Вони були патріотами

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Ти пригадуєш, брате, Як гриміли гармати І заграви вставали з пітьми Як в пекельній навалі Большевицьких вандалів Боронили ми Броди грудьми. Микола Верес, «Товаришеві з-під Бродів»
Довгі роки йшло грубе перекручування фактів з історії Другої світової війни та участь у ній українців. Особлива увага акцентувалася на Дивізії «Галичина». Суцільні фальсифікації і перекручування домінували в наукових статтях та монографіях в Україні та за кодоном. Замість того, аби заглянути в психологічну глибину історичних процесів, зробити всебічний аналіз історичних явищ, спостерегти причинно- наслідкові зв’язки,подати наукову інтерпретацію подій, українців намагалися та й намагаються звинуватити у всеможливих гріхах, в тому числі у колаборанстві з німецьким фашизмом. Правда ж полягає в тому, галицькі українці посилали  своє юнацтво, свій цвіт нації в чужу армію не для того, аби вони захищали чужі їм інтереси, а щоб творити власну мілітарну силу, яка була б здатна воювати за Україну.

 Я довгі роки вивчаю історію 1УД  УНА та інших українських формувань у німецькій армії і маю чимало матеріалу про те, що в Дивізію із сім’ї йшло по два - три брати, йшли батьки з синами. Сьогодні у Львові ще пам’ятають талановитого вчителя Дениса Петріва, що вчителював у школі ім.. М. Шашкевича. Його учні не забули,яка це була високоінтелігентна людина, чудовий педагог і щирий патріот Денис Петрів благословив у Дивізію трьох своїх синів-Ярослава, Ростислава та Святослава- на боротьбу за волю України

 У Дивізії воювали три брати Мурські - Лев, Богдан та Василь-24,18 і 16 років. Чи знайдуться такі матері і батьки на світі, щоб благословили своїх синів, зовсім юних у чужу армію? Ніколи! У Відні Богдан Мурський потрапив у руки більшовиків і довго поневірявся у сталінських таборах Караганди. Але не каявся…У книзі, яку впорядкував Євген Шипайло(США) «Список полеглих вояків 1-ої УД УНА та українців інших військових формацій в ІІ світовій війні» є чимало прізвищ загиблих вояків І-ої УД УНА, що були рідними, двоюрідними братами. Вони голосилися до Дивізії добровільно і в жорстоких боях під Бродами і Золочевим разом лягли у рідну землю, яку боронили грудьми. Ось кілька з них: брати Степан і Петро Благі з села Уїзд, що на Рогатинщині, Василь і Петро Беї із села Григорів Бучацького району,брати Чуки із Золочева, Василь і Микола Чалі із Скнилова, що під Львовом, Василь Гузій та його брат з Рогатина. Петро Сокольський був в УГА, старшим десятником, тричі  перехворів тифом в «чотирикутнику смерті», служив в УГА разом із  своїм братом Степаном, пройшов фронтові дороги по всій Україні. Знав цей  високоосвічений чоловік, що таке фронт, не раз дивився смерті у вічі, але через чверть століття благословив своїх синів у 1-шу УД УНА. Лише в 1973р. побачив своїх синів живими.

Роман Кальба воював у чотирьох арміях, знав ціну життя та смерті. Бився в австрійській армії, воював за волю України у лавах усусів та в УГА. І вже на схилі літ пішов разом із сином Олегом в Українську дивізію, бо був українським патріотом і вірив, що тільки  із  зброєю в руках можна вибороти волю.

 Так і сьогодні, коли  наші герої, брати, близькі родичі, батьки і сини і навіть сестри стоять на смерть проти московського окупанта, захищаючи, рідну землю. Коли дивізійники, що співали в хорі «Бурлака», вперше прибули в Україну, вони співали на полі, де лежать їх побратими. Згадував дивізійник із Торонта, д-р Василь Сірський, який пройшов пекло боїв під Бродами.:»Може, тут і прах  братів Песарєвих, що за ними всюди випитувала тих, що повернулися із бродівських боїв, їхня мати Юлія Песарєва, може тут лежать три брати Макарів, телефоністів у штабі 29 полку, на котрий несподівано напали більшовицькі танки.»

  А ось доля ще одного дивізійника, українського патріота Григорія Кріслатого із с. Залісся , що на Тернопільщині. Все своє життя він віддав  служінню національній ідеї, активно працював у «Просвіті», гартував своє тіло і дух в «Лузі», далі в ОУН. У 1939р. його заарештувало НКВД, але врятував щасливий випадок. Через кілька його розстрілювало вже гестапо, і тут Бог був на боці Григорія. В УПА загинув його брат Ілько. У Дивізію Григорій пішов разом з братом Михайлом, але не вберіг його у жорстокому бою.

  Хто в діаспорі, чи в Україні не знав о. д-ра Івана Музичку, видатного теолога УГКЦ, чи його брата професора та поета Степана Музичку. І вони разом із своїм третім братом воювали в Дивізії. На Львівщині, під Бродами, впав у бою їх брат. Жителі с. Хороброва, що на Сокальщині, пам’ятають сім’ю о. Пшеп’юрського. Два його сини бились під Бродами і один з них не вийшов з бою.Ще один поліг від рук польської Армії Крайової,а дочка Іванкам опинилася на Колимі.

 Так недавно стояли на смерть наші Воїни Світла  на Майдані, під Донецьким Аеропортом, в Дебальцево та під Іловайськом, як колись стояли дивізійники у Бродівському котлі. Отож, блюзнірством над пам’яттю загиблих є називати дивізійників німецькими колаборантами. Вони були українськими патріотами, для яких понад усе була воля України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm