Як прийде туга – пізнаєш друга

Петро Бандура - журналіст.
Чинімо спільний опір московським зайдам!
 

Можна твердити, що існує безліч інформаційних приводів, щоб повідомляти користувачам засобів масової інформації про важливі події внутрішнього і міжнародного життя України. Ось польські скаути передали на кордоні українським пластунам Віфлеємський вогонь миру. На території Польщі проводяться навчання польсько-українсько-литовського батальйону. Щодня волонтери сусідньої держави допомагають бійцям на східному фронті і переселенцям з Криму і Донбасу. В польських вишах вчаться вже тисячі студентів з України. Там їм створені всі умови. Філологи польської спеціалізації з Львівського національного університету імені Івана Франка успішно готуються до зимової сесії і практики на теренах Польщі. А уряд Речі Посполитої заклопотаний тим, щоб ще більше зацікавити робітників з України умовами праці і відпочинку. А таких там близько мільйона чоловік. І в цих умовах добросусідських стосунків українські ЗМІ чомусь навіть не згадали про пошанування пам’яті жертв Голодомору в декількох найбільших містах Польщі, проведені польськими націоналістами.  

А от мізерний факт того, що якийсь провокатор під час «Маршу орлят перемиських і львівських» у Перемишлі закричав «смерть українцям», звернув на себе пильну увагу численної української преси. Учасники маршу просто проігнорували цей випад, ніхто його не підтримав. Адже захід мав історичний характер. Націоналістичні молодіжні організації вшанували пам'ять орлят перемиських і львівських, які загинули в боях з військами Західноукраїнської Народної Республіки під час польсько-української війни 1918-1919 років і вважаються в Польщі національними героями. Мабуть, слід визнати, що поляки більше знають і люблять свою історію, ніж українці. Ще років двадцять тому ветеран Української Повстанської Армії Юрій Борець писав: «Наші хлопці ходили і в Білорусь і в Польщі, і в Румунію та Словаччину – несли народам ідеї українського визвольно-революційного руху, пропагували протибольшовицькі настрої, зміцнювали почуття дружби між українським і сусідніми народами, захищали населення від репресій, нищили ворожу агентуру і збройні ворожі банди. Завдяки таким рейдам населення переконувалося, що наша УПА –визвольна повстанська армія українського народу, спільниця всім волелюбним народам, а не «німецька прислужниця», як то нас малювали більшовики.

Скільки  ж то спливе літ, допоки увесь світ дізнається правду про самовіддану, жертовну боротьбу УПА за волю України, за свободу народів і людини?!»

Запитував Ю. Боровець, на жаль, справедливо. Багато в нас ще послідовників московських методів у роботі засобів масової інформації. Не знайшли вони ще свого місця в інформаційній війні Кремля проти України і Євросоюзу. Адже Москва найбільше зацікавлена в тому, щоб пересварити сусідні народи, щоб легко було ловити рибу у мутній воді. І наша преса піддається на такі підступні дії. Ну, стався зухвалий випад проти України, але компетентні органи вже порозумілися, а поліція шукає провокатора. То їх робота. А діяльність журналістів полягає у всебічному висвітленні подій повнокровного добросусідського життя народів Польщі й України. Особливо перед загрозою з боку путінського охвістя.

Чинімо спільний опір московським зайдам! 

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm