Мої колеги почали активно писати аналітику про виборчі компанії кандидатів у президенти.
І мене як політтехнолога, часто запитують, як би я оцінив виборчу кампанію Петра Порошенка? Лукавити не буду. Як мінімум – вона ефективна і зможе додати Петру Олексійовичу голосів. Особливо, якщо його політичні опоненти не зможуть знайти результативної протидії.

Але я не можу оцінювати кампанію президента тільки як політтехнолог. Я живу в Україні, і я громадянин цієї країни. Від того чи стане Порошенко президентом вдруге, залежить моє майбутнє, а також майбутнє моїх дітей, близьких і знайомих. Скажу чесно – другого терміну Порошенка мені не хочеться.

Петро Олексійович вирішив побудувати свою виборчу кампанію на трьох основних тезах – армія, мова і віра. Але особисто мене жоден із них не переконує голосувати за Порошенка. Поясню чому.

Армія? Ніхто не заперечує факт, що в 2014 році армії у нас не було, а зараз вона є. Але диявол криється в деталях. Яку армію будує Порошенко? На думку деяких експертів, він будує армію, якій заборонено воювати. Армію – де досі живе радянській дух, де солдат – не найвища цінність, а витратній матеріал. Я не хочу такої армії. Я б хотів бачити по-справжньому боєздатну армію. Для якої звільнення окупованих територій не було б нездійсненним завданням, як сьогодні стверджує президент. Так, можна заперечити, що у Росії набагато більше ресурсів і перемогти її неможливо. Але подивіться на Ізраїль. Країну, яка відбулася в оточенні ворожих арабських держав, у яких Ізраїль виграв всі війни. Сил і ресурсів у ворогів Ізраелю було значно більші ніж у невеличкої єврейської держави

Євреї, які ще недавно не були великими воїнами, засвоїли історичний урок, що тільки боєздатна армія збереже і захистить їх країну і народ від непередбачуваних сусідів. Вони створили армію, здатну перемагати не числом, а вмінням. У нас ресурсів куди побільше, ніж в Ізраїлю. Ніщо не заважає нам будувати армію за стандартами НАТО, якщо серйозно займатися військовою будівництвом, а не його імітацією.

Віра? Мені, як атеїсту, складно вважати, що від віри залежить майбутнє. Я щиро радий можливості отримання Томосу про автокефалію для УПЦ. Тому що сьогодні все, що погано московським попам, – добре нам. Я за ще більш радикальні дії – спеціальним указом президента, на території України треба заборонити соціально шкідливу секту – УПЦ МП, яка сьогодні є агентом держави-агресора. Але яке відношення має Томос до рівня життя більшості українців? Жодного.

Мова? Тут вже точно немає ніякої заслуги Петра Порошенка. Закони на захист української мови точно приймалися не з його особистою ініціативою. Якщо розібратися, то набагато більше тут заслуг народного депутата Вікторії Сюмар і її колег і однодумців або активістки Лариси Ніцой. Їх можна з упевненістю назвати борцями за українську мову. А Петро Олексійович, як завжди, з’явився “перерізати стрічку”.

Але все це не має значення. Не має значення навіть те що це програма не майбутнього – це архаїчне бачення повернуте в феодальне минуле. Дискутувати с тезам – “армія, віра, мова” – справа програшна. Це не програма нового президента – це тези кампанії для виборців.

Ми можемо довго про неї сперечатися. Як громадянину мені важливо інше. У політика і президента Петра Порошенка немає мети побудувати нову країну. Країну сучасну. Світового лідера. Країну справедливу. Країну рівних можливостей. Країну закону для всіх. Країну прав і свобод. Каїну без олігархів і монополій. Країну вільної економіки і податкового раю. Країну суспільної власності і суспільного співуправління власнім майном. Його головними цілями в політиці починаючи з 1998 року завжди були примноження особистих активів, захист свого бізнесу і осідлання корупційних схем, створенних за 27 років нашим правлячим класом. Для нього Україна – це великий особистий промисел, власна плантація. А всі ми – витратний гумус на цій плантації.

“Армія, віра і мова” з’явилися тільки тоді, коли виник ризик втратити владу і можливість збагачуватися і далі. Можу собі уявити, як Петро Порошенко розмовляв зі своїм головним стратегом і політтехнологом Ігорем Гринівим. Діалог міг виглядати приблизно так:

– Отже, мій друже Ігор, минулого разу ми провели дуже непогану виборчу кампанію. Головне, що українці нам повірили, що тепер вони будуть жити по-новому. Що тоді ми обіцяли ? АТО ми закінчимо за дві тижні. Призовників на фронті не буде, солдат-контрактник отримуватиме 1000 гривень в день, а його життя буде застраховане на 2 млн. грівень. Долар буде по 10-ть гривень А ще я побудую в Житомирі космічний центр і такий же фонтан, як у Вінниці. Тоді вдалося. Тоді мені повірили, і я став президентом. Але в цей раз , боюся, такий фокус не пройде. Тому, Ігор, придумай мені щось інше. Одними обіцянками вже не обійтися.

І після довгих роздумів, Ігор Гринів і його колеги розробили і впровадили нові тези для кандидата в президенти на новий термін.

– Знаєте, Петре Олексійовичу, нині час інший. Давайте людям вже не обіцяти щось в майбутньому. Дійсно, вже не повірять. А скажемо про те, що вже зараз є у нас в активі. Єдина помісна церков? Автокефалію реально нам отримати у найближчій час? Оце і пред’явімо народу! Закони про мову прийняті – скажемо що саме ви захищаєте українську! Армію ви будуєте? Теж факт! Смажимо, що теж ваша незаперечна заслуга. Хто там буде розбиратися, яку армію ви будуєте. Критикани! А конкурентам пред’явити нічого.

І мені стає очевидно, що вся кампанія Порошенка – черговий обман. Це не його життєвий план, за ради якого він пройшов у політику – це його чергова виборча компанія. Один раз він нас всіх обдурив. Це не можуть не признати навіть упороті порохоботи. Обіцянки першої кампанії не виконані, навіть прийшлося за одну з них вибачатися. Може хтось думає що брехун 2014 року, покаявся і став ангелом у 2018 тому? Ні, просто маніпуляція стала більш витонченою.

Тепер це: “ Він не ідеальній, но вибору не має – інші ще гірше”. “Не все так погано – є і позитивні зміні”, “Путін нападе”, “Юля Україну Путіну продасть”, “Всі хто критикує владу – п’ята колона Кремля”, “Зараз не все добре – а з іншим буде ще гірше”. І критичне мислення виключається.

Не спрацьовують антитези: Путін вже напав. Корумпована влада – це завжди слабка держава з Сомочками у владі і складам зброї що летять у повітря – вигідна для будь якого агресора. Гірше – вже зараз і ми це точно визначили за п’ять років, а з новим президентом – так, може не відбутися суттєвих змін на краще, але може і відбутися. Не спробувавши – не будемо знати, але шанс втратимо.

“А хто крім нього?” – це логіка притаманна москалям, бо цар хоч і поганий, але – від бога. Але ж ми українці, і нам краще підходить козацьке – “незамінних нема!” Гетьман – крадій? На палю! Оберемо іншого! Теж буде красти? І його на палю! Поки не знайдемо достойного

Народ, що в 2014 наступив на граблі, ризикує отримати по лобі знову. Тільки цього разу вже більш витонченим способом – нас обдурять «по-новому». Якщо знову повіримо, тому хто вміє дурити і знову захочемо залишитися дурнями