21 вересня 07:02

"Злочини з ознаками геноциду"

09.09.2013 11:12
Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
 

Лавина критики та історичне безпам’ятство охопили польське суспільство  напередодні і в часі відзначення 70-ї річниці Волинської трагедії. Ніхто в Україні не заперечував загибелі великої кількості польських громадян на території Волині, але, натомість, у Польщі ніхто і не згадував про масову загибель українців, починаючи від 1942 року, зокрема на Холмщині. Про звірства польських  бандитів у холмських селах ні кресов’яки, ні політики від ПіС, ні клерикальні кола  згадувати не хочуть. Натомість в польській дослідницькій літературі (Г.Мотика, Є.Сємашко), в публіцистиці та в усних виступах виробився певний критерій, визначений двома словами: «Відплатні акції». При цьому, у більшості польських ЗМІ, в тому числі тих, які видаютьмся на території України продовжує вживатися термін «Креси Всходні» при означенні Західної України. Шовіністична термінологія та фальсифікація історичних даних чомусь стали модними серед певних кіл Польщі. Більше того, у сьогоднішній (демократичній (!)) Польщі  акція «Вісла», злочинна депортація, проведена польськими комуністами сприймається як крок необхідності.

Ми уже неодноразово писали, що великий галас, здійснений у Польщі цього року аж ніяк не призведе до зближення і поєднання. Що цікаво, всі нападки, на один голос, закінчувалися закликом до поєднання після очорнювання наших національно-визвольних змагань та нинішніх політичних сил, ідеологія яких не є беззубою чи космополітичною.

На липень-серпень припала і торгівельна експансія Росії проти України. Цікаво що і західні і східні сусіди  України (Польща та Росія) одночасно організували брехливі інтерпретації проти України.

Але повернімося до акції «Вісла». Українці у селах на Лемківщині, Перемищині, Холмщині та й на Підляшші в черговий раз прощалися з рідним краєм, з могилами предків і рідними церквами, де їх хрестили, де вони брали шлюб, де востаннє прощалися з померлими батьками.

Новітня орда – комуністи (у даному випадку - польські) виселяли українців, згідно акції «Вісла». Виселяли назавжди. Але перед тим у 1938-1939 рр. знищили і спалили понад 130 православних церков на Холмщині та Підляшші. Далі була черга за греко-католицькими священниками… Спалено і спустошено села повітів Лісно, Сянік, Перемишль, Ясло, Горлиці, Ярослава, Коросно, Любачіва, далі – села Грубешува, Томашіва Любельського, Нового Торгу, Нового Санчу та інших. Ще раніше не стало знищених сіл і їх жителів Павлокоми, Селиськ, Любінця Нового і Старого, Бахова, Березівців, Сівчина, Горайця, Малкович, Пискорович, Рухова, Дубровиці, Теплиць… Далі було ще жахливіше.

Наближався 1947 рік, тобто акція «Вісла» - злочинна операція польського комуністичного режиму проти українців що жили на своїй рідній землі з прадавніх часів. У своїй статті «До акції «Вісла», ми частково розкрили її підготовку і проведення польським комуністичним режимом, яка була підтримана усіма верствами суспільства Польщі.

Дозволимо собі навести конкретні приклади щодо злочинів проти українців, цитуючи окремі фрагменти, статтю польського полковника в запасі Фелікса Сікорського, що була надрукована в журналі «Wojskowy przeglad historycny. W. 1997. 133-175». Нагадаймо читачам, що автор польський чекіст, переконаний комуніст, а тому його стаття має особливу цінність. До речі, вона написана в часі існування у Польщі промосковського комуністичного режиму. Саме польські комуністи, при вказівці з Москви і при підтримці місцевого польського населення здійснили цей злочин проти українців.

            Ескалація ненависті до своїх сусідів, гіпертрофований шовінізм, невмотивоване насильство, хворе територіальне самолюбство, підозрілість  та традиційна брехня-лежали в основі цієї інвазії польського режиму на Закерзоння.

            Сікорський сприймає українських повстанців в образах комуністичної пропаганди і в його прорадянській лексиці, де вони виступають як бандити, вбивці, зрадники та інше. Типовий радянський чекіст. Автор народився на Україні, але в часі війни перейшов на службу до Війська Польського, де швидко виріс як військовик і офіцер «польської служби безпеки» і за свої подвиги був відзначений орденами і медалями.

            У широкій статті Ф.Сікорського  є багато об’єктивного матеріалу щодо цієї злочинної офензиви польського вассала, що діяв за вказівкою радянського суверена.

            Як відомо, приводом до проведення акції «Вісла» було вбивство нашими повстанцями заступника міністра оборони Польщі, колишнього іспанського інтернаціоналіста, агента НКВД генерала Кароля Свєрчевського – «Вальтера». У своїх спогадах  п-к Сікорський наголошує на ще одній події, що прискорила акцію «Вісла», а саме, через три дні, після вбивства Свєрчевського, на тій самій дорозі «банди УПА»  під керівництвом «Біра» напали на групу польських вояків і вбили у запеклому бою 19 жовнірів і двох поранили. В Закерзонні лише УПА могла стати на захист українців проти величезних каральних сил  держави і місцевих шовіністів. Трагізм подій розвивався дуже швидко. Проти 2,5 тис. українських інсургентів, що боронили свої села, церкви і рідних - польське комуністичне керівництво кинуло вдесятеро більше, озброєних до зубів, армійських вояків, сил безпеки, міліції та інших оперативно-убозівських підрозділів. Польським каральним силам допомагала СРСР і практично, всі жителі польської національності, що проживали в районі бойових дій.

            Отже, польський уряд щоб знищити ці нечисленні загони УПА, вирішив застосувати до українців (а це вже важкий злочин і т.д) колективний принцип  відповідальності. Як відомо, це був чекістсько-гестапівський метод. Ніхто у Польщі, чи в Європі не притягав до відповідальності високопоставлених польських злочинців  за вбивство сотень  безневинних  людей і нищення українського субетносу.

            Право на існування, право на національну самобутність, право на почуття власної гідності українців були знищенні польськими комуністичними сатрапами у 1947 році. В цілому, на українських землях Закерзоння продовжувалася практика колоніального поневолення, закладена ще Казимиром Великим у ХІV ст.

            А тепер поглянемо на польські каральні сили, що були кинуті проти  2,5 тисяч солдатів УПА і безборонного мирного населення. Отже за твердженням п-ка Сікорського у військову групу «Вісла» увійшли  5 комбінованих дивізій піхоти, комбінована дивізія KBW і менші підрозділи, що нараховували 20 тис. жовнірів Війська Польського, корпусу внутрішньої безпеки,  війська охорони пограниччя разом з функціонерами міліції обивательської, служби охорони залізниць  та ін. Звичайно, цифра польських каральних сил є дуже заниженою. Додаймо сюди літаки, бронепоїзди, бронеавтомобілі, гармати, важкі кулемети і всесторонню підтримку польського населення.        

Крім цієї озброєної армади, проти кількох сотень УПА, які мали лише стрілецьку зброю і ніякого транспорту, використано 400 коней і навіть 30 службових собак, які мали розшукувати українських повстанців. Додамо сюди високе військове матеріальне і харчове забезпечення, що його мали польські вояки. Всі ці дані засвідчують, що в сотнях «Біра», «Хріна», «Стаха» билися справжні лицарі, які ціною власного життя боронили рідний край і своїх рідних. Це тільки українці могли виховати в таких умовах, при тому б’ючи підготовлених в СРСР польських генералів і офіцерів.

   28 квітня 1947 року польська комуністична влада розпочала широкомасштабну злочинну акцію «Вісла», що спочатку носила назву «Схід». У цей день почалася справжня акція геноциду. Польські карателі вигнали українців із 54 сіл. Горіли села Бук, Ветляна, Гільське, Криве, Кобильське, Стрибовиська, Присліп, Довжиця, Студене, Творильне, Завій, Лопінка, Переводів (Див. Володимир Вятрович «Друга українсько-польська війна 1942-1947 с.243).

Очолив військо ген. Моссор, радянський агент. Першу дивізію KBW очолив полковник Кузьміч, а далі підполковник В.Рошковський який на Волині воював проти гітлерівців і проти УПА разом із загоном радянських партизанів сумнозвісного Сабурова. Закінчив академію ім.Фрунзе у Москві і далі командував 13 полком KBW.

Прямі рейди УПА, нічні напади і несподівані атаки вносили переляк і дезорганізацію польських каральних силах. Чотири курені УПА «Рена», «Байди», «Залізняка», «Біра» протиставлялись кільком каральним польським дивізіям. В операціях проти УПА приймали участь загони червоної армії, а радянська Чехословаччина закрила свої кордони, щоб розгромити УПА і завершити акцію «Вісла». Ця сумнозвісна акція проводилася під керівництвом міністра оборони Польщі маршала Жимерські  та генерала Моссора. Її проведення було поділено на три етапи, що тривали з 28 квітня 1947 року до кінця 1947 р.

Найбільші бої УПА з карателями відбулися на г. Хрещата 12-15 травня 1947 року. Сюди було кинуто 6 і 7 дивізії піхоти, 12 полк піхоти, 1 бригаду KBW, сили WOP при підтримці авіації та інших допоміжних підрозділів. Але у важких боях загинула лише чота «Зенька». Натомість загін «Стаха» розбив польські загони, вирвавшись з оточення і вступив у Чехословаччину, а через три дні знову повернувся на Хрещату, об’єднавшись із Хріном. При повній підтримці СРСР польському урядові вдалося виселити всіх українців з рідної землі. За цей час (за польськими даними) було переселено 140575 українців, кинуто в концтабір «Явожно» 3800 чол. Загилуло від рук карателів 655 чол. і відправлено у тюрму1466 українських повстанців, яких чи не половину було вбито пізніше.

Знедолених, але не зломлених українців переселили на землі «одзискані», розселивши по 3-5 українських сімей серед поляків, щоб знову не організовувались.

Подальша боротьба УПА на Закерзонні стала неможливою.

Ось прізвища польських комуністичних генералів і офіцерів, що активно діяли проти мирних українців і проти УПА: ген.Моссо, п-к Кузьміч, підполковник Сузінський, п-к Хілінський, п-к Коринський, п-к Гібнер, капітан Тищук, п/п-к Рошковський, п/п-к Роповін, п/п-к Сімура, хорунжий Марциняк, поручник Грабовський та багато інших. Всі вони мали б відповісти, разом з тодішнім керівництвом ПНР за вчиненні злочини проти українців. Але вони в нинішній демократичній Польщі оголошені героями.

Важко описати скупими словами трагедію наших земляків на Закерзонні. Їхня жертовність і стійкість у правді і вірі розбиває нинішній фронт брехні і фальшиві концепції антиукраїнських сил, як у Польщі, так і в Україні.

Імперіалістична ментальність польських кресов’яків і багатьох представників владних і провладних структур не дає їм змоги визнати трагізм долі українців на Закерзонні.

Безпардонна демагогія, безпідставні нападки на українство, нагнітання антиукраїнської істерії в часі відзначення 70 річчя волинської трагедії є відповідною польською дефензивою проти правди і гекатомби українців на тій же Волині та Закерзонні, особливо в часі акції «Вісла». Право на національну самобутність українців у післявоєнний період було поховане перманентним переслідуванням, масовими вбивствами українців, оскверненням наших святинь і могил. А їх нащадки не змусять нас українців, забути упівську героїку і тверду та непохитну батьківську віру у тверду і сильну Україну.


КОМЕНТАРІ (0) +

КОМЕНТУВАТИ


волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

МЕДІА
Завантаження...
RedTram