Петре Олексійовичу, йдіть.

Ні, я не юлебот, не гриценколюб, не фан зеленського чи хто там ще. Я не буду вас звинувачувати у зраді. Може її й немає. Може й немає змови вашої і Путіна в ситуації з нападом на наші кораблі.

Але недовіра до вас стає небезпечною для нас.

Один раз я вже стала свідком, як через недовіру до вас була допущена помилка, яку ще вигрібатиме вся країна. Це сталося під час голосування за Законопроект про мову. Депутати обрали слабший законопроект 5670-д і спочатку БПП не давав на 5670-д голосів. Справедливо не давав, бо законопроект БПП 5556 був кращий, бо сильніше захищав українську мову.

Мені легко судити, який кращий, який гірший. Я не отримую зарплати від політиків і мені не треба відстоювати їхні вказівки. Я можу вільно обирати, незаанґажовано, що підходить мені краще, що підходить Україні. І в той момент ваше справді було краще. Той рідкісний момент. Той чи не одиничний момент.

У мене були причини на вас злитися, Петре Олексійовичу. Як можна вимагати санкцій від Європи, а самому збільшувати обороти торгівлі між нашою країною і ворогом; як можна потурати міністру освіти Гриневич, яка переплюнула у своїй шкоді Табачника, але ж у вас найбільша фракція, щоб вплинути на міністра? Не лише через це, я багато за що була зла на вас, і особливо за мовне питання, бо знаю, де ви могли підсилити мову – а ви навмисне гальмували…

Не дивлячись на свою злість на вас і вашу фракцію, я розуміла, законопроект 5556 кращий і БПП не дає голосів на гірший законопроект справедливо. Як же сталося, що депутати таки ухвалили той, гірший? Через недовіру українців до вас. Депутати почали кричати на всю Україну з трибуни, що ваша фракція валить закон про українську мову 5670-д, не тому, що має свій, кращий законопроект, а тому що президент проти мови і це президент валить мовне питання. І народ, який перестав вам вірити і вашій партії, повірив би парламентарям, а не вам. І ваша фракція зрозуміла, що народ не повірить поясненням БПП і не повірить поясненням президента – і здалася, дала голоси на гірший законопроект.

Українці ще вигрібатимуть через ухвалення цього, гіршого, але сталося це через недовіру до вас, вашої фракції, вашого законопроекту, того, що ви робите. Українці готові повірити будь-кому, але не вам. І хоча в момент голосування ця недовіра була несправедливою, ви справедливо заслужили цю недовіру своєю попередньою діяльністю.

Сьогодні ми маємо напад на наші кораблі московитськими військовими. Може це й не ваша спецоперація. Може цей й не ваша змова. Може в цю мить ви й праві. Може на вас зараз звалився несправедливий шквал намовляння іншими політиками і їм вигідно вас топити перед виборами, можливо й те, що ви говорите – правда, і це та рідкісна мить, коли ви говорите правду,
АЛЕ
ВАМ
УЖЕ
НІХТО
НЕ
ВІРИТЬ.

Може це та мить, коли на нас, українців, летить бомба, ви кричите, що це бомба, а ми, українці, замість ховатися, стоїмо і сміємося з вас. Кажемо, що ви, як і раніше, обманюєте. А бомба справді летить… Можливо, це та мить…

Ваше перебування на посту президента, Петре Олексійовичу, стало небезпечне для українців і України. Саме тому й небезпечне, що
Вам
Ніхто
Не вірить.

І все, що ви робитимете далі, лише нарощуватиме цю недовіру.

Якщо ви справді вболіваєте за Україну, а не за свою посаду, вам краще піти. Уже. Через тотальну недовіру до вас. Ми можемо наробити помилок і втратити країну через недовіру до вас. Ситуація через недовіру стає вкрай небезпечною для всіх.

Поки цього не сталося, Петре Олексійовичу, краще йдіть.