Мистецький Український Рух

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
 

Знаючи, що я вивчаю розвиток української літератури  в діаспорі, відомий канадський громадсько- політичний діяч і колишній дивізійник сл.. п. Мирослав Бігус подарував мені копію циклостильного видання першого числа збірника МУР- «Мистецький Український Рух»,що вийшов у світ  в Мюнхені-Карлсбадені у 1946р. Він був знайдений в бібліотеці сл.. п. Дмитра Федика.  Коштом журналу «Вісті комбатанта» виконано 50 примірників для потреб бібліотек українських університетів. Таким чином, і сам збірник, і копії відразу ж стали літературними раритетами. Я володію одним із них. Унікальне видання, яке мали б не тільки прочитати ,але й простудіювати  усі українські студенти, філологи, сучасні літературні критики, педагоги і всі , хто цікавиться літературними процесами в Україні та в діаспорі.

…Це був період після Великого Ісходу українців, коли на заході, а  особливо в Німеччині, опинилися сотні тисяч українців, що втікали від більшовиків.Пам’ятаючи трагедію розстріляногоВідродження, на захід втікали і українські письменники, поети, митці та інша творча інтелігенція. Друкований голод охопив усі табори ДІ- Пі, що утворилися на території Німеччини. Треба було діяти. І негайно.

Кращі представники української богеми, що вижили в круговерті війни, вирішили об’єднати свої творчі сили і поставити їх на службу знедоленим українцям, що залишилися без Батьківщини, без матеріальних засобів і трагедією загиблих і роз’єднаних членів родин.

Так був створений Мистецький Український Рух (МУР) до якого увійшли відомі українські письменники, поети, літературні критики, актори, митці та інша творча інтелігенція: Василь Барка, Улас Самчук, Володимир Блаватський, Леонід Полтава, Оксана Лятуринська, Юрій Шерех(Шевельов), Євген Маланюк, Микола Шлемкевич, Тодось Осьмачка, Людмила Коваленко, Ігор Костецький, Іван Майстренко, Володимир Петров, Юрій Косач та ін.

МУР проіснував з 1945р. і по 1948р. Сама організація створилася у вересні 1945р. у м. Фюрт, що неподалік знаменитого Нюрнберга. МУР зумів провести три своїх з‘їзди : у 1945, в 1947 і в 1948 роках. Проведено було і кілька конференцій. На жаль, причиною  припинення діяльності МУРу був відомий нашому читачеві традиційний шлях всіх українських політичних і мистецьких організацій:політична роз’єднаність, безгрошів          ‘я, амбіції керівників і довга рука Москви. Шлях МУРу- відкриті дискусії про розвиток модерної української літератури.

Одночасно був скликаний з’їзд українських театральних діячів та проведені установчі збори інших українських організацій. Керівником МУРу був обраний письменник Улас Самчук. Ініціативна група накреслила основне завдання цієї організації: «Час ставив і ставить перед українським мистецтвом те завдання , до якого воно покликане: у високо- мистецькій, досконалій формі служити своєму народові і тим самим завоювати собі голос та авторитет у світовому мистецтві. Відкидаючи все мистецько недолуге та ідейно вороже українському народові, українські мистці об’єднуються для того, щоб у товариській співпраці змагати до вершин справжнього і поважного мистецтва. Це об’єднання українських мистців на еміграції відкрите для всіх діячів слова, пензля, сцени, які пишуть на своєму прапорі гасло досконалого, ідейно й формально зрілого і вічно шукаючого мистецтва».

Створення МУРу, як і інших творчих організацій, на цей важкий час було подвигом, але його члени не дотрималися засадничих основ організації: за три роки їхня «товариська співпраця» зазнала краху. І це було прикрим випадком і шкодою для всієї української літератури в діаспорі, а тим більше, що українська література в Україні опинилася за залізною завісою.

Сьогодні ми ознайомимо цікавих читачів із змістом першого номера збірника МУРу, де надруковано унікальні літературознавчі статті, які не втратили певної актуальності і по сьогодні. Там надруковано і кілька цікавих поетичних рядків відомих українських поетів.

Віктор Бер надрукував широку статтю під назвою »Засади поетики» про модерну поезію Євгена Маланюка. Інший відомий письменник Іван Багряний виступив із статтею «Думки про літературу», де в одному із розділів визначив «тон, зміст і стиль нашої літератури» та про письменницьку відповідальність.

Ще один майбутній патріарх діаспорної літератури і нині її класик-Улас Самчук, надрукував свою доповідь із з’їзду МУРу під назвою «Велика література».

Нагадаймо читачам, що це був чи не найважчий період в житті нашої творчої еміграції. Майже всі члени МУРу були оголошені в СРСР «ворогами народу» та і всім їм , без винятку, почеплено ярлики «буржуазно-націоналістичні слуги імперіалізму»,»безбатченки» та ін..Радянські репатріаційні комісії шастали по таборах, добиваючись в союзників видачі українців, а письменників, тим більше. Пригадаймо зраду і трагедію Віктора Петрова( літ.псевдонім В. Домонтович та Віктор Бер), який стояв біля основ створення МУРу і ,очевидно був агентом МГБ).В 1949р. він утік в СРСР.

У збірнику надруковано доповідь Юрія Шереха «Стилі сучасної літератури на еміграції», в якій зазначено: «МУР-це об’єднання тих, хто шукає українського національного мистецтва». Аналітична стаття видатного мовознавця і літературного критика актуальна і по нині.

Маємо у збірнику статтю д-ра Остапа Грицая під назвою «Мала чи велика література». Цікавими є спомини Володимира Блавацького про Леся Курбаса.

На шпальтах збірника МУРу надруковано модерну поезію Є.Маланюка, І. Багряного, Оксани Лятуринської, В.Барки, Л. Полтави і хроніку літературно- мистецького життя в Німеччині в перші повоєнні роки.

Весь матеріал збірника МУРу сьогодні залишається цікавим для вітчизняних дослідників і для всіх тих, хто цікавиться історією розвитку нашої літератури у складний для неї час. Друкуємо модерний вірш Євгена Маланюка, що надрукований у збірнику під криптонімом «Є. М.» і називається «Камінь»:

Поглянь на камінь. Він мовчить

Мовчанням мудрости і віри.

Хай світ гримить, дзвенять мечі,

Шаліє кров, вирують вири, -

Та він, холодний і нагий, -

На перехресті.

Мчаться авта.

Минає звільна крок ноги.

Минає все.

Лиш він, як правда

Найбезумовніша, застиг

З незримим виразом погорди.

І той його камінний сміх

Не бачать перехожі орди.

 

1941р.

 

 

 

 

 

 


КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm