Про це повідомляє «Польське Радіо».

Органи НКВС вбили майже 22 тисячі громадян Польщі, котрих було взято у полон після нападу СРСР на Польщу.

Солдати НКВС вбивали поляків пострілом у потилицю, а тіла ховали у масових могилах у Катині, селищі Мєдноє та Харкові. Страти тривали від квітня до травня 1940 року.

Майже 15 тисяч жертв були в’язнями таборів у Козельську, Осташкові та Старобільську.

В останньому перебував художник та солдат, один з небагатьох, кому вдалося вижити, Юзеф Чапський. У 1961 році на хвилях «Радіо Вільна Європа» він згадував, як військовополонених вивозили на підставі переліків, складених раніше у Москві.

Підставою для вбивств поляків, як свідчать виявлені у 1990-1992 роках документи, було рішення особливої «трійки» НКВС СРСР відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року, підписане Сталіном. Документ містив наказ про вбивство понад 25 тисяч польських військовополонених, яких утримували у таборах та в’язницях в Україні та Білорусі. Польські офіцери, яких вбивали пострілом у потилицю, були елітою довоєнної Польщі.

Злочинців не було засуджено. У 14-річному розслідуванні російської прокуратури, що завершилося у 2004 році, визнано, що вбивства не були злочином геноциду і тому ніхто не постав перед судом.