Поети-дивізійники. Частина Друга

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
 

У силу історичних обставин українські дивізійники не могли зброєю перемогти супротивників, хоч заплатили за цю чергову спробу здобути волю Україні дуже високу ціну. Але вони ніколи не склали духовної зброї і перш за все поетичного слова, яке вони протиставили духовній навалі в Україні і в діаспорі. Метою всієї їх діяльності було утвердження  впевненості  у загибелі СРСР і проголошення незалежності України. Всім їм »голубіла Україна» і вони вірили  в її волю. Б. Бора писав:

То нічого, що в очі нам вітер,

Що сніг нам завіяв стежки…

До мети ми ще дійдем, повірте

Хоч шлях цей трудний і важкий.

Вірш «То нічого» 10. 11. 45р.

Ще одним широковідомим поетом – дивізійником був Юрій Форись. Він поет - пісняр і саме через свої пісні, які співав хор «Бурлака»,поет став  відомим в усій українській діаспорі. В його поетичному доробку пісні про героїку українців на шляхах до волі про особисту недолю і про нелегкий шлях на чужині.

Збираючи матеріали до своєї книжки «Історія хору «Бурлака», мені довелося вивчити майже всю доступну поезію Ю. Форися, а мій добрий приятель - теж дивізійник, музикант, співак і публіцист, Ярослав Паньків, подарував мені збірник пісень легкого жанру під назвою «Мої давні пісні. Пісні Музика Степана Гумініловича. З присвятою Я. Паньківу». І в ньому чимало пісень на слова Ю. Форися. Ось вони: «Мрійлива ніч», «Боз», «Я тут, ти там», «До тебе я хочу знов іти», «Пливи моя туго - пісня», «Сніжинка», «Весна - пісня», «Тінь», «Спомин», «Вона не прийде», «Галльо» та інші. Саме ці вірші покладені на ноти відомим композитором С. Гумініловичем.

Є пісні на слова Ю. Форися і в збірнику пісень під назвою «Пісні, що Дивізія співала» .Юнацька туга за втраченим коханням вилита поетом у вірші «Вона не прийде»:

Не прийде до мене вона

Не прийде, бо дроти кругом,

Бо воля для мене свята

Остане для мене нездійсненим сном.

У вірші «Мрійлива ніч» поет, перебуваючи в таборі полонених в італійському м. Ріміні, тужить за Україною, рідним краєм, за втраченим коханням:

Мрійлива ніч,як казка юних літ

Вишиване зоряне небо, безкрає небо,

Одна із них райдужний самоівіт

Заглянула в цю ніч до тебе.

НЕ бачиш їх тих чарів всіх. Ти линеш ген в світи думками

Туди , де сніг, сріблистий сніг, мороз кругом горить вогнями

В цю ніч вона  стоїть сама і чую в далі тиху мову,

Його нема ,чому нема ,коли повернеться він знову.

Рімінська ніч була чужа поету - юнакові. Його думки були в рідній Галичині, на далекій Україні. Цікавим за своїм ідейним наповненням і змістом є вірш Ю. Форися «Отче наш», який був надрукований у багатьох дивізійних виданнях:

Могутній цар на небі ти.

Ім’я Твоє - це заповіт.

Воля Твоя, як грім,- сильна,-

Свята

На небесах.

А на землі

Червоний сатана кривавить світ

Зійди!

В гніві Твої святім спали

З лиця землі це пекло.

В ньому ми ,

Колись вільні,

У своїй хаті

Хліб наш насушний

Просим ката, Як ласки.

Жебраки, раби ми…

І не введуть нас у спокусу-

Кати ласкавим словом.

Ми не спочинем, поки  знову

На трупах їх лукавих

Збудуєм царство Правди,

Волі і Любови

Для поколінь, що прийдуть.

Амінь!

Отче наш-нам поможи!

Нині мрії поета знову стають актуальними.

…Більше відомим в діаспорі, а тепер вже й в Україні, є  письменник, поет, журналіст та громадсько-політичний діяч Віталій Бендер. Він не галичанин. Народився В. Бендер в Слов’яносерпськім, що нині на Луганщині і в часі війни, воюючи в червоній армії, попав у німецький полон і звідси перейшов у Дивізію «Галичина», після Бродівської епопеї. Далі знову полон. Тепер уже - англійський. Вже в Ріміні В.Бендер, в таборовій газеті друкував короткі оповідання. Найбільш відомим є його роман «Марш молодости», що вийшов друком у двох томах в Мюнхені в 1954р. Його перу належать десятки оповідань, повістей і серед них: «Фронтові дороги» та інші. В. Бендер, крім того, був ще й активним політиком у середовищі УДРП, де разом із Іваном Багряним, створили цю політичну структуру. Нині знайомимо читачів з його віршем «Пісня про вояцьку юність». Композитор Б. Дніпровий поклав музику на ці слова і пісня увійшла в альбом «Встає Україна».

Голубими туманами

Наша юність пройшла

У окопах згасали ми

А весна відцвіла

Пронеслись завихрилася

Буревіями дні

І могилами вкрилися

І надії, й пісні.

Часто смертю ми марили

В соковиті літа

Й солов’ї не співали нам ,

Лиш зітхали жита.

І кохання найпершого

НЕ зазнали відлунь

Чужинецькими стежками

Пронеслась наша юнь.

Юнаками зеленими

Йшли в огнях канонад.

І старіли шалено ми,

В двадцять літ - сивина.

І очима лукавими

Манить доля здаля.

Голубими туманами

Наша юність пройшла.

…Степан Любомирський, автор багатьох романів, повістей та кіносценаріїв, народився в Дрогобичі. Відомими його творами є романи та повісті, в яких він змальовує боротьбу українців за свою державу. Його кіносценарій «Ніколи не забуду» був екранізований ще у 1969р. І вже в незалежній Україні здобув широке визнання. В моїй домашній бібліотеці є твори його пера, зокрема: «Жорстокі світанки», «Хай розсудить меч», «Плем’я вовків», «Під молохом війни», «Прометеїв вогонь», «Армія нескорених». Справжнє прізвище письменника - Степан Рихтицький. Він ще й поет і публіцист. Зовсім недавно я прочитав його статтю під назвою «Очима дивізійника» і вірш «Броди», в якому поет точно і по - вояцьки змалював бої під галицькими Бродами:

Мовчать поля під хмарним небом

Навколо тиша-тишина,

Старі траншеї, ржава сталь -

Розбитий танк…А в сіру даль

Кладеться зелень без життя

Знедолена, мертва.

Гармата з вирваним замком

Забита в землю звиж коліс

Зламаний дуб, куски гранат,

Від диму чорні рештки хат,

Туманом вкритий, темний ліс

І тут же таки серед трав

Горбок малий, ледве помітний

Шолом прострелений наскрізь -

Це знак -

Що тут упав нелітній

На двадцятій весні життя

Юнак.

Це поле. Брідське поле.

Закляте В мертвій тишині

Сумне, мовчить

А були дні.

Кожний поет - дивізійник вірив у те, що Україна стане вільною, вірив, що тисячі українських юнаків, які полягли під Бродами, Гляйхенбергом, Гнасом, у Словаччині чи Словенії віддали своє життя в боротьбі за національні ідеали. І це так. Під чужими мундирами билися щирі українські серця. С Любомирський писав:

Побратими, спокійно спіть,

Про долю-волю тихо сніть

Вас не забули

Софії перший вільний дзвін

Приречений Вам у поклін

Полум’я Вічне Вам у славі

В окупленій Вашим життям

Державі.

Письменника не стало у 1983р.і похований він у Чикаго.

…Юра Яремкевич у своєму вірші «На втраченій позиції» (Борцям з-під Бродів) писав, звертаючись до Господа, просячи дати витривалості, відваги і сили перед боями під Бродами. Українські вояки добре знали, що ворог могутній, жорстокий. Але вони не відступлять, хоч і поляжуть:

А втім…За час кількох цих слів молитви

Звузився знову круг. Надходить час

Шоломи затиснуть. О, Боже, в битві,

В останній нашій битві будь при нас.

…Дивізійник і поет Теодор Маркус, старший булавний, присвятив свого вірша «Друзям з моєї чоти» з написом «Присвячую 3-ій чоті 1-ї сотні 14 полку піонерів, комендантом якої був старшина армії УНР. Один із 359-и Героїв Базару полк. Іван Рембалович. ТАТО». Чота, в якій я мав честь служити, майже в цілості загинула в лісах Ясенова, при обороні шляху відступу нашої Дивізії»:

Друзям моєї чоти

Вам піоніри третьої чоти,

Що в Ясенівськім лісі

У великому змагу до мети -

Вам доля присудила

Із зброєю в руках

-в бою за всіх нас полягли

…Присвячую.

Мене, як чотового вістуна

Послано,щоб сотню наздігнати

Про бій вогневий

Сотенному переказати,

Я, друже чотовий, сповнив наказ

Та відсічі ніколи Ви не дочекались.

Героями упали Ви в бою -

І ворогові за життя не здались.

Нехай учаться й тямлять наші діти

На землях рідних по містах чужини,

Як ми кривавились в боях з Москвою

За волю Матері - України!

Не всі вірші дивізійників - поетів були глибоко вдосконалими і «професійними», але писали вони їх щиро і любов’ю, перш за все, з любов’ю до Матері - України. На рідних полях і на шляхах Європи саме за ці ідеали полягло сім - вісім тисяч українського юного цвіту.

 


КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram