Сильна Україна чи придаток Московщини

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Ось уже чверть століття маємо незалежну Україну, але до єдиної, сильної і монолітної держави - ще дуже і дуже далеко. Без сумніву, якісь кроки у формуванні держави Україна - зроблено, але ці кроки ще дуже дитячі.
 Справа в тому , що в Україні ще сильний проросійський дух і вплив, а центральна влада мало що зробила,  щоб позбутися цих антиукраїнських впливів. Аналогічно діє і місцева влада. Біда наша в тому, що українська влада всіх рівнів, ніколи не була носієм національного духу, крім деяких областей, де тиск патріотів є сильним. Тінь Кремля ще висить над Україною, а його адепти докладають всіх зусиль, щоб розхитати нашу і так  нестабільну державність

Коли б при владі стояли українські патріоти - ми б не чекали чвертьстолітнього періоду, щоб провести декомунізацію, не було б війни на сході, не було б втрати Криму. Події на сході показали, що українське суспільство ще аморфне, що частина негромадян - індивідуумів, з примітивним мисленням, і патріотами не є, і скоро не буде,

   Причина-низька національна свідомість мільйонів жителів України. На це і розраховують прямі і приховані вороги нашої держави.

Початок декомунізації і рішучість маси захищати проросійські впливи, показали, що нам ще далеко до єдиного монолітного суспільства. Нічого дивного. Керівництво державою, урядом, галузевими міністерствами, особливо гуманітарними, не реалізують заходів, які б вели до зміцнення держави. Що зроблено, це лише верхня частина айсберга. Ніхто з українських президентів не може похвалитися значними успіхами у зміцненні духовної України, у зміцненні державної мови, у вихованні молоді в українсько-державному дусі, хоч маємо частину молоді, яка грудьми встала на захист рідної землі. А мали б бути всі, а не перебігати чи підтримувати проросійський елемент…

Та повернімося до духовних проблем. В багатьох регіонах культивуються анти-герої, стара просовєтська гвардія кидається на захист назви Дніпропетровська, Кіровограда ,Котовська і тисяч інших назв, розуміючи, що ці назви є антинаціональними,антидемократичними  і вони не несуть у собі ніякого національного виховного потенціалу. І все ж протестують бо профінансовані і підбурені Кремлем. Зупинімося на деяких прикладах.

Багато хто, навіть з когорти істориків, обожнюють Нестора Махна. Стараються виліпити з нього національного героя. Насправді Махно був ворогом України, який допоміг червоним повалити національну владу на Україні. Він зі своїми горлорізами активно винищував вояків армії УНР, і за те отримав орден Червоного прапора. Навіть, перебуваючи в еміграції, Махно не підтримав українські національні антибільшовицькі організації, а надалі дотримувався анархічних ідей. Є відомості, що він погодився взяти участь у реалізації плану вбивства С.Петлюри, але більшовики відмовилися від його пропозицій.

 І надалі в Україні,  промосковські, пробільшовицькі  елементи посилено афішують відомого твердого іскрівця М. Скрипника, щоб , знову ж таки протиставити його справжнім українським патріотам,

 що боролися дійсно за незалежну Україну, а не за Україну у чекістсько- скрипниківській інтерпретації. Навіть у центрі Бандерштадту є вулиця цього соратника Леніна.

   Нами вносилися пропозиції назвати Львівський  аеропорт іменем сина Великого Каменяра- Петра Франка, який , збираючи по крихті частини до літаків, створив перший бойовий загін пілотів УГА, які успішно воювали з ворогом. Зрештою, він віддав своє життя за Україну. Але і тут промосковський дух взяв верх. Львівський аеропорт носить ім’я Данила Галицького. І знову ж таки чомусь, не короля Данила.

Читаю про те, як у столиці триває боротьба за назву тамтешнього аеропорту. І знову організовуються сили, щоб назвати навпаки, аби не іменем І. Мазепи. Звичайно, Малевич відомий художник, але, як кажуть поляки: «Цо ма п’єрнік до вітрака» А просто, щоб збаламутити суспільство і відволікти його від насущних проблем і бодай трохи затушувати вимоги патріотів. На жаль, антиукраїнські суб’єкти не знають історії і знову ж таки абсолютизують ім’я відомого авіаконструктора Ігоря Сікорського. Українські промосковські адепти стараються зробити з Сікорського заледве не українського націоналіста, щоб відвернути увагу громадян від імен справжніх патріотів. Це теж наполеглива боротьба з ідеологічними ворогами і вона забирає чимало сил в українського суспільства. Чи так в Прибалтиці? Наводжу приклад того, як «патріот» Сікорський виступив  проти українських патріотів в діаспорі, що вели безкомпромісну боротьбу з радянським окупаційним режимом і підтримав білу російську еміграцію, а в кінцевому рахунку- Радянський Союз. Як відомо, законом за номером 86-90 від 1959р. у США було встановлено Тиждень поневолених націй, який був поновлений у 1962р. президентом Д. Кеннеді, що викликало лють Хрущова і всіх російських шовіністів і в тому числі в російської еміграції, до якої себе зараховував Сікорський. На ім’я президента США надійшла ціла злива протестацій них листів. Тут білі росіяни виявили повну солідарність з червоними. Ось назви організацій , які протестували проти цього рішення: «Представництво Російських емігрантів у США»,»Комітет Російських Допомогових Організацій у США», «Народний Трудовий Соююз» та інші. які виступили проти цього закону. Так от, шановні українські патріоти, не піддавайтеся на промосковський шабаш! Серед підписантів- протестувальників російських шовіністів, які виступили проти цього закону разом з комуністами в СРСР, є підпис ще одного противника самостійної України- Ігоря Сікорського(!!!). Так,  серед махрових чорносотенців-А. Ніколаєвського, А. Толстої, князя Бєльського, проф.. Чеботарьова та інших

Нам треба знати досконало свою вітчизняну історію! І якщо пропозиції з цієї чи іншої причини  висувають колишні комуністи, регіонали, законсервовані чи зачаровані на схід академіки, типу Толочка- задумайтеся! Можуть підсунути троянського коня!

У Львові безграмотні перейменувальники, ще з початку 90-их років зберегли вулицю Таманську, не знаючи, що ця вулиця названа на честь Таманської дивізії, а потім армії, що пройшла з боями 500км. по тилах білих. Командували нею червоні полководці Матвеєв та Ковтюх. Матвеєва прибрали свої, а в 1937р. Сталін ковтнув Ковтюха.

Думаєте, що пана мера Києва болить так звана арка «дружби народів», що названа в народі коромислом, де «щасливі» українські посполиті і козаки щасливенько заглядають російським стрільцям і Бутурліну в обличчя, дякуючи за «возз’єднання.» І це на часі коли нині «освободителька» Москва знову напала на Україну і вбиває наших синів. Чи є можливим таке в Польщі, Франції, Бельгії, де б стояла арка дружби з фашистською Німеччиною, а поряд з нею, наприклад-Геббельс.

Мене дивує пасивність київських патріотів і представників тих політичних сил, що декларують себе патріотами. Московські окупанти щодня вбивають наших героїв, а кияни та численні туристи милуються аркою «дружби народів», а насправді аркою 362-річного поневолення і ганьби, яку продовжує нині Путін на Донбасі та в Криму.

 Це лише кілька прикладів з величезної зливи імпер-шовіністичних символів, які ще паплюжать духовне обличчя нашої держави і затримують поступальний розвиток України.

З болем згадалися слова письменника Аркадія Любченка з його щоденника, які він записав 28 липня 1942р.: «Йду вулицями, майже виключно російська мова. Майже виключно метиси, покручі перевертні, малороси, безнадійні міщухи, тупі консерватори, чорносотенці, великодержавники, всіляка смердюча наволоч. Душно! Душно! Весь бруд тепер виплив нагору і мусує, як дріжджі, користується нагодою, щоб десь зачепитися, пустити нові пагінці. Душно. Київ розкладений і продовжує гнити. Де ви, аборигени? Розбрелись, а решти десь принишкли по закутках, зачіпках, шпаринках і жде з трепетом, відчаєм - що буде з Україною».

Ще багато з того, що написав письменник, нині нуртує в Києві, Харкові, Одесі і по всій Україні, а тому валімо «арку дружби» в столиці та в своїх серцях! 

 

 

 

 

 

 

 

 


КОМЕНТАРІ 2 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Євген16 серпня 2016 08:50 Відповісти IP:  93.77.148.--- Так і зараз, На жаль. Як же то змінити?
  • Євген16 серпня 2016 08:50 Відповісти IP:  93.77.148.--- Так і зараз, На жаль. Як же то змінити?

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram