NEW від The National, Chinawoman, Foo Fighters, Devendra Banhart, Scooter

The National "Boxer" (2007)

Після успіху попереднього алігатора, взятого на абордаж без шуму і пилі за одне прослуховування, цьогорічний боксер від інді-рокерів The National виявився таким собі пачворком, під яким тепло спати під час довгих мандрівок хайвеями Юесея.

І тільки в цьому контексті він й відчувається. Поза межами дороги і автомобіля – альбом не придатний для подальшого прослуховування, втрачає всю свою колесну атмосферу та мандрівну цікавість.

Рекордингову планку, зі згадкою про того ж алігатора, вдало бере "Fake Empire". Увесь подальший треклист підтримує високі горизонти демографічності нації під втомлений власною хрипотою баритон Метта Бернінгера (Matt Berninger), який шукає хоч якось виходу з переплетіння золотої клітки. Шукає в дорозі, в мотелях, в пустелі.

Гімни автостраді, в залежності від набраної швидкості та добового проміжку, стартують від узбережжя "Mistaken for Strangers", "Brainy", "Squalor Victoria", "Green Gloves", аж до фортепіанних висот гімну "Slow Show", щоб заснути під розкришені "Start a War" та "Guest Room".

Американські гірки дорожного сну завмирають в "Racing Like a Pro" вже під фортепіано запрошеної зірки американської інді-сцени Суф’яна Стівенса, з яким The National часто порівнюють.

До можливих порівняльних орієнтирів можна ще додати вже неіснуючих Tindersticks та ще живих Willard Grant Conspirasy (останній альбом яких "Let It Roll" (2006) варто принаймні почути і не забути).

Хоча, хоч якісь знаки = можна ставити з майже невідомою в нас інді-бандою з Нешвіла Silver Jews, з якою в The National є багато чого співзвучного і пережитого.

Ранок десь на узбережжі Тихого океану вже зустрічають все ті ж сумні гімни дорожнього дасту “Ada” і “Gospel”. Втікти від себе нереально. Поза дорожньою розміткою починаються зовсім інші пісні.

1. Fake Empire
2. Mistaken for Strangers
3. Brainy
4. Squalor Victoria
5. Green Gloves
6. Slow Show
7. Apartment Story
8. Start a War
9. Guest Room
10. Racing Like a Pro
11. Ada
12. Gospel

Chinawoman "Party Girl" (2007)

Абсолютна загадка природи Chinawoman, яка безповоротно не хоче вилітати з голови. Зашифрована головоломка з Торонто і з російським емігрантським минулим. Привіт Регіні Спектор і Persephone's Bees.

Кабарешна втома лялькового театру, або й театру тіней (зашифрованість повна), яку дуже важко забути, навіть, якщо й спробувати. Так зараз майже ніхто не грає. Акустична гітара і монотонний клавішний саунд з 70-80-х з переходом у клавесинну манірність. Всі пишуть, що то new wave. Дивна якась така нова хвиля, з якої важко вибратись на берег.

Дуже делікатна і максимально загострена маніакальна збоченість у повному розквіті звуків. Тотальна загубленість в далекому космосі без жодних шансів повернутись додому.

Поміж всього альбомного багатства "Party Girl" – треки "Lovers Are Strangers", "Party Girl" і особливо "Aviva", очевидно претендують на місця в 1-й десятці найкращих треків цього року. 1-ше місце за зашифрований емігрантський відчай вони забили точно.

Дивне канадське чудо на 43 хвилини забутого часу.

1. Lovers Are Strangers
2. Aviva
3. Party Girl
4. I Kiss The Hand Of My Destroyer
5. Left You At The Farm
6. Friday Night
7. I'll Be Your Woman
8. Montreal Love Theme
9. Party Girl (Party Mix)

Foo Fighters "Echoes Silence Patience And Grace" (2007)

Підстаркуватий альт-роковий планер з крутою назвою Foo Fighters на фюзеляжі. І ще що? Ну славнозвісний драйв придатний лише для слему. А ще щось? Ще одні загублені в часі 90-х і просторі чуваки, в фіговому сенсі, на відміну від Chinawoman.

Бойові і бадьорі запіли на крутих віражах перемішані акустичними медляками, тіпа, рок-баладами, хард-рокові ("Statues") & кантрі ("Ballad Of The Beaconsfield Miners") заїзди і прогнозовані прямолінійні перепади з однієї крайньої точки в іншу. Для колишнього барабанщика Нірвани Дейвіда Грола – це напевне цікаво. Але тільки для нього.

В "Long Road To Ruin" на згадку прилітає вже навіть Брайан Адамс і Nickelback зі своїм попсовим пост-гранжом. А це вже симптоматично.

Море екстремального пафосу і польотів на гітарах, які вже 100 років припадають дастом. А як же без фінішної фортепіанної сповіді "Home". Потрібно встигнути, поки знову воскреслі Extreme не заспівали ще одну "More Than Words".

Якісно (ну куди ж без цього), але безбарвно. Попсово. На Греммі покатить. Хоч би чомусь повчились в Паттона.

1. The Pretender
2. Let It Die
3. Erase/Replace
4. Long Road To Ruin
5. Come Alive
6. Stranger Things Have Happened
7. Cheer Up, Boys (Your Make Up Is Running)
8. Summer s End
9. Ballad Of The Beaconsfield Miners
10. Statues
11. But, Honestly
12. Home

Devendra Banhart "Smokey Rolls Down Thunder Canyon" (2007)

Новоявлений 26-річний господь Девендра продовжує закидати свої блаженні нью-фолкові сіті з психоделічними замашками в народ. Спасіння завжди близько.

Запрошує на посиденьки за безперебійною трубкою миру купу відомих менів: живих і мертвих. На допомогу молодому Гаелю Берналю приходить невидимий і безсмертний Елвіс в "So Long Old Bean". А після 3-го треку "Samba Vexillographica" з вокалістом The Black Crowes, новий альбом можна сміливо називати кращим за попередній "Cripple Crow" (2005).

"Seahorse", з характерними джазовими натяками на "Take Five", ховає попередній альбом з урочистою флейтовою панахидою і викликає великий дух Джима Моррісона. Мейбі, Девендра, просто реінкарнація Джима? Що вже тоді писати після прослуховування нявкотіння "Bad Girl". Simon & Gurfankel знову почали запускати своїх кондорів?

І що писати про хорове тремтіння квітки лотосу в "Seaside". Після такого, "Smokey Rolls Down Thunder Canyon" й справді один з претендентів на звання найкращого альбому 2007 року. А що писати про шикарний стьоб "Shabop Shalom" на того ж Елвіса і всі 50-ті разом взяті. А "Tonada Yanomaminista" – то взагалі піздєц, обкурений рок’н’рольними зміями.

Танго простягнуло свої руки до "Rosa", реггі, як і завжди, до "The Other Woman", госпельний орган і хор, зрозуміло, до "Saved", дискові фальцети до "Lover". Челентано після стьобної "Carmensita" назавжди забуде, що ж таке мікрофон і що з ним тре робити.

"Freely", "I Remember", "My Dearest Friend" – краще за цю трійцю бешених саундтреків для матросів капітана Немо, просто не буває.

Мозаїчна ікона Девендри сяє всіма кольорами музичних стилів та класного аранжування треків. За цим всім чудесним творінням нового світу, Девендра ще й встиг круто простібнутись на Елвісом.

Девендра – бог, і немає іншого бога окрім нього. Амінь. Амінь. Амінь. 51 хвилина нерозтраченого щастя.

1. Cristobal (with Gael García Bernal)
2. So Long Old Bean
3. Samba Vexillographica (with Chris Robinson of The Black Crowes)
4. Seahorse
5. Bad Girl
6. Seaside
7. Shabop Shalom (with Nick Valensi of The Strokes)
8. Tonada Yanomaminista
9. Rosa (with Rodrigo Amarante of Los Hermanos)
10. Saved
11. Lover
12. Carmensita
13. The Other Woman
14. Freely
15. I Remember
16. My Dearest Friend

Scooter "Jumping All Over the World" (2007)

Scooter продовжує невтомно лушпашити своїм мегафоном скалу стадіонного розколбасу. 13-й альбом продовжує скакати материками своїми мультяшними співами хеппі-хардкору та попсовими варіаціями а-ля крейзі фрог в пошуках нового бабла.

Позитивний і простий, як двері jumpstyle підриває руки і ноги у вже згаданий розколбас. І нічого більше не потрібно. Попса, вона і в Африці попса. Денсова, хард-корова, ню-металічна. Будь-яка. Про проросійську варіацію "ой полна моя коробушка" в "Whistling Dave" промовчимо.

Айдіемщики плюються на таке. І правильно роблять. Пазітівне підривалово – це добре, але це не мінімал, а примітінівал. Примітивно, що й потрібно у таких випадках. Що ж тоді таке Pakito?

1. The Definition
2. Jumping All Over The World
3. The Question Is What Is The Question?
4. Enola Gay
5. Neverending Story
6. And No Matches
7. Cambodia
8. I'm Lonely
9. Whistling Dave
10. Marian (Version)
11. Lighten Up The Sky
12. The Hardcore Massive
13. The Greatest Difficulty