Про це читайте у інтерв’ю голови правління Ощадбанку Андрія Пишного «Економічній правді». Автори матеріалу: ОЛЕКСАНДР МОЙСЕЄНКОГАЛИНА КАЛАЧОВА.

"Так виглядає 1,4 млрд. доларів", — пояснює голова правління Ощадбанку Андрій Пишний, вказуючи на п’ять картонних коробок, які стоять в одній із переговорних кімнат банку.

В цих коробках — документи за позовом Ощадбанку проти Росії в Паризький арбітраж.

У серпні 2016 року "Ощадбанк" подав позов проти Росії, з вимогою компенсувати збитки, яких зазнав банк, через анексію Криму. Російська сторона відмовилась від участі у судовому процесі. Рішення Арбітражу очікується цього року..

Пишний дуже обережно ставиться до прогнозів щодо можливих вердиктів суду, сподіваючись на задоволення позовних вимог.

Приводом для зустрічі ЕП з Андрієм Пишним стала нещодавно прийнята урядом стратегія розвитку державних банків до 2022 року, а також, власне, стратегія розвитку самого Ощадбанку.

Андрій Пишний – давній соратник Арсенія Яценюка. Вони обидва вихідці з Чернівецького державного університету. Керівник держбанку довгий час був одним з головних функціонерів "Фронту змін" і допомагав своєму соратнику на політичному полі.

Вперше Пишний потрапив на роботу в "Ощадбанк" ще у 2000 році, коли очолив юридичний напрям банку.

Після роботи в Ощаді він працював першим заступником голови правління у державному Укрексімбанку. Після Революції Гідності очолив "Ощадбанк" за квотою "Народного Фронту". Інший найбільший на той момент державний "Укрексім" відійшов під вплив президента.

Пишний мав перетворити державного бюрократичного "монстра" на незалежний від політичних впливів сучасний банк. 

І Ощадбанк, без сумніву, змінився. Принаймні, його зовнішній вигляд. Проте процеси, що відбуваються всередині банку, викликають чимало запитань.

 

ПРО ГОЛОВУ НБУ, ОБЛІКОВУ СТАВКУ ТА ІНФЛЯЦІЮ

 

 Донедавна у нас було три основних кандидати на керівника НБУ: Володимир Лавренчук, Яків Смолій і ваш товариш Арсеній Яценюк . Хто був вашим фаворитом?

— Яків Смолій.

— Ви публічно декілька разів заявляли, що пріоритет банківської системи — це розвиток кредитування, низькі кредитні ставки. Останні декілька місяців НБУ суттєво підвищує облікову ставку за головування Смолія. Чи підтримуєте ви таку жорстку монетарну політику?

— Cлід віддати належне — НБУ послідовний в реалізації тієї політики, яку визначив як базову для своєї трансформації — незалежність і регулювання інфляційних процесів. Логіка його дій і рішень зрозуміла.  Ми до них ставимося як до доконаного  факту.

НБУ достатньо відкрито і публічно приймає подібні рішення, публікує не лише рішення, але й робочі матеріали засідань монетарного комітету. Щоправда, такі рішення не полегшують виконання завдання, над яким ми працюємо — здешевлення ресурсів, для подальшого кредитування. 

Безумовно, сигнали, які дає НБУ, ретранслюються на процентну політику банківського сектору.

Проте, наразі ми не відчули критичного впливу. Навпаки, бачимо деякий потенціал до зниження ставок. Рішення НБУ розумію, вплив прогнозую. Сподіваюся, вони досягнуть свої мети, не втративши тренду на відновлення кредитування реального сектору.

— У стратегії розвитку держбанків-2022 йдеться про здешевлення кредитних ставок на 7-12 в.п. в середньостроковій перспективі. На вашу думку, чи можливо це з урахуванням політики НБУ з підвищення облікової ставки?

— Макроекономічна ситуація має чітку тенденцію до відновлення темпів зростання на рівні показників, вищих навіть за оптимістичні прогнози. Чи залишаємося ми вразливими до зовнішніх викликів, кон'юнктури? Загалом, так.

Стратегія передбачає п'ятирічний горизонт. Це і є той період, коли результати інституційних рішень та реформ повинні запрацювати в повній мірі. У 2022 році ми прогнозуємо облікову ставку не вище 6%.

Сьогодні ми ще переживаємо ефект 2017 року — підвищення соціальних стандартів, інші фактори, економічна блокада окупованого Донбасу, результатом яких стало зростання облікової ставки. Ми розуміємо, що підвищення облікової ставки необхідне, щоб повернути інфляційний процес в запланований коридор і контрольовані  цільові показники.

Проте, ви звернули увагу, що відбувалося з депозитними відсотковими ставками в "Ощадбанку"? Вони стабільно знижуються. При цьому ресурсна база стабільно і відчутно зростає. Це говорить про те, що є ще додатковий лаг, який ми розраховуємо використати, щоб вийти на оптимальну вартість ресурсної бази.

 Моделюємо ситуацію: уряд підвищує мінімальну зарплату, тарифи на газ, це підштовхує інфляцію, Нацбанк вимушений знову підвищувати облікову ставку. Чи вистачить цього лагу?

— Моделювали такий і гірші сценарії. І можу сказати, що цей рік точно не самий критичний період за останні чотири. Наша внутрішня аналітична група дуже чітко спрогнозувала практично на 90% усі ті тренди і рішення, які досі ухвалювалися. 

— До режиму інфляційного таргетування ми перейшли майже одночасно з Росією, де зараз інфляція на рекордно низькому рівні за всю історію. В Україні ми вже два роки, як мали жити з однозначною інфляцією. Наскільки сумісна політика інфляційного таргетування з фіскальною політикою уряду? Хто винен у високій інфляції?

— Досягнення цільових показників інфляції — це спільна справа уряду, Нацбанку і парламенту. І не лише інфляційне таргетування, але й економічне зростання та фінансова стабільність. Сама по собі рекордно низька інфляція далеко не завжди є досягненням. 

Відповідь на ваше запитання, "хто винен, що фактичний показник інфляції  в 13,7% відрізняться від прогнозу в 9,1%?", слід шукати в аналітичних матеріалах НБУ. Якщо не помиляюсь, 60% цієї розбіжності пов'язано з цінами на сирі продовольчі продукти.

А це сукупність факторів: несприятливі погодні умови, як наслідок зниження врожайності з одного боку, та збільшення обсягів експорту м'ясо-молочної продукції. Також угода про зону вільноі торгівлі запрацювала.

Другим суттєвим фактором впливу на показник інфляції є тютюнові вироби та паливно-мастильні матеріали. 

Зростання мінімальних заробітних плат, та як результат зростання заробітних плат в економіці в цілому також вплинуло на рівень інфляції, дещо вищий за прогнозні показники,  але й міграційні тренди і конкуренція за трудоресурсний капітал — це також мегавиклик для української економіки і безпеки.    

Ми забули, але у 2015 році інфляція сягала більше 60%. Впорались.

 

                 ФОТО ОЩАДБАНКУ 

— Замість того, щоб шукати складні шляхи вирішення проблеми, наприклад, залучати ресурс, уряд йшов легким шляхом і латав дірки внутрішніми позиками, друкував ОВДП.

Так само було під час очищення банківської системи: банки виводили активи, а НБУ і уряд спостерігали за цим, друкуючи ОВДП.

— Я не зовсім розумію, яких "складних шляхів вирішення проблем" уникав уряд. Якщо йдеться про повернення на ринки капіталів, то для цього по-перше, потрібен був певний часовий проміжок після проведеної реструктуризації. По-друге, сприятлива кон'юнктура.

По-третє, уряд активно використовував механізм залучення під гарантії США. Восени Мінфін вийшов на зовнішні ринки і розмістив євробонди на 3 млрд доларів  на 15 років. Ви вважаєте, що уряд недостатньо працює в цьому питанні?

 

ПРО ВТІКАЧІВ-БАНКІРІВ, БОРЖНИКІВ ОЩАДБАНКУ І "ВІТРИННІ" РЕФОРМИ

 

— Я вважаю, що уряд свідомо заплющував очі на безліч проблем. Це стосується, в тому числі притягнення до відповідальності тих власників банків, які залишили наш ринок і прихопили з собою багато активів.

За три роки ми не побачили ніяких якісних розслідувань проти тих банкірів, через яких державний бюджет отримав мільярдні збитки.

— Невже це питання уряду?

— А чому ні?

— Мені видається, що це питання до правоохоронних органів, до судової системи. Не уряд веде слідство, це робить процесуальна фігура — слідчий, не уряд підписує підозру та обвинувачення і направляє справу до суду — це роблять слідчі органи та прокуратура.  Не уряд виносить вирок — це повинен робити суд. 

Що, на мою думку, можуть і повинні зробити уряд і НБУ — це винести уроки і ухвалити базові, інституційні рішення, які усунуть передумови для подібних зловживань: корпоративне управління, реформа банківського нагляду, агресивний лобізм судової реформи.    

Для нас питання, пов'язане з проблемними активами, є чи не найбільш болючим і складним. Я вже став експертом з проблемних активів. Коли ми обговорювали це питання з ЄБРР, то я сказав, що через деякий час спокійно можу працювати в консалтингу з питань, пов'язаних з NPL. Адже робота з проблемними боргами займає до третини мого робочого часу.

Розслідування ведуться. Принаймні по тих справах, які були ініційовані Ощадбанком. Щось просувається гірше, щось краще. Існував певний стереотип про те, що не повертати гроші державному банку — легко. Виявляється, що ні.

Кожен процес — це практично повномасштабна війна. Подекуди, ми навіть змушені забезпечувати фізичну охорону наших співробітників, які беруть участь у судових процесах та стягненні.  

 Це борги, якими займається виконавча служба?

— Десь виконавча служба, десь колектори працюють, десь ми самі займаємося розшуком активів наших проблемних позичальників.

На користь банку винесено майже 4 тисячі судових рішень на загальну суму 40,3 млрд. З них 10,9 млрд грн — це судові рішення, винесені проти фізичних осіб. В першу чергу, це кінцеві бенефіціари. Це особисті поруки, які в судовому порядку вдалося відстояти за кредитами юридичних осіб. Багато з них вже в стані виконавчого провадження.

Все, що є в Україні, вже заарештовано і чекає стягнення. Але нам цікаво те, що поза Україною, і приховане від людського ока, в іноземних юрисдикціях.

— Як саме ви шукаєте ці приховані активи?

— Це справжній квест. Був вражений тим, наскільки розвинутим є ринок послуг з розшуку активів за кордоном. Йдеться про окремий напрямок бізнесу. Зазвичай,  розглядаємо конкурентні заявки юридичних радників, детективних агентств, які спеціалізуються на розшуку активів та не мають конфлікту інтересів. 

Крім цього, є ще забезпечення легалізації і реалізації тих судових рішень, які були ухвалені в Україні. Зокрема, у нас є дуже цікавий кейс. Ми одного позичальника дістали, прости Господи, навіть в Москві. Йдеться про суму понад 300 млн грн  Зараз вже працюють колектори.

— Яка сума з цих 40,3 млрд грн реально повернута банку?

— 3 млрд грн грошима і майже 1,5 млрд грн майном, яке поставлено на баланс банку.   

Я підкреслюю, що тут йдеться про стресові активи, по яких банк вже зайшов в процес судового стягнення або перебуває на якомусь етапі виконання судового рішення. Вони не підлягають реструктуризації.

Є також частина портфелю, яку можна реструктуризувати згідно закону про фінансову реструктуризацію. Нам цікавий цей процес, він прозорий, його легко проконтролювати.

— Що це за кредити?

— Це кредитний портфель, підкреслю принциповий момент, сформований до 2014 року. Цей складний портфель, який в силу низки обставин став токсичним, проблемним, але не дійшов до стресового сценарію судових стягнень. Ми з ним працюємо.

Фахівці банку спрогнозували життєвий цикл кожного активу в цьому портфелі. Ми оцінювали, що буде з цими активами в 2016, 2017, 2018 роках, зважаючи на макропрогноз, ринкові тренди, вартість нерухомості.

По суті розробили сценарний план по кожному проблемному активу по роках — це ТОП-30 наших найскладніших позичальників.

Весь наш портфель усіма (Мінфіном, НБУ та МФО) просканований до останньої коми, до останнього відсотка, до останнього бенефіціара. Ми пройшли три стрес-тестування, три міжнародних аудити, внутрішні експертизи банку, регулярні інспекційні перевірки. Всі все розуміють, всі все знають.

— Чи можливо частину проблемного портфелю списати?

— Гарне питання ви задаєте. Зазвичай, списання частини заборгованості — один з варіантів вирішення питання з проблемним позичальником. Комерційні банки ним користуються. Щодо державних банків є певне юридичне обмеження: на наступний день після списання до нас прийдуть представники всіх можливих правоохоронних органів і звинуватять в нанесенні державі збитків.

Хоча практика часткового прощення, списання, застосовується у всьому світі як природна. Проте за оцінками нашої юридичної команди і досвіду спілкування з правоохоронними органами — для нас це прямий шлях до кримінальної справи.

— Який у вас зараз портфель кредитів державних підприємствам і як він може змінитися в середньостроковій перспективі?

— За стратегією розвитку держбанків, "Ощадбанк" в перспективі — це найбільший універсальний банк країни, який підтримує лідируючі позиції в корпоративному сегменті.

Рівень державного сектору в корпоративному кредитному портфелі на 2017 рік —35%. Близько 24 млрд грн. Частка ринку в державному корпоративному сегменті в 2022 році — 25-30%.

Чому саме такий лаг? Ми даємо собі простір для оцінки ефективності приватизації. Якщо запрацює закон про приватизацію, якщо процеси приватизації почнуть активно розвиватися, показник присутності держави буде на рівні 25%.

Якщо щось стане на заваді процесу приватизації, то частка держави в нашому портфелі у будь-якому випадку не повинна перевищувати 30%. Тобто, ми однозначно бачимо зниження присутності державного сектору в структурі корпоративного кредитного портфелю банку в 5-річній перспективі.

— Яким взагалі буде кредитний портфель через п'ять років?

— У 2022 році за орієнтир взято наступну структуру портфелю: кредити великим підприємствам — не більше 60%, малому та середньому бізнесу — 17-20%. Рітейл — 20-25%.

Цільова частка ринку у сегменті кредитування великих корпоративних клієнтів — не більше 30% станом на 2022 рік. Приріст портфелю кредитування корпоративних клієнтів — плюс 41 млрд. грн. Кредитування державних підприємств — не більше 42 млрд грн через 5 років.

Один з наших пріоритетів — вивести банк на успішну приватизацію із залученням міжнародної фінансової організації. Для наших європейських партнерів показник присутності державного сектору в корпоративному кредитному портфелі —принциповий момент.

Уже максимум через два роки ви не впізнаєте державний сектор з точки зору якості і прозорості корпоративного управління. А це: незалежні наглядові ради і відповідна корпоративна політика, спрямована на сталий розвиток і прибутковість державних компаній.

Вважайте мене безнадійним оптимістом, але я вважаю, що часи директивного кредитування держаних підприємств, неринкових умов співпраці та викривлена конкуренція пішли в минуле.

 

               ФОТО ОЩАДБАНКУ

— Обіцянки розпродати державні активи звучать роками, але нічого не відбувається.

— Погоджуюсь, ця тема давно виїла мозок усім. Але не погоджусь, що ми маємо лише обіцянки? Політична воля є:  зверніть увагу на закон про приватизацію, на те, що відбувається з НАК "Нафтогаз України".

— Це один з прикладів "вітринних" реформ…

— Невже це недолік? Найбільша державна компанія! По-перше, це беззаперечний доказ того, що механізм працює, по-друге, кейс, який дозволяє оцінити усі ризики.

По-третє, я як голова правління державного банку дивлюся на них і розумію, що і як мені потрібно зробити і врахувати, аби імплементація корпоративного управління пройшла максимально ефективно і не створила додаткових ризиків.  

Подивіться на плани по "Укрзалізниці", "Укрпошті". Подивіться на те, яким резонансом розійшлись питання корпоративного управління в держбанках. Звідки цей скепсис?

Подивіться на законодавство, яке ухвалене сьогодні. Закон про акціонерні товариства, закон про управління державними підприємствами, які перебувають в державній власності. Ситуацію з усіх боків обклали так, що державний сектор буде зобов'язаний привести свою систему корпоративного управління до вимог ОЕСР.

Я категорично не поділяю ваш скепсису в цьому питанні.

— У нас 3,5 тис. державних підприємств. Усі, хто займався реформою держпідприємств в Мінекономрозвитку, кажуть, що майже всі керівники ДП блокують реформи. Якщо виокремити "Нафтогаз", "Укрзалізницю", "Укрпошту", десятку найбільш живих і здатних до реформування, то з іншими все складно.

— Я вам кажу про тренд, про "неминучість". Критична маса буде реформована. Решта… Ну можна блокувати два місяці, ну півроку, але закони запрацюють. Протягом наступних двох років, після масштабної приватизації, державний сектор буде за своєю якістю і масштабами зовсім іншим.

— Як ви плануєте кредитувати державний сектор в майбутньому?

— У нас немає завдання роздавати кредити державним підприємствам. До 2022 року в корпоративний і роздрібний сегмент банк повинен додати плюс 10 млрд доходу. Нам треба їх десь заробити. Я не говорю зараз про роботу з усіма 3,5 тис. державних підприємств.

У нас сформована велика корпоративна клієнтура, яка по суті на 99% формує корпоративний кредитний портфель державного сектору. Сказати, що цей портфель поганий — ні. Навпаки, він дуже високої якості. Сказати, що він неринковий — в жодному разі. Сказати, що така компанія, як "Нафтогаз" нецікава банкам? Цікава, ще як цікава.

Кому нецікаве велике підприємство з мільярдом чистого прибутку за минулий рік?

— Тобто, без приватизації інших способів зменшити кредитування державного сектору немає і диверсифікацію кредиторів ми не розглядаємо, оскільки комерційним банкам нецікаво кредитувати ДП?

— Дійсно, основну підтримку великих ДП протягом останніх чотирьох років забезпечували державні банки та МФО.

За великим рахунком, говорячи про кредитну підтримку державного сектору в кризовий період, ми переважно маємо на увазі енергетичну сферу. І тут, в "Ощадбанку" є ряд зобов'язань — ми уповноважений банк з  обслуговування енергетичного сектору.

Одна з наших функцій — в тому числі кредитна підтримка енергетичного сектору. Це дуже якісний кредитний портфель, цікавий для банку. Відмовитися від нього, по-перше, безглуздо, по-друге, нізащо.

Крім того, залучення кредитів ДП "Енергоринок" завжди відбувається на відкритих тендерах, участь в яких може взяти будь-який банк.

Реформа енергоринку і як наслідок лібералізація визначатимуть коло гравців. З 1 липня 2019 року в Україні запрацює повноцінний ринок електроенергії, нова  інфраструктура, комерційна, ринкова, яка переведе енергетичний сектор на конкурентні умовами функціонування.          

Чи бачимо ми там себе? Однозначно так!

— Якою є якість кредитного портфелю, сформованого після 2014 року?

— Потенційно проблемних кредитів – менше за 0,1%. Це якість кредитного портфелю після 2014 року, сформована вже нашою командою.

— Хто ці клієнти, які так зразково платять?

— Це і великий корпоративний, і малий та середній бізнес, і той кредитний портфель, який сьогодні формує роздрібний бізнес. Мене ця цифра дещо лякає, тому що банк працює з ризиками, але наразі цифри такі. У нас амбітні плани щодо зростання кредитного портфелю.

Ми будемо його нарощувати в тих напрямках і галузях, де ми відчуваємо максимальну концентрацію компетенції – енергетика, альтернативна енергетика, АПК, інфраструктура.

ПРО ТЕ, ЧОМУ В ОЩАДБАНК ВЛИВАЮТЬ ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ З БЮДЖЕТУ

Продовження статті читайте тут.