Наш устрій

Товариство „Мале Коло”
Чи хоче влада бути неефективною, чи вона не здатна бути ефективною
Споконвіку людство має потребу впорядковувати суспільні зв’язки,  систематизувати їх, творити спільноти. В такий спосіб воно дійшло до створення ієрархічно найвищої на сьогоднішній день і наймолодшої формації – держави. Очевидно, що ця формація не може бути сталою, вона постійно видозмінюється – є динамічною і повинна враховувати величезну кількість факторів, тому є складною і не лінійною. Для управління державами створюються уряди. Не існує двох держав з  однаковими системами урядування. Кожна з держав має свої, характерні національні ознаки, які за різних обставин проявляють себе відмінно. Хоча від цих відмінностей  може сильно залежати ефективність функціонування влади, все ж вони не є детермінантними. Незрівнянно більше значення для успішності держави має дотримання принципу субсидіарності.

Часто звучить висловлювання про те, що наявна система влади в Україні не ефективна. Я не маю заперечень проти цієї думки. Але хотів би розібратися чому вона не ефективна? Чи хоче влада бути неефективною, чи вона не здатна бути ефективною. Ось питання які мене цікавлять і на які шукаю відповіді. Сам час дати означення суспільства і держави. Часто ці терміни ототожнюються. Це відкриває шлях маніпуляціям і підмінам понять чим не гребують як невігласи так і явні вороги. Саме так виглядає фактичне сприйняття понять суспільства і держави сьогодні в Україні. Спільних рис між цими двома поняттями дійсно дуже багато і не потрібно вдаватись до тонкощів щоб ці спільні ознаки розділити. Сконцентруємось на тому що є відмінним: суспільства виникають в результаті процесів самоорганізації; держава – це результат свідомої структуризації проведеної суспільною елітою з метою захисту як інтересів суспільства в цілому, так і кожної особи зокрема. Під час захисту інтересів чи то певних громад, чи то конкретної особи, завжди виникає небезпека втрати частини свободи. Іншими словами: будь-який закон прийнятий державою має обмежуючий характер і відбирає частину свободи в суспільства тим самим зменшуючи його енергію до самоорганізації. Тому так важливо щоб перелік функцій делегованих суспільством державі був як найменшим.

Суспільство є приматом держави. Державний устрій віддзеркалює, в кожному разі повинен віддзеркалювати, характерні ознаки суспільства., котрі власне і роблять  суспільство з натовпу. В першу чергу це ті основні ознаки, переплетення яких придає суспільству національного забарвлення: релігія, територія, мова, культура, економіка, історія.  Вони в природній спосіб наповнювалися змістом в процесі еволюції і творять цивілізаційну матрицю народу. Якщо не брати під увагу природні засади функціонування суспільства, то збудована держава обов’язково буде в дисонансі з суспільством з якого вона повстала, не зможе розвиватися і стане кайданами для своїх громадян. Ще ніколи нікому не вдалося  побудувати успішну державу нехтуючи природними правами і інтересами громадян. Ключовим для успіху державотворчим принципом є природній спосіб побудови – „знизу” – від витоків суспільних комірок до все більших громад, з делегуванням лише тих повноважень, які ієрархічно нижчі громади не можуть виконати самостійно, або їх виконання було би не ефективним – це і є принцип субсидіарності.  Сьогоднішня жалюгідна спроба децентралізації являється яскравим прикладом, що суспільство не має в собі енергії для державотворчих процесів „знизу” – не є нативним.  Сформулюю початкове завдання – потрібно зрозуміти з чого ця енергія береться і що потрібно для її генерації.

Ключовим актом, що придає нативності, є економічна активність суб’єктів суспільства. Ця взаємодія, певною мірою, початково викликається метою задовольнити матеріальні потреби свого життя, але її результат має значно ширший спектр позитивних наслідків. Поява цих наслідків зумовлена наявністю в економічній взаємодії такої складової як праця.  Категорії праці я розглядав уже в попередніх статтях „Генезис праці,  капіталу і податку” та „Економіка як явище суспільних процесів”. Окрім творення доданої вартості  праця являється соціалізуючим фактором. Суть економіки полягає в обміні результатами своєї праці і немає інших, настільки ж ефективних чинників, котрі би спонукали людей до суспільної взаємодії. Завдяки економічній взаємодії  в суспільстві виробляються всі відомі нам чесноти. Тому, якщо припустити, що члени суспільства в силу вигаданих обставин, не матимуть потреби в створенні доданої вартості і перестануть працювати, то в цьому випадку нам потрібно зайти такий самий за потужністю як праця фактор для вироблення чеснот, без котрих немислима організація первинних громад не то що нації, суспільства чи держави. Існування держави без правильної  економічної взаємодії в суспільстві є безглузде. Якщо праці від людей   вилучається державою через податки надто багато, економіка згортається, а з нею згасає енергія суспільства до самоорганізації.  

Коли народу накидається кимсь штучно придуманий суспільний устрій, розмиваються поняття нації і батьківщини, а ті, що отримують лідерські функції, починають себе ототожнювати з вищою кастою, а згодом  починають підміняти собою поняття держава. Це стара істина, як і історія людства.  Але не будемо заглядати аж так далеко. Король Франції Людвіг XIV казав про себе – Франція це Я. У цьому випадку він узурпував владу але і  брав на себе відповідальність котра не  рідко закінчувалась у Франції гільйотиною.  Хто ж доводив справу до гільйотини? Суспільство, а точніше економічно незалежна від короля національна еліта за підтримки тих, хто ототожнював себе  з французькою нацією. Ключовим  багаторівневим фактором тут якраз є економічна незалежність. Останньою складовою цього фактору є те, що гільйотина - річ матеріальна і має певну вартість. 

Впродовж віків українців підпорядковували різним режимам, котрі так чи інакше перешкоджали самоорганізації суспільних відносин. Але всякій дії завжди протистоїть протидія. Ця протидія в Україні проявляється в загострені яскраво вираженої потреби  побудови суспільства відповідно до національних традицій – цивілізаційної матриці народу.  Сьогодні, ми спостерігаємо прояв цієї протидії ще в незначної частини представників громадянського суспільства, здебільшого з числа тих, котрі зуміли в собі ці національні традиції зберегти. Але тиск в середині суспільства швидко буде зростати і обов’язково приведе до дуже глибоких перетворень в самому суспільстві і відповідно в підходах до урядування, починаючи з критеріїв вибору у владу і закінчуючи закріпленням на законодавчому рівні прозорого і дієвого механізму відкликання будь-якого посадовця. Ці перетворення будуть обумовлені  перерозподілом функцій суспільства і держави, а точніше виділення суспільством державі певних, чітко окреслених функцій.  Однозначно, в порівнянні зі сталою ситуацією цей перелік повинен істотно скоротитися  за рахунок системи пенсійного і соціального забезпечення та перерозподілу праці в вигляді податків. Ряд функцій контролю над суспільною взаємодією, що був успадкований від радянської доби,  також повинен бути ліквідований. Це підніме рівень свободи в суспільстві, активізує процес самоорганізації, скоротить в рази кількість чиновників та зменшить витрати бюджету на їх утримання.  А саме головне - зробить економіку ефективною, а акцент значущості перенесе з держави на суспільство.  

Величезним бар’єром для повернення до притаманного українцям буття являється соціалістична облуда в совковому розумінні.  Соціалізм у радянській формі – це останнє вираження тиранії, і мабуть саме підступне. Він не прямими методами сковує і нищить волю суспільства до самоорганізації. Але найбільший його цинізм полягає в тому, що він маскується під християнські чесноти дискредитуючи поняття моралі спотворюючи етичні норми. Інструментом його дії власне і являється усуспільнення надто великого відсотку праці. Суспільство убожіє,  перетворюється в „население” котре майже в повній мірі залежить від держави. Це є новітня форма економічного рабства.  Такий грунт є благодатним хіба що для розвитку олігархії.  Згортання економіки та занепад суспільства  – це пряма дорога до втрати державності. І зовсім не зрозуміло, як може бути ефективною будь-яка влада, коли само суспільство з якого вона постає є неефективним?

                                                                  17.07.16                         З. Бокійчук  

 


КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm