Поети- дивізійники. Частина третя

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
 Поети - дивізійники.

Частина третя

Українська поезія - різнопланова. Поезія українських дивізійників, в цілому, це поезія, що, за висловом Івана Багряного, ототожнювалася з мечем. Дивізійники були вояками і їхнє основне кредо (в мечі і слові)- вільна Батьківщина. У своїй поезії вони стверджували дійсність і мрію. Проти них був весь тодішній світ, але вони у слові, як там, в окопах під Бродами, і в прориві під Княжим, стали на захист своєї Батьківщини. Наші поети - дивізійники не були заражені ідеями нацизму і  вони не виступали за поневолення якогось народу, а мріяли про свободу своєї землі і свого народу. Це найбільш зафіксована ідея,  зрештою і мета їхньої поезії. Було ще особисте, але воно було лише похідним від цієї мети.

Микола Угрин - Безгрішний, відомий педагог,письменник та громадський діяч(1883-1960) у своєму вірші »Марш Дивізії «Галичина» писав:

Дивізіє, гей рідна мати

Новітня Січ Ти є для нас .

І треба, треба теє знати

Чого від нас жадає час.

Москва лютує в Україні

Руйнує, палить все кругом

Вмирають діти на руїні

Сумує  Київ над Дніпром.

Комуна, нащадки гунів

Лиш муки й смерть готують нам

Кобзар порвав останні струни

Ще лиже ката свій же хам…

…Відомий український митець, художник Володимир Каплун, що на еміграції проживав в Аргентині, теж був дивізійником і поетом. Зберігаю його рукопис  під назвою «Від 1944-1991…». Захоплений німцями він зумів перейти до Дивізії і пройшов з нею нелегкі фронтові дороги і полон. Про це його рядки:

І так почалась «епопея»

моя, в дивізійних рядах,

Спочатку: в вишкільних таборах,

А згодом: в фронтових боях…

Німеччина,Чехія, Польща

Й Словаччина -знані мені…

А потім Словенія й Фельдбах,

(Хвилини трагічні…Сумні…)

Тринадцять уламків гранатних

Дістав там я в ногу ліву

І думав, що вже її втратив

Та, радий був, що живу…

Уже в полоні, в Ріміні, В.Каплун редагує сатиричну газету «Оса», яка допомагала українським воякам вистояти і в полоні продовжити боротьбу з радянськими репатріаційними комісіями, які старались повернути дивізійників на «родіну», щоб там їх запроторити в Сибір чи знищити.

…Вояк - поет, дивізійник В. Мусій у своєму вірші «Неначе вчора (Борцям під Бродами) писав:

Неначе вчора творилась

                                          гать

З людей і заліза,

Щоб в Україну не лізла

                                         Гадь

Червона люта і грізна.

… Поет – дивізійник Михайло Ліщинський, досвідчений офіцер, завжди був у гущі боїв Дивізії. Вижив.  Представляємо два його вірші «Пелюстку маку, вітре принеси» та «Багнет на кріс». Читаємо:

Пелюстку маку, вітре, принеси…

Що в Жаркові між жита впала,

Бо бачити я хочу, чи вона така, як ті,

Що їх колись, гранати розірвали

Пелюстку маку, вітре принеси…

Таку як та, що при межі в полях

Багром заквітла на чолі стрільця,

Що впав за рідний край там у боях…

Пелюстку маку, вітре,принеси,

Щоб внукам,  як Євшан лишити,

Щоб і вони дорогу там знайшли,-

Де буде бій…останній бій великий.

Підполковник Михайло Ліщинський знав ціну війні і знав мету, за яку йшли в бій його побратими. У своєму вірші «Багнет на кріс» писав:

Багнет на кріс! Ще раз за Україну!

Ще роз багнетом проб’ємо собі шлях,

Ось бачите: горять ворожі танки,

Вони не спинять вже нікого у боях.

Ми зброю - хоч чужу - та взяли,

Слідами ми пішли батьків

 

Війну цю ми не розпочали

І-Боже!- Ти її не докінчив.

Тому клянемось в цю хвилину

На матір нашу-на Вкраїну:

Ми вернимось при повній зброї -

Як сонця схід зійде вогнем.

Ми вернемось кінчати діло.

Почате пламенним мечем.

          Михайло Ліщинський зустрів цей щасливий для нього день, коли Україна стала вільною. І він прибув додому, де не був майже пів століття.

…Василь Де - Ву поет - дивізійник, перебуваючи на постої, в серпні 1944р., після битви під Бродами, відізвався на цю епопею віршем «Брідська Елегія»:

Болота, болота. Скрізь могила одна.

Куди ступиш - то гріб, гробом кожний окоп. Гробом

Кожний ручай…

Де ж ці так?!...

Не питай…Гроби села , городи…

Гріб на гробі…Це Броди.

З Гути чайки летять і квилять, все квилять.

Поет вірить в те, що вони ще повернуться під Броди. Це була тверда,

 непохитна віра, перевірена залізом і кров’ю бо лише місяць пройшов після цієї запеклої битви:

І в нерівнім бою

БРОДИ вмилися кров’ю,

Спіть, Брати, сном благим

Автоматом стальним

Плюнем в очі катам,

Бо присягу ми Вам , в ніч пекельну

склали:

Стати кріпше скали

І крізь бурі - негоди

Знов пробитись під Броди.

У трьох статтях ми згадали ще далеко не всіх поетів - дивізійників. Попереду ще копітка робота.

Серед дивізійників було чимало письменників, які написали і видали прекрасну художню літературу, свої спогади, що нині є цінним джерелом до історії національно - визвольних змагань і нашої військової історії. Один із них - Євстахій Загачевський, львів’янин, який залишив по собі унікальну джерельну літературу.

Вони не можуть бути забутими в незалежній Україні!

Завершимо цикл статей про поетів – дивізійників словами Миколи Вереса:

Гей вставай на зазивність кличів

Жовтих Вод, Конотопу, Полтави,

Піднеси ,Україно, мечі

За життя, за народ, за державу!

Нині ці слова знову стають актуальними.

 

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm