Одним з найбільших подарунків під новорічну хоїнку виявився 3-й альбом божественного андрогіна Ентоні Хегарті та банди його Джонсонів – "The Crying Light".

Після вокальних запливів з Hercules and Love Affair "Hercules & Love Affair" (2008) в стилі техно, Ентоні повернувся в рідну стихію чамбер-попу. Про нове пришестя Ентоні ще декілька місяців тому відсалютувала епйпішка "Another World", з якої на новому альбомі з'явилось лише декілька треків і не виявилось номера "Shake That Devil", який всі так сподівались почути.

"The Crying Light" виявився найсвітлішим, найстриманішим і наймінімалістичним альбомом Ентоні. Якщо попередні альбоми і ейпішки: "Antony & The Johnsons" (2000), "I Fell In Love With A Dead Boy" (2001), "I Am A Bird Now" (2005) валили своїм саундом в лоб, саундтрек до фільму про Боба Ділана "Knockin' on Heaven's Door" – був несподіваним чудом, а диск з Майклом Кешмором "The Snow Abides" (2007) – просто виносив в відкритий космос, то "The Crying Light" малює речі в собі, як потребують часової феноменології. Треки розкриваються тільки після повторного і неодноразового ріпіту.

Їх потрібно розкрутити на якісь стосунки, відкрити море деталей, прихованих звуків та шурхотінь, напівтонів і таємничих переходів. Якщо на попередніх альбомах хвилини радості, являлись лише випадковими вкрапленнями (та ж "Fistful Of Love") в полотнах з смутком за втраченим часом, то "The Crying Light" видає ціле згромадження вистрілюючих переповненою радістю (тихою або фонтануючою – одновимірність в Ентоні просто неможлива) треків (інколи з нью-вейвним саундом) – децл свінгуючий "Kiss My Name", вальсуючий "Epilepsy Is Dancing" і "Daylight And The Sun".

За усі попередні любові віддуваються тихі балади Ентоні, в яких нерозтрачена ніжність відновлює втрачену суть слів, спаскуджену розсксереним вживанням піплів в ареалах профанного спілкування ("Her Eyes Are Underneath The Ground", "Everglade", "One Dove", "The Crying Light").

Немає жодних красівостей, які обрубуються при найменших натяках ("Aeon"). Немає ефектностей у "звичному", загламуреному значенні цього слова. Жодних надмірностей чи пошлостей в Набоківському трактуванні. Біль, сум і плач тут не оформлюються золотими рамочками обсипаними сваровськими стразами. Не педалюється у своєму вийобуванні жодна нота чи слово.

Велич і геній тут не заставляються пафосом мертвих слів. Щирість і ніжність, яких ще пошукати на цій планеті, спокійно і без пантів розкриваються у всій своїй красі без жодних побутових дескралізацій. Увесь матеріал вказує на ідеал гармонійної людини, до якого всьому людству, як до моря рачки. "Dust And Water" розкриває повернення до дитячої, до ковтаючої (у своїй недосконалій досконалості) ще слова і звуки мови.

Виділяти топи на альбомах Ентоні якось не реально, але "Kiss My Name", "Epilepsy Is Dancing", "One Dove", "Another World" і "Daylight And The Sun" – виявляють той факт, що не все ще так забито і затоптано на планеті Земля. Не все заюзано до конвеєрної роботозації і беземоційності. Ручна робота, яка, взагалі, не копіюється.

1. Her Eyes Are Underneath The Ground
2. Epilepsy Is Dancing
3. One Dove
4. Kiss My Name
5. The Crying Light
6. Another World
7. Daylight And The Sun
8. Aeon
9. Dust And Water
10. Everglade