Проте почали випливати скандальні деталі, пов’язані з діяльністю Львівської міської ради. Зокрема те, що перенести левів на Личаківський цвинтар, нібито «на реставрацію», дозволила очільниця управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко. Взамін поляки, мовляв, мали відреставрувати могили, щоправда невідомо чиї: українські чи польські. Хоча зважаючи на тенденції у «захисті» українських національних інтересів чиновниками Садового, то все ж таки, мабуть, польські.

З цього приводу «Вголос» звертався за коментарем до прес-служби Львівської міської ради, проте коментувати це там не забажали. Цікавим є і той факт, що інтернет-видання, яке належить дружині міського голови Львова Садового, незаконне перенесення левів на територію польських поховань 2015 року подало, як «перемогу» та відновлення «історичної справедливості».

Про те, чому виник скандал із левами на Личаківському кладовищі та як його можна врегулювати, «Вголос» запитував у відповідального секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті Святослава Шеремета, експерта з українсько-польських стосунків Романа Грицьківа та депутата Львівської обласної ради Олега Панькевича.

Чому виник скандал із левами?

Святослав Шеремета:

Так званий цвинтар орлят офіційно називається: польські військові поховання на Личаківському кладовищі 1918-1919 років. Тривай час вигляд даного меморіалу був приводом до гострих дискусій між українською та польською сторонами. Ці дискусії полягали у тому, що поляки хотіли цей меморіал зробити у тому вигляді, в якому він був у 30-х роках ХХ століття, зокрема станом на 1938 рік.

Українці ж завжди наполягали, що це повинен бути меморіал, на якому вшановуватимуть загиблих польських солдатів, але він жодним чином не повинен принижувати українців. Адже, коли цей меморіал будувала влада Другої Речі Посполитої, то він, крім питання увічнення пам’яті загиблих солдат, мав на меті імперсько-ідеологічне спрямування. Зокрема, показати владу Польщі на Західноукраїнських землях,  підкреслити польську окупацію Західної України та польськість Львова.

І тому там було багато символів, які виходять за межі вшанування пам’яті загиблих. Зокрема, на центральній плиті цього меморіалу зображений меч-щербець. Леви, які були біля колонади, мали на щитах написи: «Завжди вірні», «Тобі, Польще». Наголошую, що меч-щербець — це мілітарний символ війни. Він у поляків має міфологічне забарвлення, мовляв, його Болеслав Хоробрий надщербив об “Золоті ворота” Києва. Це символіка, яка свідчить про польські претензії на українські землі.

І відповідно, коли відновлювався польський меморіал, то понад десять років тривали дискусії між ініціаторами відновлення меморіалу та громадськістю міста Львова, Львівською міською радою про те, яким має бути зовнішній вигляд меморіалу.

«У міждержавній угоді між Україною та Польщею від встановлення «левів» відмовилися»

Які документи регулюють вигляд польського поховання на Личаківському кладовищі?

Святослав Шеремета:

6 червня 2005 року був підписаний протокол між уповноваженими президентів України та Республіки Польщі Олександром Зінченком та Єжи Баром про те, що має бути на меморіалі. Також після цих домовленостей була ухвала Львівської міської ради від 13 червня 2005 року № 2253.

У міждержавному протоколі  в пункті 2с було чітко написано про те, що необхідно відмовитися від встановлення скульптур левів. Також в ухвалі міської ради пунктом четвертим було встановлено, що ніяких скульптур, архітектурних елементів і мілітарних символів, не передбачених ухвалою сесії ЛМР, на меморіалі не може бути. Тобто ці рішення чітко регламентували, що ні скульптур левів,  ні меча-щербця на центральній плиті на території меморіалу не повинно бути. І польська сторона взяла на себе зобов’язання демонтувати меч-щербець, але цього так і не зробила. При цьому Україна неодноразово наголошувала, що цей об’єкт символізує війну і замість нього там повинен бути християнський символ — хрест. Попри те, що польська сторона не дотримала обіцянки, 24 червня 2005 року український і польський президенти офіційно відкрили цей меморіал.

За яких обставин леви були перенесені на Личаківський цвинтар?

Святослав Шеремета:

У грудні 2015 року з ініціативи Міністерства культури Республіки Польщі приватними особами незаконно та нелегально, всупереч міждержавним домовленостям та ухвал Львівської міської ради, було перевезено скульптури левів і встановлено їх на польському меморіалі Личаківського кладовища. Ми одразу сигналізували про порушення законодавства, але ні Львівська міська рада, ні польська сторона нічого не зробили задля того, щоб усе було законно. Єдине, на що спромоглася Львівська міська рада — це закрити скульптури дерев’яними щитами.

Станом на сьогодні є звернення Львівської обласної ради та громадськості до ЛМР і МЗС, щоб усунути порушення закону та ввести усе у правове русло.

«Леви демонструють перемогу поляків над українцями»

Роман Грицьків:

Ці леви й справді були незаконно переміщенні з околиць Львова на Личаківський цвинтар.

Скульптури левів, які незаконно встановлені при вході до польського військового поховання, для Польщі є символом «польськості» Львова. Це річ, яка демонструє перемогу польської армії над українцями у 1918-1919 роках. Для поляків ці скульптури мають стратегічне значення.

І зараз польське МЗС, знаючи, що це саме вони порушили законодавство, ставить вимоги до українців: мовляв, ви не маєте права переміщувати левів.

Який ви бачите вихід із ситуації?

Роман Грицьків:

Ці питання потрібно розглядати в контексті українського законодавчого поля: або звертатися до Львівської міської ради й узаконювати левів (проте депутати мають врахувати, що це суперечить нашим національним інтересам), або їх потрібно забирати з кладовища.

Святослав Шеремета:

Скульптури левів мають ідеологічне та мілітарне навантаження, вони ображають почуття українців та є предметом можливих провокацій. От, до прикладу, кілька місяців тому група польських молодиків намагалася «звільнити» скульптури левів від дерев’яних щитів. Вони розбили ці конструкції, заявляючи, що приїхали «звільняти левів». Це не єдиний випадок: адміністрація Личаківського цвинтаря постійно ремонтує ці конструкції, а польські туристи продовжують їх руйнувати. Єдиний правильний варіант виходу зі ситуації — це привести територію меморіалу відповідно до міждержавних угод та рішень Львівської міської ради. Скульптури левів мають бути забрані, а на центральній плиті замість меча-щербця повинен бути хрест.

Олег Панькевич:

Скульптури левів незаконно були завезені на територію Личаківського кладовища. Їх однозначно потрібно забрати з кладовища.

Поляки навряд чи це «проковтнуть»?

Святослав Шеремета:

Коли ми аналізуємо події сторічної давності, а саме період українсько-польської війни 1918-1919 рр., коли українцям не вдалося відстояти свою державність та незалежність, то бачимо: саме поляки анексували Західноукраїнську Народну Республіку, окупували наші землі, позбавивши українців права на власну державу. Вважаю, що поляки повинні першочергово вибачитися перед українцями за події 1918-1919 років, наголосити, що їхні прадіди та Польська держава неправильно себе повели, зруйнувавши нашу державу.

Натомість представники польської держави хочуть, аби на тому кладовищі були знаки, які ображають українців та підкреслюють польську окупацію. Ймовірно, це шовіністичне спрямування частини польських політиків. Бо це не можна назвати увічненням пам’яті польських солдатів, котрі спочивають на Личаківському кладовищі — вони мають усю необхідну шану, яка передбачена Женевськими конвенціями та християнськими цінностями та дружніми відносинами між нашими народами.

Олег Панькевич:

З боку польських дипломатів була дуже жорстка реакція на рішення Львівської обласної ради про впорядкування поховань на Личаківському кладовищі. Наш МЗС має відреагувати аналогічно, адже це стосується наших національних інтересів. Хоча на таке я б не розраховував, бо був час, коли у Польщі руйнували українські могили, а реакція України була на кшталт «ми висловлюємо стурбованість».

«У цьому конфлікті чітко простежується антиукраїнська діяльність Садового»

А чому тоді у Львівській міській раді не реагують по порушення їхньої ж ухвали?

Роман Грицьків:

На мою думку, поки при владі Садовий, питання з левами не вирішиться: вони і далі стоятимуть на кладовищі. Бо не секрет, що саме з підтримки мера Садового і відбулося перенесення левів на Личаківський цвинтар. У цьому конфлікті чітко простежується антиукраїнська діяльність Садового: усім відомо, що він має польських партнерів і лобіює їхні інтереси тут. Адже політика теперішньої Польщі передбачає полонізацію колишніх земель Речі Посполитої, так званих кресів. І це все не може відбуватися без підтримки органів місцевої влади.

Олег Панькевич:

Зараз відроджується політика польського шовінізму. Ми бачимо, що дії Польщі несуть загрозу для нашої національної безпеки, що може призвести навіть до втрати Незалежності. І Садовий неодноразово демонстрував, що у подібних питаннях він працює не на Україну. Й історія зі скульптурами левів, які незаконно 2015 року були привезені на Личаківське кладовище, цьому яскравий приклад. Чиновники міської ради, поляки просто поглумились з українського законодавства, самовільно вирішивши перенести левів. Працівники Львівської міської ради, за сприяння яких і відбулося перенесення цих скульптур, повинні бути покараними, а не продовжувати керувати містом. Бо це — щонайменше зловживанням службовим становищем, а максимум — національна зрада.