біолога-валеолога та майстра Джйотіш (ведичної астрології:

Садовий – мрійник, апелює до зовнішніх причин, до авторитетів, зокрема закордонних. Дитина, що шукає дорослого. Кошулинський, за своїм психотипом – господар, людина котра сама приймає рішення і за них відповідає.
Самі ж дебати почалися з “обміну любязностями”. Руслан дорікнув Садовому неетичним тиражуванням придворною газеткою “Самопоміч” засмальцованих  чуток щодо фінансування “Свободи” львівськими кримінальними авторитетами. На що Андрій Іванович заявив, що один з тих авторитетів, із “поганялом” “Морда”, сам  заявляв про фінансування ним “Свободи”…
Рік тому писав:
“Натомість гуляє в Інтернеті інформація дещо іншого змісту, а саме про фінансування «Самопомочі» кремлівським спецом зі створення зон «керованого хаосу» – В. Ю. Сурковим. Мова йде про суму в 100 млн. дол. Можливо це «качка», але сума, потрачена на зомбування електорату «нової парламентської сили», є приблизно саме така.

Зрештою, ось що стверджує один дописувач соціальної мережі:

«Приведу вкратце цитаты из докладной записки,направленной Владиславом Юрьевичем в Управление Президента Росс.Федерации по внешней политике ( исх.А29-1099 от 14 августа 2014 г.). Во введении Владислав Юрьевич пишет: «…на ваш запрос номер 1374/03 от 11 августа с.г. могу сообщить следующее.

В данный момент неактуально вкладывать ресурсы в политические группы, которые представляют наши старые союзнические связи на Украине».

Далее, пан Сурков докладывает, что: «..реальное влияние на внутреннюю укр.политику нужно оказывать ТОЛЬКО через новые политические группы… Среди подобных групп наиболее полезным для нас потенциалом обладает политическая партия»Самопомощь…»

https://vgolos.com.ua/blogs/chyy_proekt_samopomich_161899.html

Тепер згадайте службу Андрія Івановоча в московському “полку зв’язку ВПС СРСР”, котрий обслуговував стратегічну авіацію, розміщення грошей львівської громади в банку гаспадіна Лужкова, теплі стосунки з керівництвом російського “Альфа-банку”, вітання Януковича, в числі обмеженого кола запрошених…

Згадали? Ото ж, давайте порівняємо чутки щодо “фінансування” “Свободи” котримось із містечкових “авторитетів” і “Самопомочі” Кремлем. Але ж, не спійманий – не злодій. Мало що там “злі язики” плещуть. Зрештою, про “хитрі писки” за спиною політичних партій писав ще Іван Франко, а мудрі люди рекомендують судити по ділах, а не словах. Тим паче не по чутках.

В цьому контексті хочу зпинитися на кількох фрагментах дебатів.

Щось Андрій Іванович згадував про пільгові ставки на оренду комунального майна для громадських організацій. А мені одразу згадалися слова представника ГО (не плутати з одноіменною партією!) “Солідарність”, про те, як приміщення, котрі орендує за пільговою ставкою ГО “Самопоміч”, де-факто є виборчим штабом політичної партії “Самопоміч”, а за одно і пана мера особисто.

Більше того. Коли зайшла мова про надходження від приватизації комунального майна, згадалися ще й інші факти. Наведу свій нещодавній допис у Фейсбуці:

“То я вам нагадую те, що уповідав на пресконференції та в інтерв’ю Анатолій Семенюк – 500 мільйонів долярів недоотримав бюджет міста з продажу комунального майна за час каденції лівівцепастира! Щоби було дохідливіше – 666 долярів витєгнули з кишени каждого мешканця. Улюблена цифра Денниці!*

І  шо? Завтра стадо піде до тих похоронних урн і далі буде кидати папірчики з галочками – обирати злодіїв.
Нагадаю вам троха тих прихватизаційних історій.

З найбільш відомих – готель “Львів”. Ще у вересні 2009 року, прокуратура Львова порушила кримінальну справу за фактом використання підпорядкованими сонцесяйного підробленого приватизаційного документу. А продали готель у центрі міста, по 200 долярів за квадратовий метр. І було тих готельових метрів аж 12000. А ринкова ціна десь 1500-2000 долярів. Так полегонько маємо 20 мільйонів долярів поза львівскою громадою. Є чим годувати самонеміч? А нє!?

І думаєте, жи хто сів до цюпи? Наївні…
Тілько у вересні прокуратура Львівської области завершила досудове розслідування у справі нанесення збитків громаді Львова під час перепродажу універмагу «На ринку». В зумисному заниженні вартості приміщення універмагу   підозрюють пана Андрія Сарахманевича, який є не лише тезком сонцесяйного, а ще чоловіком його сестри. Той будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення і розташований у межах історико-культурного заповідника Львова, де ціни меншої ніж 3000 долярів за метр квадратовий практично не існує. А відомий усім львів’янам універмаг, мерський швагерко оцінив у 439 долярів за метр!
Ось така ПРАВДА.
Думаєте то прикрі випадки? Винятки, помилки, так ся стало?
Наведу деякі приклади за період 2010-2013 років.
1. Приміщення на пл. Генерала Григоренка, площею 993 кв.м. приватизоване  12.02.2010 року за ціною 3734697 грн., тобто за 466840 доларів, або 470 дол./кв.м.. Те ж приміщення сьогодні виставлене в газеті “Ваш магазин” за ціною 1300000 доларів, тобто за ціною 1300 дол.кв.м. Тобто, міський бюджет недоотримав лише на приватизації цього об’єкту 800000 доларів!!!
2. ТзОВ “Видавнича група “Експрес” придбала приміщення на вул. Володимира Великого 5-а, площею 1604 кв.м. за 4209262 грн., тобто по 330 доларів за метр, що значно нижче собівартості будівництва.
3. Приміщення на вул. Староєврейській, площею 552 кв.м. було продане у квітні 2010 року за ціною 610 дол.кв.м. Ціни в тому районі разів у п’ять більші.
4. ТзОВ “Готель “Асторія” придбало правдивий готель “Асторія” на вул. Городоцькій, 15, площею 2021 кв.м. за ціною 7920000 грн., або 490 дол. за кв.м.
5. ТзОВ “Гранд Готель”, на проспекті Свободи, придбало одноіменний готель у червні 2012 року, площею 3757 кв.м., за ціною 690 дол.кв.м., хоча в цьому районі цін нижче 1500 дол.кв.м. практично не буває, а це теж мільйонні збитки…”
Не меншим популізмом тхнуло від заяв пана Садового про закупівлю 600 одиниць нової техніки для транспортних потреб міста та впровадження електронного квитка – одразу згадалися чеські б/у тролейбуси, котрі Львів закупив на 183000 грн. за штуку дорожче ніж Тернопіль, і вже запліснявілий електронний квиток. Транспортні проблеми що, нинішні, Андрію Івановичу? Що конкретно самопомічна мерська команда зробила за роки каденції сонцесяйного для покращення транспортної інфраструктури міста, окрім розпродажу комунального майна львівських транспортних підприємств? А про той електронний квиток вже просто набридло слухати, як про панацею від усіх транспортних проблем.
Глибокоаналітичний перл діючого мера про “компактне місто”, в контексті виділення землі під житлові потреби воїнів гібридної війни, не витримує критики.
А хто забудовує, проданий московитам і ними ж загроблений Львівський автобусний завод, багатоповерхівками? Вже коли трамваї випускає колишній телевізійний завод і на львівських автобусах поставили хрест – то може би цю територію віддали для тих, хто сьогодні захищає Україну від друзів власників автобусного? Нехай не цю територію – масові хаотичні забудови ми бачимо по всьому місту. Тому не “компактність” є проблемою, а певно щось не те з совістю москвофілів…
Діючому меру завше хтось винен. У незаконних забудовах він звинуватив Держархбудконтроль, який меріі не підпорядковувався. Лукавить Андрій Іванович. А містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які готують у кабінетах мерії? А технічні умови на підключення до інженерних мереж? Скажу коротко – міська влада має достатньо дієвих механізмів щоби зупинити будь-яке незаконне будівництво. Банально – від’єднати нахабних забудівників від мереж і комунікацій. Було би бажання…
Зате у мера є бажання пересадити всіх львів’ян на ровери. Мудрий хлоп – нічого посполитим на автівках роз’їзджати по місту, бо в ньому нема де припаркуватися. І здоровші будуть. А який файний піар – велодоріжки. Це щось таке дуже европейське, майже як гей-клуби… Правда, на разі, офіційних гей-клубів немає, зате в самому центрі Львова є тотально “русскоязичний” “Хаббл-баббл”. Як у самому Сочі…
Головне враження від виступу Андрія Івановича на дебатах – він став асом маніпулятивних та популістичних технологій. Нагадує таке собі велике дитя,
яке маніпулює дорослими заради того, щоби отримати заповідну цяцьку. Для Садового такою цяцькою, вочевидь, є влада. І без скромності нагадаю – про президентські амбіції львівського мера написав ще в липні 2013 року.
Чим сильніше укріпиться сонцесяйний образ европейського мера в головах посполитого люду всієї України, тим швидше буде реалізований наступний етап кривавого сценарію розвалу держави. Це моя примітивно-конспірологічна версія і тема окремого допису.
Щодо Руслана Кошулинського – не зачаровуйтеся, щоби не розчаровуватись.
Це розумний політик, який довів своє право називатися справжнім чоловіком і воїном. Але він працює і працюватиме в умовах охлократичної системи, котру змінити ми можемо лише самі, встановивши задеклароване Конституцією України народовладдя. Проте, самонемічна монополія на владу в місті Львові – це об’єктивне лихо. На цьому етапі їі  допустити не можна.
* Денниця – Люцифер. Вважають, що у цьому тексті, начебто “спонсора” “Самопомочі” й підозрюваного в організації розстрілів на Майдані, Владислава Суркова, мова йде про самого пана Путіна.

Музыка и слова Владислава Суркова:

 

Наш хозяин — Денница*, мы узнаем его стиль.
К Рождеству вместо снега он посылает нам пыль.
Мы плетемся в обозе его бесконечной орды.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.

Он всегда впереди — в алом шелке, на бледном коне,
Мы за ним по колено в грязи и по горло в вине,
И вдоль нашей дороги пылают дома и мосты.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.

Пусть тебя не смущает обещанный к завтраку суд.
Бог простит и себя, и его, и сто тысяч Иуд.
Так до встречи в раю, где цветут ледяные цветы.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.