Якраз такий «порядок» і планує Путін, тобто хоче, аби він сам і далі практично керував цим регіоном, а вся Україна відбудовувала зруйноване там господарство. Хоче, аби уникли покарання прямі винуватці кривавої антиукраїнської завірюхи, аби через Донбас Москва могла дієво впливати на внутрішню і зовнішню політику України. Як бачимо, нам, українцям, готують уже звичний налигач, кінець якого триматимуть усе ті ж кремлівські зверхники. Наскільки шорсткою чи еластичною буде ця мотузка, нині ще не знають наші високі посадовці, Ще вищі – вірять в обіцянки Кремля і наполегливо переконують нас у тім, що обрали єдино правильну дорогу до миру.
      Дуже довірливий у нас і начальник Генштабу ВСУ Віктор Муженко, ба навіть  кримські уроки забув: "Да, была информация о возможном наличии регулярных подразделений вооруженных сил РФ, но у личного состава не было знаков различия, и подтверждения этой информации не поступало. А без подтверждения наш адекватный ответ по линии границы или даже за границу мог привести к полномасштабной войне с Россией, которая считала бы себя стороной, на которую напали» (газ. «Зеркало недели») http://gazeta.zn.ua/internal/nachalnik-generalnogo-shtaba-viktor-muzhenko-ya-nesu-otvetstvennost-za-vse-resheniya-kotorye-prinimal-v-tom-chisle-i-za-te-kotorye-privodili-k-poteryam-_.html
    Та не він один апріорі боїться давати адекватну відсіч ворогові. Знаємо, чого нам коштував страх відповідати на вогонь із його території, страх зищувати ворожу бронетехніку на марші. А як жалібно звучали наші бідкання з приводу того, що донецька трансляційна вежа потужніша за найближчі наші і заважає вести роз’яснювальні передачі для окупованих територій! Коли слід було її просто вивести з ладу. Тоді чого дивуємося, що так стрімко знизилося число охочих іти на фронт?.. Раз «нагорі» запанувала така тенденція, то у багатьох пересічних громадян виникає природне запитання: який сенс іти під ворожі кулі?.. Додайте ще непокаране знущання чиновників над бійцями, що скаліченими, в ранах повертаються з фронту, і – матимете цілком доказову базу.
     Перш ніж погоджуватися на умови сусіда, ми, українці, мусимо згадати свою невеселу історію. Мусимо дати справді єдино правильну відповідь, якщо пропонують налигача. Бо з досвіду знаємо: реальна картина дуже відрізнятиметься від ескізів. Чия присутність домінуватиме на тих чи тих територіях Донбасу, практично покаже порядок, що визначатиме, за чиїми навчальними програмами та  підручниками там навчатиметься молоде покоління.