Мова і бідність

Товариство „Мале Коло”
Чи двомовність і бідність українців випадковість?
Чи це суто українська проблема?
Є країни де співіснують декілька мов. Час від часу мовні питання в цих країнах загострюються, але різномовним частинам суспільства відносно легко вдається долати ці кризи. І ці країни далеко не злиденні.
Є країни  бідніші за нашу, але моно мовні. В цьому випадку причина їх бідності ніяк не пов’язана з мовним питанням.
Все вказує на те, що Україна, де фактично співіснують дві мови, українська і російська, є унікальною і унікально бідною державою в якій мирно співіснують ці дві мови, що є неймовірним позитивом і свідчить про природну толерантність українців. Але негативом в той же час є те, що ця друга мова саме російська і те, звідкіля вона взялася і чому.

Чи двомовність і бідність українців це випадковість?
Очевидно, що  відповідь на це питання не може бути однозначною з огляду на багато обставин та чинників,  найпершим і найбільшим з яких є те, що кожна людина є індивідуумом. Але все ж узагальнюючи, приходжу до висновку, що такий взаємозв’язок  існує.

Професор, доктор фізико-математичних наук Анатолій Свідзинський, якому доводилось мати справу з науковими працями з таких точних наук як математика і фізика на багатьох мовах, де не допускаються неоднозначні трактування в силу того, що ними можна звести нанівець саму суть,  в своїй праці „Синергетична концепція культури” дає чіткий висновок: „Лексичний запас української мови надзвичайно багатий. Українська мова надає необмежені можливості точно, чітко і в естетично довершеній формі висловити думку будь-якої складності. Арсенал її засобів колосальний, і саме тому треба великого вміння, щоб ним користуватися”.   Отже  не повинно бути проблем з виконанням українською мовою функцій засобу спілкування в будь-якій царині. 

А ще для висловлювання думки потрібна сама думка. Я не буду досліджувати процес творення думки, на це є інші джерела, а лише констатую факт – не можливо заперечити зв'язок між мовою і свідомим мисленням, адже коли ми мислимо свідомо – ми мислимо словами. Саме мова є засобом творення думки. Лінгвісти як ніхто добре знають, що думати на одній мові а вільно розмовляти на іншій – не вийде. Така практика швидко втомлює людину навіть якщо ці мови на перший погляд досить схожі. А постійне застосування цієї практики викликатиме психічні розлади, буде роздвоювати свідомість особи.

Як відомо мова не передається спадково, дитину потрібно її навчати і найпершу роль в цьому відіграє мовне середовище. Але здібність до володіння тою чи іншою мовою  – є  спадковою.  Відомі факти, коли у дітей раннього віку, в якому саме йде формування  мови, в результаті певних обставин, коли батьки занедбували свої обов’язки  і перекладали їх на засоби відтворення звуків і зображення,  мова підмінялася імітацією звуків, жорсткими конструкціями слів і словосполучень, намаганням малювати зображення. А це вже ознаки шизофренії. Вони є явними у дитини, а у дорослого найчастіше мають латентний характер. У віці шести років, коли мова уже сформувалася і процес мовлення все більше починає відбуватися на підсвідомому рівні, причиною мовних дисфункцій, мутації в суржик, є глибинний конфлікт між здібністю до мови і насадженою мовою, між мовою на якій ми думаємо і якою спілкуємось. Це явище не має нічого спільного з віком, статтю, любов’ю до батьківщини чи патріотизмом, воно фізіологічне і пояснюється спадковою функціональною здатністю лівої і правої півкуль головного мозку. Такі подразники ніяким чином не можуть сприяти ні гармонійному розвитку особистості ні її інтелектуальному зростанню, а призводять до роздвоєння свідомості. І що найгірше – від таких дисфункцій страждають пізнавальні здібності людини, її когнітивна здатність, а це в свою чергу блокує можливість правильного розпізнавання проблеми.  Це пастка!

Мова явище суспільне і  могла виникнути тільки в спільнотах  паралельно з формуванням етносів. Індивідуальна мова – повне безглуздя. Від так, мова являється і чинником і наслідком і ознакою конкретного етносу, на даному етапі  нації, немовби її  генетичним кодом. Наука здатна докладно пояснити, на скільки може бути стійкою генетична пам’ять і до чого приводять генетичні ушкодження.

Роль мови вербальними функціями не обмежується. Кожний з власного досвіду знає, що спілкуючись з індивідом можна досить достовірно створити його образ, пізнати світоглядне сприйняття,  інтелектуальний рівень, особливості національного характеру, усвідомлення історичного досвіду, систему цінностей, матеріальні і духовні складові культури до якої особа належить. Більшість цих маркерів не витворено самим індивідом, а отримано ним в спадок від суспільства членом якого він являється. В значній мірі менталітет нації зашито в мові, якою індивід послуговується природно. Влучно висловився про це Улас Самчук: „…бо до цього часу все, що друкувалося російською мовою, хоча й говорило про найблагородніші наміри, думало й діяло категоріями шовінізму.”  Кому прийде в голову, що особа, яка розмовляє не українською, ототожнює себе з Україною?  Для цього знадобляться інші, додаткові ознаки, паспорт,  значок депутата Верховної Ради України…

Зараз сам час дати відповідь чому в таких двомовних країнах як Бельгія і Канада мови співіснують навіть збагачуючи культуру цих націй? Їх історичне творення було природно-послідовним. Ці мови творили схожі між собою за світоглядним сприйняттям і ментальністю етноси.  Закономірно, кожен етнос відстоює власну самобутність, але якщо би один з етносів цих держав, спробував би шляхом маніпулювання змусити інший відмовитися від своєї мови, то це би в момент порвало ці держави на шматки і до роздвоєння свідомості справа би навіть не дійшла. Від такого сценарію Україну рятує згадана уже толерантність.

Співіснування української і російської мови в Україні є історично вимушеним. Витворена на основі українського коріння  російська мова  стала одним з засобів поневолення українців. Вона, як ракові клітини, різними  методами насаджувалася в український організм, знищуючи самобутність українства. Не останню роль відіграв у цьому процесі радянський тоталітарний режим.  До початку військових дій Росії проти нашої держави в Криму в 2014 році, не завжди хотілося розпізнавати в русифікації експансію, балачки про братній народ і все таке затьмарювали розум не одному. Зараз ворожість російської мови зокрема і культури в цілому, в якій спостерігається свавільне ставлення до інших націй, загарбницька войовничість, лукавство і відверта брехня  уже зрозумілі багатьом. Ці, вкрай негативні ознаки російського світогляду є полярно відмінним від української толерантності. Уявімо собі ставлення до українськомовного українця в Росії?

Потрібно чітко розрізняти: добровільне і свідоме вивчення іноземних мов є цінним багажем, який збагачує культуру в цілому; ми же говоримо про явище примусової русифікації українців в їх власній країні, яке звичайно видавалося за братерство. Для русифікації  впродовж віків не гребувалося нічим: нищення і вивезення носіїв української мови і заселення росіян, заборони і догми про не повноцінність української мови, нищення національної культури, як основи ідентичності – це далеко не повний перелік засобів геноциду що їх зазнала українська мова.

Тепер, підсумовуючи сказане, спробуймо собі уявити наслідки  діяльності індивідів з роздвоєною свідомістю, їх не здатність до само ідентифікації. Ці концептуальні твердження не входять в суперечність з фактами:
- унікальної української бідності через не здатність квазі-політиків до правильного розуміння устрою і економіки;
- феномену вибору президентом Януковича (хоча фальшування результату виборів і мало місце, знайшлося і достатньо даунів, які за нього голосували)
- критичну масу бездарних людей у владі, недолугі уряди, які знищують не тільки економіку України а і самі себе, при тому чомусь вважаючи, що посідання ними влади може дати щось позитивне;
- всюдисуще невігластво.

Патріотами, що боролись за волю і не залежність України завжди гостро ставилось питання мови, навіть якщо і не завжди аргументувалась його важливість. Поряд з тим існує інша думка, що не важливо якою мовою особа говорить, а важливо що. З справедливістю цього вислову ще можна було би змиритися, коли мова йде про спілкування в побуті, але аж ніяк у соціумі. Але змирившись – ми знову потраплятимемо в пастку роздвоєння свідомості з огляду на фізіологію.

Може саме тому, беручи під увагу питання української мови, разом з вагомими економічними чинниками, ми спостерігаємо феномен, коли 25 років будуємо Україну, а в результаті на значній частині держави отримуємо малоросію, і не тільки за географією квазі-республік а і в кабінетах на печерських пагорбах. Можна звичайно демонструвати публічно свій бравурний патріотизм балакаючи українською, але спілкування російською „поза кадром” – означає  мислення мовою, яка являється складовою частиною антиукраїнської культури, мовою окупанта. За таких обставин українці, що користуються цією мовою, можливо самі того не усвідомлюючи, працюють на знищення української нації і держави, тим самим завдаючи собі подвійної шкоди: на фізіологічному і на суспільному рівнях! 

Не варто мріяти про накидання української мови в спосіб аналогічний накиданню українцям російської. Це може навіть виявитися шкідливим для добрих намірів. Тут потрібне усвідомлення проблеми. І як тільки буття в Україні буде повертатися до притаманного українцям стану, а батьки дбаючи про майбутнє своїх дітей і зважаючи на власний гіркий досвід, докладатимуть зусиль щоб їхні діти рідною мовою вважали українську, творячи в такий спосіб  критичну перевагу українського мовного середовища, є велика надія на зменшення рівня бідності і гідне життя в Україні. На відміну від економіки для цього не потрібно приймати ніяких змін до законодавства – лише розуміння і зусилля волі.

Рідна мова здатна силою внутрішнього потенціалу піднімати рівень знань і виправити покривджену мораль і етику. Вона здатна зворотними зв’язками сприяти налагодженню притаманного українцям буття, що обов’язково вестиме націю до одужання від маразму і подолання бідності. Історія знає також покидьків, що природно розмовляли українською. Нажаль цього ще не вдалося уникнути жодній нації. Але кількість таких індивідів незрівнянно менша ніж тих, що вважалися українцями, а розмовляли суржиком. Існує також зворотній зв’язок – спілкування суржиком формує примітивне мислення навіть у відносно освічених осіб.

Бідність звичайно не здолати лише одним наверненням до української мови, але таке навернення якнайбільшої частини українців без сумніву спростить  шлях і скоротить час її подолання.

    29.03.16                        З. Бокійчук                     Товариство „Мале Коло”.    

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 32 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Валерий7 січня 2017 15:55 Відповісти IP:  77.47.218.--- v a l e r y t a b a k o v .pp.ua/istoriya-ukrainyi-korni-gosudarstvennosti/
  • alek7 січня 2017 13:33 Відповісти IP:  79.168.80.--- Я володiю 4 мовами. То що в мене розчвертування мозку? Дякую автору що вiдкрив менi очi. Зразу видно що хлоп дуже розумний.
  • Серг4 січня 2017 12:49 Відповісти IP:  130.180.219.--- Автор прав, безусловно!
    Мова - это оружие против оккупантов!
    Мова - это стена, преграда от разного рода весьма нежелательных зайд! И т. д. и т. п.!
  • СС27 грудня 2016 17:58 Відповісти IP:  193.104.182.--- Навернення? Сам термин уже подразумевает конфликт между двумя сторонами, одна из которых - обращаемая и более низкая по развитию, подчиняется, стирается, уподобляется другой, более развитой стороне.
    На базе чего вы собираетесь обращать одних в других? Какие идеалы и ценности есть у первой стороны, которые не имеет, но желает получить вторая сторона? Где вообще вы увидели превосходство первой стороны? В чем оно?
  • сс24 грудня 2016 17:31 Відповісти IP:  95.158.2.--- "...доктор фізико-математичних наук Анатолій Свідзинський... в своїй праці „Синергетична концепція культури”"
    Сучасним фобоУкрам один хрен: що математик, що лінгвіст, що культуролог. Аби про "неньку" лагідно співав. І пофіг, що воно - доктор фізико-математичних наук.
  • natalia22 грудня 2016 13:22 Відповісти IP:  195.62.14.--- Бред в самом названии статьи. Остальное - опус с претензией.
  • Сергій19 грудня 2016 17:53 Відповісти IP:  46.98.124.--- вражае те що такі [***] зараз у владі
  • олешко сергій12 грудня 2016 02:07 Відповісти IP:  93.73.195.--- правда і тільки правда написано !!!! де зараз кубань україномовна та ставрополь ? вбито та знищено кацапоязичіем !!! де зараз донбас - знищується, проблема в тому що багато завели бидла при ссср на територію України які її просто ненавидять
  • Олександра2 грудня 2016 21:56 Відповісти IP:  94.179.161.--- У статті дуже багато помилок орфографічних, пунктуаційних, навіть лексичних і стилістичних. Щодо теорії шкідливості двомовності - повна дурня, яка нічим не підтверджується. Людина може навіть думати різними мовами. Це залежить від того, в якому мовному середовищі перебуває вона і як довго. На мою думку, проблема в тому, що самі українці свідомо чи несвідомо вважають, що українська мова нижчого гатунку, аніж російська. Жителі сільської місцевості, україномовні від пуп"янка, потрапивши у велике місто, раптом стають "рускоязичним насєлєниєм". Таких дуже багато серед моїх знайомих, які стали киянами і послуговуються російською на роботі, а подекуди й вдома. Їх діти швидше за все будуть вже російськомовними. Для того, щоб українці позбулись комплексу меншовартості української мови, потрібно впроваджувати в загальноосвітніх школах вивчення інших слов"янських мов, а не тільки російської. Тоді люди побачать і звикнуть, що українська мова така ж повноцінна й рівноправна в сім"ї слов"янських мов і не будуть соромитись використовувати її будь-де, але насамперед в Україні.
  • alek7 січня 2017 14:17 Відповісти IP:  79.168.80.--- Так то э правда. Коли в14 рокiв (кiнець 70х) я першiй раз приiхав до Киiва,то мене за то що розмовляв укоаiнською побили моi однолiткиз кияни. Зараз вони тэж роблять за росiйску. То мабуть порозумнiшали?
  • Lilja29 листопада 2016 20:41 Відповісти IP:  78.159.57.--- Автору голову хорошо бы подлечить.
    А вообще...что-то страшно становится здесь жить.
  • Зеновій18 грудня 2016 18:35 Відповісти IP:  95.135.1.--- Зауваження стосовно різних помилок у тексті справедливі,а інші питання справедливі,але дискусійні,
  • Псевдонім24 листопада 2016 00:43 Відповісти IP:  93.74.77.--- Аргументація слабенька. Вцілому враження від статті таке, неначе йдеш по темному лісу і постійно вступаєш в якесь гімно. І шоб тобі не вступити в тії звірячі екскременти, то треба голіруч вбити всіх вовків.
  • Lesya Ukrainka20 листопада 2016 15:50 Відповісти IP:  80.1.253.--- Pravulno pusatu na zhal"....ale ne nazhal"...
  • Антибандера7 листопада 2016 01:42 Відповісти IP:  93.157.45.--- Хохлы - ё.баные в ж.опу п.идарасы
  • володимир5 січня 2017 17:47 Відповісти IP:  178.92.45.--- подивись на себе
  • Олексій Христич21 жовтня 2016 09:48 Відповісти IP:  212.90.62.--- Суща дурня. Автор сам хворий і, ймовірно страждає на когнітивний дисонанс. Економіка кацапстану "падає" не через засилля однієї мови і пригнічення інших національних мов. Наша економіка не "злетить", якщо в уряд і Нацбанк прийдуть не профільні фахівці, а виключно україномовні письменники, (а щось подібне вже колись було). Знання кількох мов - це перевага людини. Наша (щонайменше) двомовність - це наша перевага над кацапами. Автор без наукового підгрунтя і причинно-наслідкового зв'язку просто маніпулює поняттями.
  • Оля7 жовтня 2016 00:05 Відповісти IP:  195.88.26.--- Дуже багато помилок. У статті про мову. Це - обличчя автора.
  • Ксена1 жовтня 2016 07:44 Відповісти IP:  46.164.188.--- Стаття написана непрофесійно. Аргументація притягнута за вуха. Якщо автор вважає себе фахівцем, і даний аналіз зроблено цілком щиро на рівні його власних проекцій та його такого вміння, тоді "прости йому Господи, бо не відає, що творить". Добре, що в нас інтелігенція представлена не лише такими шизоїдними аналітиками з очевидною інтоксикацією організму. Перечитайте, авторе, статтю на свіжу голову після пробіжки та контрасного душу - вам стане соромно.
  • голос з півдня21 вересня 2016 11:51 Відповісти IP:  91.200.203.--- Автор ксенофоб і невіглас, адже тільки ксенофоб може шукати ворогів серед свого народу через те що буцімто "українці, що користуються цією мовою, можливо самі того не усвідомлюючи, працюють на знищення української нації і держави".
    Багато російськомовних українських героїв у складі ЗСУ віддали життя щоб стримати російську агресію і захистити українську землю від орди. Поки ви тут дзижчите як муха-зрадофіл, що на Волині українці більш українські за українців Дніпропетровщини бо спілкуються виключно українською і не мислять мовою окупантів, ті самі потенційні зрадники роблять все можливе щоб стримати ворога.
    Мало того, можливо я відкрию вам секрет, та ми всі спілкуємось на суржику: якщо на сході і півдні це суржик з російською, то на заході це суржик з польською та угорською.
    І в решті: русский язык - язык русичей (русинів, жителів Русі), а не угро-финских россеян, московитов и прочих северо-восточных народов. Если Россея пыталась присвоить себе наследие русичей, это отнюдь не значит что мы должны ей это позволять.
    Бросайте, в общем, это вышиватничество и переключайте свою сознательность с тыканья пальцем в окружающих на конкретные действия для улучшения благосостояния Украины. А если страсть к поиску врагов не дает такой возможности - попутешествуйте по Украине. Думаю, если вы наконец вылезете из крыивки и пообщаетесь с людьми - подобная дуристика у вас навсегда отсохнет.
  • Володимир9 січня 2017 18:19 Відповісти IP:  46.133.88.---
    Правильно написано.
    Одна мова, завжди об’єднує, різні - роз’єднують. Це так в мене було і 60- 70 роках минулого сторіччя, вечори
    проводили окремо.
    І недавно в Лівії, в м. Раслануф., на початку2000 років. З нами працювали росіяни, з Ставропольського краю і
    з м. Казань. Росіяни, без якогось дорікання самі поступово перейшли на українську, почавши з слів "смачного
    і Добрий ранок" А потім почали і вечеряти разом.
  • Олексій Христич21 жовтня 2016 09:53 Відповісти IP:  212.90.62.--- Сосен. Но думаючто Кремль сейчас таких "праворадикальных" авторов спонсируют очень активно. Это работа на раскол.
  • жора12 вересня 2016 15:24 Відповісти IP:  176.36.22.--- як усе просто! виявляється, ми так живемо не тому, що у нас чи не найбільший рівень корупціі в світі,не тому що нами керують ..офшорники.. не тому,що нам платять мізерні зарплатні та пенсіі, а тому що у нас є російська мова! а скільки у світі є краін з декількома державними мовами нас не обходить. ну коли нарешті ми,украінці, зрозуміємо,що без матеріального ніколи не буде духовного! і щоб не казали наші ..ура-патріоти.. про те,що ..Украіна понад усе .. і таке інше-це все блюзнірство. бо коли людина не має змоги отримувати нормальну зарплатню,не може забезпечити свою родину-то у першу чергу вона буде думати про шматок хліба.А НЕ ЯКОЮ МОВОЮ ЦЕЙ ХЛІБ НАЗИВАТИ! а якщо все ж мова опинеться на першому місці у такоі людини,то або вона дурна.або гріш ій ціна. бо якщо людина не дбає про своіх рідних,то як вона може дбати про усю краіну?!
  • голос з півдня21 вересня 2016 11:58 Відповісти IP:  91.200.203.--- Жора, російські ватники і українські вишиватники наповнені одним лайном і тирсою, вони навіть рефлексують на одні й ті самі речі просто з різних точок відліку. Прикро, та від цього нікуди не подітись.
  • гонта17 вересня 2016 12:05 Відповісти IP:  95.135.3.--- жорік,не путай праведне з грішним,першопричину і наслідки,мухи і котлети:))мало,що мислиш,як ольгинський троляко,ще й натикав знаків оклику,як менструальна баба
  • Українка19 серпня 2016 11:42 Відповісти IP:  62.122.207.--- Така гарна стаття, повністю погоджуюся...
    Але було б добре, якби автор вичитав її та повиправляв граматичні помилки. Якось не пасує писати про українську мову з помилками)))
  • Свідомо12 серпня 2016 16:27 Відповісти IP:  195.49.151.--- І знову автор пише неправду (російська насаджувалася). Та продажні люди відмовлялися від своєї мови, аби отримати щось. В Києві лише одиниці говорили українською. А інші ще над нами: "Ви говоріте по-украінскі?" Так, ніби ми з Марсу. Продажні продавали й мову, й батьків. Їх ніхто не заставлям продавати
  • василь7 вересня 2016 14:28 Відповісти IP:  95.134.237.--- абсолютна правда!!!
  • Лемко5 липня 2016 20:46 Відповісти IP:  176.106.203.--- Мова для будь-якого народу стає ніби другою природою, що органічно оточує його, живе з ним всюди й завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям для людини обертається нищення природи, неповага до неї, відмова від її пошанування - так і катастрофічне боляче б'є по народові, нації, зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. І якщо ми нарешті зрозуміли, що треба берегти природу, то давно треба зрозуміти, що екологія мови - це екологія наших душ, нас як розумних істот, а не просто як живих мешканців Землі. Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари - духовного каліцтва. Треба, щоб доросла людина цю велику істину пам'ятала повсякчас і прищеплювала її своїм дітям. Нероздільність дитини з рідною мовою починається з першого слова матері, промовленого до немовляти.
    ГРИГОРІЙ НУДЬГА. Республіка козаків.
  • герої не втирають5 липня 2016 09:22 Відповісти IP:  192.162.201.--- так
  • Nothing personal5 липня 2016 19:50 Відповісти IP:  159.224.167.--- Дядьку,а що Ви мали на увазі своїм коментарем? "герої не втирають,так"? Поясніть,будь ласка.
  • УКРАЇНЕЦЬ ЗІ СХОДУ3 листопада 2016 14:23 Відповісти IP:  192.162.201.--- ЩО МАВ. ТЕЙ НАПИСАВ.

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram