Свідомість чи буття?

Товариство „Мале Коло”
Погляд на визначення та їх філософський зміст.
До цієї теми мене пробудила програмна стаття директора центру економічної демократії Романа Склярова „Українська реформація та відкрите суспільство”  http://www.ji-magazine.lviv.ua/2016/Sklyarov_Ukrainska_reformaciya.htm  Я не переслідую мету критики цієї статті а лиш в  дискусії звертаю увагу на визначення, що їх вважаю принциповими. Тематика надзвичайно актуальна і корисна для справи виходу з духовного занепаду і економічної стагнації нашого суспільства, та і сама стаття є цікавою і правильно структурованою. В той же час, як практикуючий християнин і підприємець  не можу залишатися осторонь  деяких викладених в ній міркувань, чим і хочу з Вами поділитися.           
Я переконаний, що заклик автора до збирання в собі найкращих елементів з різних напрямків християнства походить з самих благородних помислів. Але тим не менше, шлях заклику до чеснот і навіть наведення яскравих прикладів, без самого процесу зміни буття людей – обставини в яких особа реально існує – є нічим іншим як дуже прихованим, не свідомим фарисейством.  В ньому криється і загроза приходу розчарувань. Євангелія нас вчить, що грішники навертаються, але не дає нам свідчень навернення фарисеїв. І це закономірно, бо фарисей вважає себе праведним і  досконалим, чим відмежовується від Господа і від його благодаті навернення. У даному випадку шлях навернення до християнського буття має пролягати через пізнання і сприйняття засад Соціальної Доктрини Церкви, а вироблення форми і буде тим християнським новаторством.  Без зміни буття утвердження тих найкращих елементів християнства в суспільстві є малоймовірним. 

Дух творить наші сподівання, те, до чого ми прагнемо, провадить нас до тих витворених  на підставі віри, знань і досвіду очікувань і не настільки важливо активні чи пасивні ці очікування. Вони легко можуть змінювати свій стан в залежності від того, резонують вони чи дисонують в суспільстві. Але не можна прагнення  ототожнювати з буттям. З цього походить більш відоме: видавати бажане за дійсне.  Буття визначається соціумом і здебільшого протистоїть прагненням до яких провадить нас дух. Це свідчення людської недосконалості про яку говориться в Біблії. В цьому власне полягає природа протиріч між спільним і приватним, між інтересами особи,  громади, держави, а також філософія понять свободи і справедливості.

Свідомістю очевидно слід вважати те, що особа усвідомила і що вже стало для неї усталеною нормою чи формою буття.  Твердження що „дух має творити  форму” на мій погляд є суперечливим.  Суперечливість полягає як в заниженні місії духу, так і в тому, що те що усвідомлено не потребує процесу творення, а знаходиться уже в категорії  усталеного, є дійсністю, хоча ще може і не бути буттям.  Думаю що саме з цих філософських трактувань починається шлях реформаторства. Остаточну крапку в необхідності цього процесу ставить низька релевантність між тим до чого провадить нас дух і буттям. І якщо покладатися лише на свідомість у визначенні буття, то цим ми ніби запускаємо рух по колу, „виводимо з гри” дух, тим самим відрікаючись від свого Творця і впадаємо в фарисейську ілюзію праведності і досконалості нашої свідомості – починаємо вважати джерелом моральності самих себе.

Чи під силу людині усвідомити те, що ще не існує, чого вона ще не пізнала фактично, а може навіть чого вона собі ще не змогла чітко уявити в деталях?  Думаю що так. Але для цього потрібна глибока віра у Господа,  достатня сума знань і правильний досвід – це визначення суспільної еліти.  Далеко не кожна людина має це все в своєму арсеналі, особливо зважаючи на радянське минуле нашого суспільства та і зрештою сьогоднішній стан справ. Зруйновані храми ми відбудували, може навіть „перевершили план”, але чи стали Церковні конфесії України тими пастирями що провадять до пізнання Бога і Його мудрості?  Чим займається наука і яка якість освіти? Як можна отримати правильний досвід не пізнавши правдиву історію?  
 
Тому твердження, що свідомість формує буття є на загал однобоким. Такі випадки скоріш є виключенням ніж правилом. Тут потрібно враховувати зворотні зв’язки, через які буття чинить тиск на свідомість. Вплив буття за обставин мілкої віри, недостатньої суми знань і невірних висновків з досвіду стає на стільки істотним, що здатне перевертати свідомість! Спробуйте зберегти чистоту коли хлюпаєтесь в лайні і як тут вам допоможе свідомість? Сумно і смішно водночас дивитись на суперечки за таких обставин: хто чистіший?  В переважній більшості свідомість утверджується  суспільною взаємодію і якщо ця взаємодія відбувається не за принципами до яких прагне дух то виходить саме те, що ми маємо зараз в Україні. 

На цю проблему вказує академік НАН України Валерій Геєць в свої доповіді „Системність кризи і необхідність зміни підходів до економічного розвитку в Україні” на науково-практичній конференції в Київському національному економічному університеті: „.. ні в партійних ні в економічних документах ми поки що не знаходимо рекомендацій  практичного характеру, пов’язаних із формуванням  свідомості, яка б була спрямована на формування відповідальності за свою діяльність на основі тих свобод, які надає сучасна політична система”. ст.47

http://docs.google.com/viewerng/viewer?url=http://aub.org.ua/images/konf20150513-3.pdf       

Звичайно, для формування свідомості і відповідальності не є можливим рекомендувати і тим паче застосувати спосіб „прямої дії”. До цього суспільство, за класичною схемою, приходить двома шляхами: під проводом суспільної еліти, або „з низів”, за рахунок вироблення свідомості внаслідок дії буття. А ще краще обома одночасно. Не останню ролю в цих процесах відіграє запит суспільства на певні зміни. І чим конкретніше він сформульований, тим вища ймовірність його швидкого втілення.  Згаданий в цій же доповіді, як перешкода до необхідної суспільно-економічної взаємодії, притаманний українцям „низький індивідуалізм” не потрібно намагатися перекувати на європейську соціальність. На це дійсно і поколінь може не вистачити. Потрібно подивитись на притаманний українцям спосіб буття, як на потенціал і змінивши умови буття зробити його перевагою.  

Соціалісти і ще більш агресивні комуністи добре зрозуміли, що через буття можна впливати на свідомість і потрібно визнати, що у минулому столітті досягли не абияких „успіхів”. Не можна списати на не свідому дію запровадження на 1/5 суші земної кулі марксистських збочень!  Але ці „успіхи” знаходилися в проти фазі до того, до чого нас, українців, провадить дух даний  Господом. В цьому випадку дух та свідомість  дисонують.  Не менш яскравим і більш свіжим прикладом є події спровоковані „Виктором Великим”.  Чому називаю Януковича „Великим”? Бо він примудрився зібрати аж три Майдани. А ви спробуйте зібрати хоч тисячу людей на майдані. Чи це не є свідченням впливу буття на свідомість?

Реформація суспільства не має єдиного рецепту. Закладаючи антропний принцип у світобудову Господь запросив нас бути співучасниками творення світу і дав нам для цього здатність до самоорганізації.  Особливо доречною є послідовність намічених перетворень. Якщо вона вибрана не вірно, чи виконана не сповна, то рухи будуть безрезультатними, а що гірше дискредитуючими.  Шлях до усвідомлення необхідних перемін теж є не однозначний. Він має ніби два русла – провадження духом і наслідки буття.  Коли ці русла зливаються це є свідченням вірності і гармонії напрямку. В цьому випадку дух і свідомість резонують. 

Висновок. Свідомість і буття є поняттями ієрархічно тої самої категорії, а ступінь їх впливу на особу і суспільство в цілому залежить від  розуміння особою Божої волі, освіченості і вмінні робити вірні висновки з історії. Якщо суспільство не має в собі критичної маси людей з такими високими показниками – еліти, або ця еліта є пасивною,  то очевидно його  свідомість формується під впливом буття.  

 


КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm