Пам’ятка виборцю, або як не обдуритися

Товариство „Мале Коло”
Як зазвичай напередодні виборів, це риторичне питання набуває особливої ваги. Набридло кожен раз про те саме говорити, може, краще один раз написати. При змішаній системі, за якою ми обираємо депутатів під час цих виборів, доведеться розглянути два підходи: для мажоритарних кандидатів і для виборчих списків партій.
   У мажоритарних округах обиратимемо депутатів з-поміж, без сумніву, гідних людей. Кому віддати свій голос? До уваги варто приймати тільки один вимір – жертовність. Вченість, досвідченість, заслуги, професіоналізм і таке інше – все сьогодні має відійти на другий план.  Жертовність розпізнається за тими зусиллями, які Особа чинить, аж до готовності на самопожертву заради спільного блага, без вагань і претензій на славу чи будь-яку нагороду. Так, як це робили перші християни в ім’я любові до ближнього. У противагу цьому знаємо багато прикладів, коли вченість та досвідченість депутатів слугували не благу нації, і не знайдемо жодного прикладу, коли би ті, що не люблять ближнього, чимось жертвували. А визнання заслуг і професіоналізму – це вже само по собі є нагородою за них, навіть якщо кандидат і не отримував матеріальної нагороди, здобуваючи їх. Без жертовності героїв Небесної сотні не було би перемоги революції Гідності. Без жертовності вибраних нами депутатів не буде змін в країні.
   Для вибору з-поміж партій потрібен інший підхід. Тут варто задіяти два виміри: ідеологію і віковий ценз, які тісно переплітаються. Маргарет Тетчер  стверджувала, що партія лише тоді може називатися партією, коли проіснувала вже близько 30 років. Доти ж це, очевидно, просто об’єднання. Відразу постає питання: кого і для чого? Безумовно порядних, дієвих людей, фахівців, а для чого – не важко здогадатися. Чому 30 років? Бо стільки приблизно часу потрібно на зміну поколінь. Але оскільки Україна не існує ще так довго як самостійна держава, одружуються у нас статистично раніше, ніж у Великобританії, а живуть статистично значно менше, то 20 років можемо вважати  справедливим терміном для нашого суспільства.  До чого тут зміна поколінь? Міцність ідеології перевіряється часом, і якщо наступне покоління продовжує підтримувати ідеологію партії, то така ідеологія чогось варта. А от корисна для нас ця ідеологія чи шкідлива – це вже нам, виборцям, вирішувати. Хоча, безумовно, існує і зворотній зв’язок, але він не має великого впливу. 
   Не хочу робити поіменний аналіз, лише поставлю питання: а скільки у нас політичних сил віком близько 20 років? Я знайшов тільки одну, і вона справді має послідовну націоналістичну ідеологією. Всі інші у кращому разі дотягують до 10 років, замість ідеології пропонуючи або мету-обіцянку: "Ми знаємо, як зробити так, щоб усім було добре", або є іменними, тобто мають харизму лідера.
   За приклад візьмімо партії, які вже відійшли в історію, і нас ніхто ні в чому не звинуватить. Комуністична партія України. Мета цієї партії завжди була не конкретною, про харизму лідера годі й думати, але шкідлива комуністична ідеологія ще 20 років забезпечувала їй місце в українському парламенті. А "Наша Україна" з надзвичайно корисною метою і харизмом лідера, піднятим на Майдані до висот, про які тільки може мріяти політик, не мала виробленої ідеології.
   Так, потрібні нові обличчя в парламенті. Але якщо ідеологія підміняється метою або харизмом лідера, така партія живе не довше, ніж досягається мета або лідер зберігає харизму. Інтуїтивно це всі розуміють, тому і намагаються використати депутатство поповній, а процес досягання мети ніколи не набуває завершеної дії.  Про яку тоді стабільність розвитку держави чи відповідальність депутатів можна говорити?
   Я не хочу нікому нав’язувати свою точку зору, а лише прошу поміркувати над сказаним, бо розуміння дозволить уникнути багатьох помилок.

 


КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram