Богослужіння відбулося у Кафедральному Соборі Святої Марії Альмудени в Мадриді.

У Літургії, яку служили Архиєпископ Мадрида і ординарій для Східних Церков в Іспанії кардинал Карлос Осоро Сієрра разом із парохом УГКЦ в Мадриді о. Іваном Липкою, брали участь інші священики обох конфесій Вселенської Церкви (зокрема, вікарій Архиєпископа Мадрида для східних католиків о. Андрес Мартінес Естебан), були присутні працівники Посольства України в Іспанії, вірні УГКЦ, що мешкають в Мадриді та околицях, а також місцеві католики латинського обряду. 

Після проповіді Архиєпископа, до присутніх у храмі також звернувся Надзвичайний і Повноважний посол Посол України в Королівстві Іспанія Анатолій Щерба.

По завершенню Богослужіння молоді музиканти та співаки із української спільноти в Мадриді організували в Соборі концертну програму на релігійну тематику. 

Варто також відмітити, що всі учасники вищезгаданого Богослужіння і туристи, які того дня відвідали Альмудену, мали змогу ознайомитися із драматичними подіями в Україні у 1932-1933 роках, оглянувши фотовиставку, розміщену при вході до Собору, і там же безкоштовно придбати брошуру про Голодомор іспанською мовою, видану за сприяння нашої амбасади у країні Сервантеса.

Поза сумнівом, це надзвичайно важлива подія, продовженням якої логічно мали б стати наступні кроки щодо визнання Іспанією на державному рівні Голодомору 1932-1933 років геноцидом української нації. Треба віддати належне і дипломату Анатолієві Щербі, і священику Іванові Липці – звісно, що ця знаменна Літургія була плодом їхніх спільних домовленостей із кардиналом Карлосом Осоро, як видно із публікації на фейсбук-сторінці Посольства України в Іспанії.

Разом з тим, вважаю за доцільне поділитися своїми власними спостереженнями і враженнями від почутого й побаченого під час Літургії в Соборі Святої Марії Альмудени:

Враження перше – мав за честь брати участь в такому важливому для українців Богослужінні у величному Соборі Альмудени, розташованому навпроти Королівського палацу в Мадриді. Особливо приємно було мені, як греко-католику, вкотре милуватися іконостасами та мозаїками у візантійському стилі, що виділяються посеред строгої готики і традиційних західних християнських образі'в та скульптур (фото 1, 2). У цьому храмі завжди можна відкрити щось нове. Минулої неділі я звернув увагу на мозаїку за Розп'яттям і побачив там посередині напис – «MARIA», ліворуч від нього – «PALABRA», тобто «слово», а праворуч – напис кирилицею «СЛОВО». В таку урочисту годину це «відкриття» виглядало дуже символічним знаком.

А тепер уявіть собі, як на фоні цієї архітектурної і духовної величі було прикро спостерігати, коли українці (християни східного обряду) без попередньої сповіді (!) масово кинулися до причастя латинськими оплатками. Тоді подумав: може, варто було пороху УГКЦ в Мадриді попередньо провести інструктаж про поведінку у храмі братів по вірі? 

Враження друге – особливий стан душі в Соборі творили органна музика і голос іспанської співачки, що звучали почергово із багатоголоссям церковного хору парафії УГКЦ в Мадриді. А почуте з вуст кардинала (після висловленого ним співчуття за пережиту трагедію і тривалого спонукання нас, тобто українців, до каяття(?) та прохань «більше не вимазувати землю») ключове слово – що Голодомор в Україні було здійснено «de una manera de genocidio», тобто – «у формі геноциду», вселило надію на офіційне визнання урядовими колами Іспанії цієї трагедії в Україні геноцидом української нації – за прикладом сусідньої Португалії.

Водночас, напевно не лише мене здивувало те, що жодного слова не було сказано Архиєпископом про винуватців Голодомору. Бо ж українці не могли самі собі чинити геноцид – це протипридно і має іншу назву. Отже, на мою думку, мав бути названий винуватець цього масового «вбивства голодом».
Також, як на мій погляд, не зовсім зрозуміло було потрактовано кардиналом причини і наслідки цієї страшної трагедії: епідемії, брак їжі, масова еміграція, покинуті домівки і депортація…

Склалося враження, що при підготовці події українською стороною не було належним чином проінформовано іспанського Архиєпископа, який мав нести слово правди своєму народові.

Враження третє – під час Літургії не без гордості відмітив, як досконало володіє іспанською мій парох в Мадриді – священик УГКЦ Іван Липка. Тішило, як гідно він відповідав на привітання кардинала Карлоса Осоро, як впевнено приступив до читання Євангелія кастильською мовою.

І раптом – ні, не може бути – священик української греко-католицької церкви, яка ревно оберігає візантійські традиції, перед читанням Євангелія здійснює хресне знамення відповідно до традицій латинського обряду – долонею і зліва направо!

Спершу подумав, що можливо мені так видалося, бо ж перебував на відстані кількох десятків метрів від престолу. Але коли пізніше переглянув цей фрагмент, знятий мною на відеокамеру, то впевнився остаточно: український греко-католицький священик хрестився за звичаєм римо-католицької церкви (відео 1 – 2:20 хв.)
Не маючи духовного сану, не знаю, чи вправі обговорювати дії священика під час Богослужіння. Але тут, як на мене, особливий випадок, якому, напевно, мав би дати оцінку Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ. Будучи за фахом істориком, я чомусь впевнений, що ні Преподобний Митрополит Андрей Шептицький, ні Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий, ані Патріарх-Предстоятель Любомир Гузар не толерували б такі вчинки серед отців УГКЦ.

У цьому контексті мені пригадалися слова з інтерв'ю єпископа Діонісія Ляховича: «У коментарі Департаменту інформації УГКЦ владика Діонісій розповів, що у відповідь на прохання Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава і Президента Конференції Єпископів Іспанії щодо необхідності створення церковної юридичної структури для вірних УГКЦ в Іспанії, у червні цього року Апостольська Столиця проголосила створення Ординаріату для Східних Церков у Іспанії, призначивши ординарієм Архиєпископа Мадрида Карлоса Осоро Сієрра (Carlos Osoro Sierra).

«Хоча ординаріат було створено ще в червні, але досі не відбулося жодного руху вперед. Я написав листа до ординарія (17.06.2016), вітаючи його з призначенням. Крім того, у цьому листі я висловив проханням про аудієнцію, бажаючи представити архиєпископові стан наших громад в Іспанії, і обговорити мою майбутню співпрацю як Апостольського візитатора. Проте досі не отримав відповіді», – з жалем розповів владика Діонісій.

Єпископ додав, що «наші священики і вірні сприйняли призначення Архиєпископа Мадрида на Ординарія для Східних Церков доволі холодно та з великими побоюваннями…».

Апостольський візитатор висловив «великі побоювання, що в розбудові нашої Церкви в Іспанії загальмується все те, що зробилося за багато років».

За словами владики Діонісія, в Іспанії УГКЦ має 40 громад та понад 20 священиків. Парафії УГКЦ збільшуються, оскільки є багато наших вірних у цій країні. Але з призначенням іспанського архиєпископа стоїть велике питання, як далі будуватиметься структура УГКЦ в Іспанії, чи буде зацікавлений архиєпископ латинського обряду в розбудові Греко-Католицької Церкви?!

«Хоча в Іспанії створили ординаріат, але мене як Апостольського візитатора для Іспанії не звільнили. І так виходить, що я лише можу служити Службу Божу, але не можу керувати священиками. Є поодинокі випадки, що між священиками і вірними є конфлікт, бо священики не виконують належно свої обов’язки, але я не можу допомогти навіть це вирішити, тому що не маю повноважень», – з прикрістю повідомив владика Діонісій». (детальніше із цим інтерв'ю можете ознайомитися тут: http://m.svitua.com.ua/#!/n/571). 

То чи варто було мені дивуватися вищеописаній поведінці «маленьких українців у великому храмі»?

Враження четверте – як було зазначено на початку цієї публікації, Посольство України в Іспанії, поза сумнівом, відіграло надважливу роль в організації Святої Літургії для українців у мадридському Соборі Альмудени. Дуже доречно виглядали і фотовиставка про Голодомор при вході до храму, і брошури іспанською стосовно цієї трагедії людства. А виступ в Альмудені Посла Анатолія Щерби (логічно) мав би додати ваги в іспанському інтелектуальному середовищі проблемі визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом української нації зокрема і темі України та її місця у Європі загалом.
Мав би, однак… 

Бо, поза сумнівом, не пройшла мимо їхніх пильних очей, як і мимо очей окремих українців, присутніх у храмі, розгубленість високоповажного представника офіційного Києва в Мадриді (відео 2). Всі, хто хотів, бачили, що свій короткий виступ пан амбасадор України читав із зім’ятого папірця!

Невже так складно було дипломатові високого рангу, який вже вдруге представляє нашу державу в цьому королівстві, вивчити напам'ять кілька речень іспанською? Або, хоча би для солідності, покласти той папірець у якусь папку? 

Але це ще не все… 

Попри мої очікування, Анатолій Щерба також абстрагувався від оприлюднення винуватців Голодомору у своєму дискурсі, лише один раз побіжно згадавши сталінський режим – мовляв, приховували точні дані про кількість жертв геноциду.

На жаль, пан Посол жодним словом не обмовився про нинішні бойові дії на Сході України, де вже чотири роки поспіль гинуть кращі сини і доньки української нації у боротьбі проти нащадків тих неназваних винуватців української трагедії 1932-1933 років.

То чи варто було очікувати більш чіткої позиції щодо Голодомору в Україні від іспанського кардинала, якщо український амбасадор не відважився публічно сказати, що ворогом номер один для України протягом століть був і залишається російський імперіалізм? 

Питання риторичне… і нема на то ради.