Про це пише у Facebook доктор філологічних наук, народний депутат України VII скликання Ірина Фаріон.

Фаріон нагадує, що відразу ж після цього рішення всередині країни, у Львові, відкрився внутрішній фронт проти української мови:

«Мер Львова напередодні анексії Криму 26 лютого 2014 року разом зі своєю ставленицею, начальницею управління культури м. Львова І. Подоляк (це та, що була проти відкриття архівів КДБ, проти відкриття музею С. Бандері у Львові і та, що тепер у Верховні Раді як народний депутат головний просувач ідеї викладання мовами нацменшин), звернувся до львів’ян із закликом спілкуватися російською мовою на знак солідарності з Донецькою, Луганською областями та Кримом з мотивацією: скасовувати мовний закон Ківалова-Колесніченка «не на часі», бо «на часі – лише боротьба з корупцією». Ініціатива начебто належить журналістові В. Бєглову».

 

Тоді ж, до речі, було опубліковано відеозвернення деяких львів'ян до мешканців Сходу і Півдня України, а також письмове звернення від 25 лютого 2014 року, яке підписали Ю. Шухевич, І. Калинець, М. Маринович, І. Вакарчук, Р. Іваничук, Т. Возняк, А. Борковський, Дз. Калинець, Н. Іваничук.

«Видавництво «Старого лева» зробило спеціальну заяву про начебто поспішні методи скасування закону КК і пообіцяло видати книжку москвоязиком одеситки Зої Казанжи «Если бы я была…»: «У ситуації, у якій зараз опинилася Україна й українці, нам потрібно об'єднуватися навколо спільних цінностей і ідеалів. І в жодному разі не дозволяти вибудовувати між собою стіну ворожнечі чи піддаватися на провокації. Зараз триває потужна інформаційна війна, спрямована на те, щоби розділити Україну та налаштувати українців один проти одного. Ми жодним чином не захищаємо закону Ківалова-Колесніченка. Це – ганебний, недолугий закон. Звісно, його потрібно скасовувати та приймати інший. Але таке важливе й таке дражливе для українського суспільства питання, як закон про мову, потрібно вирішувати врівноважено та з урахуванням інтересів усього суспільства, а не поспіхом».

А Садовий, звісно, не переставав запевняти, як то любо по-московському говорити: «Я щодня розмовляю різними мовами. Якщо мені телефонують російські кореспонденти, то спілкуюся російською, щоби бути зрозумілим для росіян, бо вони – наші сусіди» (Там само)», – зазначає Фаріон.

 

«Автори ідеї говорити у Львові по-московському – це винятковий різновид постмодерних льокаїв (за О. Телігою, людей з «льокайською психікою»): приневолені обставинами визнати закон КК як українофобський, вони, через комплекс малороса, не здатні підтримати його скасування. Такі собі виплоди малоросійства, що через свою зіпсуту угодовську природу ніколи не розвинуться в незалежних українців. Це про них, своїх нащадків земляків-львів’ян, писав І. Франко: «Будьмо певні, що коли в Росії центр тяжкости від реакційного бюрократизму пересунеться до лібералізму, серед наших галицьких москвофілів народиться стільки лібералів, як грибів по дощі. Вони будуть так само служити чужим богам, так само в ім’я «всемірної любови» обкидати болотом усяку культурну працю на нашім ріднім ґрунті…», – додає політик.

Нагадаємо, мовний закон Ківалова-Колесніченка від 2 липня 2012 року скасовано Верховною Радою України 23 лютого 2014 року 232 голосами депутатів VII скликання, але в. о. Президента О. Турчинов не підписав цього закону, а Конституційний Суд, що з ініціативи Ірини Фаріон та подання ВО «Свобода» розглядав це питання, і досі не оголосив рішення про його невідповідність Конституції.

 

«Вголос»