Обмеженість українського політикуму

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
“Сміттєва війна “ у Львові розкрила і без того обмежену сутність українських політичних середовищ. Боротьба за владу і боротьба за м”які крісла набрала спотвореного вигляду, а майже мільйонний Львів опинився заручником між окремими політичними силами, що приміряються до чергової перемоги на майбутніх виборах: президентських, парламентських та місцевих.
Тривалі політичні війни ніякої користі ні державі, ні народові не принесуть, а лише розхитують і без того не збалансоване українське суспільство. І це в часі російської агресії на сході України. Замість того, щоб виконувати архіважливі стратегічні завдання, які б укріпляли державу та її інституції- йде “мишача” війна в центрі якої опинилося львівське сміття. На практиці-це дорога до екологічної катастрофи і справедливого обурення громадян Львова. Основного удару зазнає Самопоміч на чолі з мером Львова Андрієм Садовим. Саме львівського мера звинувачують у всіх гріхах і ціла хмара борзописців, підкилимних і замовних критиканів, кинулися пресувати львівського мера, стараючись догодити офіційному Києву. Побутова проблема враз виросла у штучно роздуту політичну проблему, де головні гравці: мер Львова Андрій Садовий, прем”єр Володимир Гройсман, львівський губернатор Олег Синютка, партії-БПП, Самопоміч та депутати ВР. Є ще і інші ляльководи, меншого пошибу.

У ВР, з боку БПП, почали лунати голоси про розпуск Самопомочі, а це вже початок політичної розправи у стилі Ердогана. Мислячі виборці свідомі того, що Самопоміч на чолі з її лідером, несе відповідальність за те, що до того часу у Львові не побудовано ні сміттєсортувального, ні сміттєпереробного заводів, бо у Європі навіть малі містечка ними володіють. Не забуваймо, що на календарі ХХІ ст.. Ініціювати будівництво таких заводів, без сумніву, мав би мер Львова Андрій Садовий ще на початку своєї політичної кар”ри. Цього не сталося. Зате сталася грибовицька трагедія, яка, під вмілою режисурою, обернулася для мера політичною кувалдою, тобто БПП і її найбліижче оточення, почали серійні атаки на А. Садового. В самій Самопомочі теж проявилися перші тріщини- в кількох українських містах частина міськихдепутатів голосували проти прийняття львівського сміття.

БПП сформував єдиний фронт проти Самопомочі, а властиве проти самого львівського мера.

Урядові вояжі до Львова, переписка мера з урядом, поки що ніякого ефекту не дали. Львів потопає у смітті. Ініційований Києвом, почався відкритий наступ, і в тому числі зі Львова, на А. Садового із закликом негайної відставки. Часто ці заклики супроводжуються різкими негаціями, що не робить честі журналістам і так званим політологам.

Опоблок, до якого входить колишня гвардія Януковича, радіє з цієї дрібної боротьби, набираючи,одночасно, дивіденти від нестійкого електорату, для якого Кремль є життєвим дороговказом. А мало б бути навпаки. Тісне об”єднання цих партій і спільний фронт проти Опоблоку та олігархів дало б позитивні зрушення в країні і збільшило б авторитет цих партій.

Чомусь партії, що стоять біля керма держави, не ініціюють заміну українського представництва на перемовинах у Мінську, не ведуть рішучої боротьби з найбільшим лихом України- тотальною корупцією, не посилюють тиску на олігархів, які своїми діями компроментують авторитет країни на міжнародному рівні. Народ знає, що БПП якнайтісніше пов”язаний з олігархатом, а тому сподіватися якихось рішучих реформ не доводиться і тому рейтинг основних партій дуже низький

Дріб”язковість політичної метушні, впливає і на стан фронту. Описуватимемо не будемо. І так всім ясно про причини затягування рішучості дій нашого політичного істеблішменту у відношеннях з Росією.

На фоні сміттєвих атак, мала б посилити свої позиції “Свобода”, але і тут не бачимо прориву чи рішочості дій. Щось аналогічне мало б відбуватися і партією А. Гриценка. Лідери цих партій та її актив, не повинні втягуватися в закулісні ігрища БПП, Самопомочі, БЮТу та Радикальної партій, а рішуче виступити з вимогою вирішення найпекучіших проблем української дійсності. Достатньо бути Україні аутсайдером і найкорумпованішою державою в Європі.

Нинішні українські партії- це ситуативні партії, що створені під конкретного лідера.

Це не національні партії- ні за ідеєю, ні за способом дії, тобто чину. Відходить лідер- його політична сила опиняється на маргінесі політики. На жаль, на Україні ще не вдалося створити національно- демократичні партії, як у США, Британії, Німеччині чи Франції. Опозиційний блок у ВР є проросійським, пропутінським, який відіграє роль троянського коня

в українському політикумі і в консолідації українського суспільства та української політичної нації. Ця політична сила майбутнього немає.

Зрощування олігархату і влади в Україні продовжується і це несе національну загрозу існуванню нашої держави. ЇЇ подальшу долю мусить вирішити сам народ. Третього не дано.

 


КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram