Як повідомляє кореспондент «Вголосу», чин похорону відбувся у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла.

Боєць-доброволець із позивним «Вагнер», котрий рік пліч-о-пліч воював разом із загиблим Героєм, пригадує його як добру, розумну та талановиту у всьому людину.

«Він коли лише приїхав на позиції і назвав своє псевдо – «Казах» -, я йому відповів: «Та який ти казах? Подивися: молодий козарлюга з вусами та чуприною. До речі, він і був нащадком кубанських козаків, – розповів боєць. –  Але з нами ніколи не говорив російською, хоч довго і жив у Росії».

«Вагнер» пригадав і те, що загиблий побратим навіть був у Росії у монастирі. Але коли побачив, що церква там – додаток ФСБ, почав висловлювати своє незадоволення. Через це його почали переслідувати. Згодом приїхав на Донбас воювати і за Україну, і за Росію без Путіна.

«Дуже любив співати псалми. Був дуже ерудованим, знав іноземні мови. Був на «ти» зі всіма видами зброї. З нього навіть іконописці писали ікони. Та понад усе любив життя і будував плани на майбутнє. Був великим життєлюбом. Казав: «Я воюю за Україну, не для того, щоб померти! А для того, щоб потім щасливо жити».

Поховали Героя на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №76. У нього залишилась дружина.

Нагадаємо, боєць Першої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» з позивним «Казах» Віктор Матюхін зі Львова народився 9 травня 1966 року. Загинув 4 грудня унаслідок обстрілу проросійськими бойовиками у селі Піски.

 

Марія Волошин, «Вголос»