Повернімо Скліфосовського Україні

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Сотні років Російська імперія, як і пріснопам'ятний Радянський Союз забирали, викрадали насильно, тисячі видатних українських вчених, військовиків, церковних діячів, письменників, змушуючи їх працювати на імперію, віддавати свої таланти ворогові, а не Батьківщині.
Змушували відмовитися від материнського слова, від свого власного народу. На нашу думку, при Інституті історії чи Інституті національної пам”яті має бути створений відділ, який буде займатися поверненням відомих і призабутих імен українців, що перебували , часто насильно, в Російській імперії чи в СРСР. В багатьох країнах уже давно встановлюють імена своїх земляків, які прославили чужі країни своїми винаходами, літературними творами, чи досягненнями у військовій справі. Москва робила все, щоб затерти українське походження Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, М. Миклухи-Маклая, М. Гоголя, Є. Гребінки, А. Мокрицького, О. Васнецова, В. Григоровича, Наталії Гончарової- дружини О. Пушкіна, В. Маяковського, Д. Мендєлєєва, О. Безбородька та тисячі інших українців, що розчинилися на просторах Російської імперії.

Такою була доля видатного вченого-медика, відомого хірурга і організатора охорони здоров”я -Миколи Васильвича Скліфосовського( 1836-1904). Він за походженням не був етнічним росіянином і в ньому текла українсько- молдавська кров, а його дружина та діти були українцями. Народився знаменитий вчений в м. Дубосари, Тираспольського повіту, Херсонської губернії і , фактично все життя прожив на Україні, де навіть в умовах царського гніту, легше було працювати і жити ніж в етнічній Росії. Як медик, М. Скліфосовський здобув блискучу медичну освіту, стажуючись в Англії, Франції та в Німеччині. За своїм характером, він був відважним чоловіком і брав участь у франко-пруській, австро-пруській та російсько-турецьких війнах про що не дуже хочуть згадувати і в нинішній Росії.

М. Скліфосовський працював і з Пироговим, а разом вони багато зробили для організації жіночої медосвіти і розвитку військово- польової хірургії, якої Росія на цей час не мала. Він вперше почав застосовувати антисептик, рятуючи тисячі поранених солдатів. Микола Скліфосовський і навчався, і працював в Одесі, зокрема в Одеській міській лікарні. За його ініціативою в 1897р. В Москві було скликано і проведено ХІІ Міжнародний з”їзд хірургів.

Видатний вчений жив Україною і мріяв повернутися сюди назавжди. Така нагода трапилася і Скліфосовський оселився у своєму маєтку в селі Яківці, неподалік Полтави. Він і його друга дружина Софія, невдовзі перетворили свій маєток у “Полтавську Швейцарію” і їх чисельна дітвора зростала на українській землі. Микола Скліфосовський вперше, на підросійській Україні, посадив хміль, а з Баварії привіз апаратуру і варив пиво. А ще він у Полтаві збудував госпіталь для інвалідів російсько- турецької війни, у більшості - українців.

Місцевих селян знаменитий вчений-медик лікував безкоштовно, а вони віддячували Скліфосовському безмежною любов”ю і повагою. Нині тут музей Полтавської битви, який має бути давно закритий і відкритий музей Миколи Скліфосовського. Взагалі, всі ці пам”ятники, що стоять в Полтаві, є національним приниженням українців., саме місто по- нині є промосковським і пробільшовицьким заборолом, бо саме тут найбільше плюндрують меморіальні таблиці нашим Героям і нашим національним лідерам. І надалі української мови на вулицях міста майже не чути.

Доля не була ласкавою до відомого вченого ,його дружини та дітей. А в нього їх було семеро. За Вікіпедією- син Борис помер у дитинстві. Син Костянтин помер в 16 років на туберкульозу нирок, у свої 16 років покінчив життя самогубством син Володимир. Ще один син Скліфосовського — Микола загинув в російсько- японській війні, а син Олександр поліг в часи національно- визвольних змагань. Донька Софія втопилася в річці.

І ось до влади в Україні приходить наймерзенніша політична сила- більшовики. У цих садистів не було моралі, не було релігійних переконань, була тільки небачена до того жорстокість. Червоні кати лопатами зарубали дружину вченого- Софію Олександрівну, а доньку Тамару, після колективного згвалтування, повісили головою вниз на дереві, що росло біля будинку.

Москва понині мовчить про цей дикий злочин червоних катів. До речі, дружина Скліфосовського мала охоронну грамоту від Леніна, але відомо, що у більшовиків честі ніколи не було, а тим більше у їхнього вождя. Пригадаймо, як за вказівкою Леніна та Свєрдлова. по- звірячому. була закатована царська родина, навіть хлопчика- інваліда не пожаліли. Нащадки Миколи Скліфосовського ще житуть за кордоном. Живуть Україною.

Отож, видатний вчений-медик Микола Скліфосовський належить Україні, а не Росії, яка винищила його рід. В Полтаві ім”я Скліфосовського носить обласна клінічна лікарня та премія його імені. Але цього мало. Можна поставити йому пам”ятник на місці полковнику Келіну, коменданту Полтави часів ще одного садиста- Петра І, чи на місці пам”ятника полтавській битві. Думається, що ім”я Миколи Скліфосовського невдовзі займе належне місце в Україні, а він стане великим УКРАЇНЦЕМ, а не призабутим московитом.

 


КОМЕНТАРІ 2 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Ігор Федик18 квітня 2017 12:57 Відповісти IP:  94.231.70.--- Пані Катерино, я не знаю чи Ви щиро вболіваєте за Полтаву чи є просто оплаченим ботом! Де найбільше громлять меморіальні таблиці нашим героям? Де побили таблицю Петлюрі? В Полтаві , леді, в Полтаві! Чим гордяться полтавчани? Пам"ятниками наших ворогів.. Чому ви не ініціюєте знесення пам"ятника Келіну, полтавській битві, кату України і дикуну ПетруІ, Чому всюди російська церква?, Чому не чути укр. мови, чому ви багаті тітушками і ворогами України. Ви живете большевицьким минулим! А полтавським патріотам честь і слава! Вони нині представляють Полтаву! За ними майбутнє! А не за промосковськими адептами і ворогами України. Слава Україні! Слава українській Полтаві! А за мою українську мову- не хвилюйтеся! Мій рід отримав за неї 130 років від дорогих вам московитів і сталіністів. А Полтаву я люблю, бо там колись кувалась Україна і формувалася наша літературна мова!
  • Катерина16 квітня 2017 23:01 Відповісти IP:  46.200.106.--- Хочу погодитись з автором статті щодо необхідності відроджувати історичну пам'ять про минуле й науковий спадок видатних діячів України. Але хотілось би знати, на підставі чого пан Ігор проводив свої аналітичні дослідження про політичні погляди та національну свідомість полтавчан ? Мені не зрозуміло, чому він так категорично стверджує, що Полтава - це проросійське місто, де не почуєш українську мову ? Це зовсім не відповідає дійності. Так, зараз у місті багато переселенців, студентів - іноземців (які, до речі, проходять у Києві підготовчі мовні курси з РОСІЙСЬКОЇ ??? мови), тому почути російську можна досить часто. Так і у Львові зараз лунає не скрізь українська, особливо влітку. Крім того, неприємне враження справляє безліч помилок у тексті. Такі "дрібниці" недопустимі для заслуженого вчителя України, якщо він дійсно любить рідну мову і пишається нею.

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm