New від My Own Private Alaska, Burial, The Wombats

My Own Private Alaska "MOPA" EP (2007)

Без всякої туфти – найцікавіший і найоргінальніший альбом цих 11-х місяців 2007 року. Чого ще чекати від чуваків, які в майспейсі, в джерелах впливу на свою музику згадують Шопена, відому постхардкорову і хевіметалічну банду Helmet і металкорову Will Haven.

От і уявляйте, а ще краще, слухайте це класичне фортепіано на тлі якого, як цвяхом по склі царапаються, здихають, шепочуть, стрибають і граються в піддавки скрімінг з гроулінгом.

Французькі аноніми зі своїм My Own Private Alaska. Барабани, фортепіано і войс. T – piano, Y – drums, M – yelling. О і вся інфа на майспейс. На офіційному сайті і того немає.

"Ego Zero" – як кристалізація і найкраще з того всьо, що є на тій айпішці. Прекрасна мелодія на яку накладений крейзанутий скрімінг і гроулінг. От і вся фішка. Весь прикол, яким ловить цей альбом.

Це вже якась традиція 2007 року, що одними з найкращих релізів цього року є айпішки. В березні це була айпішка Майкла Кешмора "The Snow Abides" з геніальним Ентоні Хегарті і тепер от це – "MOPA" від My Own Private Alaska.

Несподівано, цікаво і оригінально. Можна тільки уявляти, що робиться на живих концертах. Зібрано найкраще, немає часу на прохідні і безбарвні треки. 6-ть треків, які дуже важко забути і ще важче зняти з ріпіта.

Для шанувальників класичної музики і нелюбителів скрімінга – останній безвойсовий інструментал. 1-й альбом, який подобається менам, яких важко запідозрити у любові до сучасної музики, а скрімінгу, тим більше.

1. Die For Me (If I Say Please)
2. Page Of A Dictionary
3. Ego Zero
4. Kill Me Twice
5. I Am An Island
6. First Steps

Burial "Untrue" (2007)

Минулорічний альбом "Burial" наробив багато крику в інетній тусовці. Альбом на диво, виявився якоюсь абсолютною несподіванкою для багатьох меломанів. Англійський дабстеп для багатьох став справжнім відкриттям. І це в принципі недивно.

Цьогорічний "Untrue" є повним продовженням продовженням попереднього нічного поховання. Та ж зупинена містична припливність, східні мотиви, синкопований гіпнотизуючий ритм, розбавлений брейкбіт, звичні баси, шарудіння старих платівок, але вже без індастріальних звуків і лязготу.

Ще однією відмінністю "Untrue" є наявність жіночого вокалу, а звідси й тепліше, ніжніше звучання, яке створює класний ефект з поєднанні з тим ж брейкбітом.

Ще з іншого боку, альбом можна назвати попсовим (в позитивному значенні) у порівнянні з минулорічним. Але й ця попсовість є якоюсь збоченою і є швидше певним стьобом. Новим поглядом на старі речі. А ще краще, вповільненими до майже повного невпізнання поп-хітами (r'n'b) зі всіма вищеказаними штучками.

Виділяти якісь треки в такій концептуальній штуці – нецікаво. Все тримається купи і плавно перетікає з 1-го до останнього треку, а там знову з початку.

Хоча, більш легка "In McDonalds" звертає на себе увагу відразу ж, але швидше тим, що вона серединою альбому і таким собі перехідним містком, за яким валить вже повнокровна "Untrue", "Shell of Light", солодкоголоса "Dog Shelter" та більш наближений до попереднього, більш урбаністичного за своїм звучанням альбому, багатоголосий "Homeless".

Делікатний, акцентний, м'який і атмосферний реліз, який ні в чому не поступається попередньому розтрубленому альбому. Гарна музика на межі світання. В певному значенні первісна, чиста, джунглева робота з все ж урбаністичним місцерозташуванням. Альбом для повільного втягування в сенс звуків.

1. [untitled]
2. Archangel
3. Near Dark
4. Ghost Hardware
5. Endorphin
6. Etched Headplate
7. In McDonalds
8. Untrue
9. Shell of Light
10. Dog Shelter
11. Homeless
12. UK
13. Raver

The Wombats "Proudly Present A Guide To Love Loss And Desperation" (2007)

Чомусь багатоочікуваний дебютний реліз від ліверпульської інді-попної банди The Wombats, який розпочинається акапельним співом. Ну а далі вже традиційне звучання з британських туманних просторів. Чим вони відрізняються від більшості модних завдяки NME груп, в принципі, не відчутно.

Той ж багаж нерозтраченої енергії, який виливається через брязкання гітар, тимчасове гаражне звучання, хоровий спів та фальцетне приспівування. Небезталанно, але соррі, такого добра зараз навалом.

І якби там не плювались на The Kooks, їх "Inside In Inside Out" (2006), за винятком декількох треків, є гарним винятком на тлі гітарно-перкусійної танцювальної естафети, яку в нові часи розпочали Franz Ferdinand.

І яку продовжують своєю шкільною тематикою (Kill The Director, School Uniforms) The Wombats.

Є тут цікаві денсові мелодії (Moving To New York, Lost In The Post, School Uniforms), які, можливо, переобтяженням мелодійності шумовими штучками і припанкованим звучанням, є свідомою втечою від мейнстріму. Але чи достатньо цього для повторного прослуховування?

Ентузіазм, який так переповнює нову банду повність перекидається на цей бік динаміків лише в хітовій "Let's Dance To Joy Division", щоб впасте в дитячий маскарад і дуріння в "Backfire At The Disco" та відрізнитись гітарним звучанням в "Dr. Suzanne Mattox PhD" з вже традиційними приспівними фальцетами "у-у-у".

Ну, але наявність стьобу і простого та головне, не штучного бажання повипендрюватись, на відміну від деяких серйозних новомодних команд, рятує цей альбом від забуття одноманітності сучбрит індіпопсцени. І вже добре, що це на голову вище від нових альбомів Hard-Fi, Arctic Monkeys і Kaiser Chiefs.

1. Tales Of Girls, Boys & Marsupials
2. Kill The Director
3. Moving To New York
4. Lost In The Post
5. Party In A Forest (Where's Laura?)
6. School Uniforms
7. Here Comes The Anxiety
8. Let's Dance To Joy Division
9. Backfire At The Disco
10. Little Miss Pipedream
11. Dr. Suzanne Mattox PhD
12. Patricia The Stripper
13. My First Wedding