Картини українця, легенди Голлівуду, хочуть привезти до України (ФОТО)

Дружина голлівудського актора українського походження Джека Паланса – Ілейн – розповіла про його хобі, поїздки до Києва й Чорнобиля, і те, ким стали онуки оскароносного «українського ковбоя».

Про це пише Голос Америки.

«В київському готелі наші паспорти одразу відібрали і зберігали їх до від’їзду. СРСР тоді вже розвалився, але свободи було ще небагато», – пригадує свою першу поїздку до України Ілейн Паланс. Друга й остання дружина знаменитого голлівудського актора, який мав українське коріння, нині живе на ранчо в штаті Техас, але часто мріє про те, щоб приїхати до України ще раз і влаштувати там виставку картин її коханого Джека.

Про це вона розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки», а ще зізналася, що уважно стежить за подіями з його Батьківщини, адже любов до раніше чужої для неї землі передалася їй від Джека, якого родичі називали простіше - Володею Палагнюком.

Ми познайомилися в Лондоні в 1978-му році. Я працювала на американських авіалініях і в той день у мене якраз була перезміна. Джек зупинився в тому самому готелі, що і я. Коли я виписувалася, він саме був у холі. Пам’ятаю, як озирнулася і побачила його, а він зловив мій погляд й – радісно підморгнув… Ми швидко знайшли спільну мову. Зрозуміли, що обоє любимо коней і обоє живемо на ранчо. Ми говорили і говорили, й в решті-решт – вирішили поснідати разом. І тоді – уявіть – одна з моїх подружок дала йому мій телефон.

Джек подзвонив не одразу. Я відправилася в Даллас, а він полетів до Нью-Йорка. Але десь за п’ять днів у телефонній трубці пролунав його голос. Він продовжував дзвонити десь шість тижнів. Тоді здається ми зрозуміли, що це і є любов і що це початок стосунків назавжди. Боже, який він мав характер! Він був дуже цікавим. Він розповідав мені багато про свою маму та українську їжу, яку вона готувала. Особливо про її вареники. Також він казав, що і сам гарно готує. Це було так давно (сміється)… мені дуже хотілося з ним зустрітися. Він просив, щоб я провідала його у Каліфорнії, але на той час він знімався у фільмі.

Я сказала, що я не стану бігати між продюсерів й акторів на майданчику, і коли й приїду, то точно не піду на зйомки фільму. Зрештою, приїхала я на два вихідні, а залишилася на 17 днів. За той час сталося стільки всього радісного! В дні, коли він не працював, ми їздили до національного парку «Йосеміті» або на його ранчо. Ми об’їздили усю Північну Каліфорнію. Після цього – він також багато разів приїжджав до мене на моє ранчо поблизу Далласу, а я так само багато разів приїжджала до нього. То був початок нашого спільного життя.

Джек усім серцем був за Україну. А оскільки тоді Україна ще не була незалежною державою, йому дуже хотілося, щоб вона об’єдналася, здобула цю незалежність і утримала її. Він розповідав, як Росія присвоїла собі українську історію, українські національні страви. Разом ми ходили на українські фестивалі та вечірки. Ми дивилися на молодь, яка танцювала, їли українську їжу. Джек виголосив багато-багато промов на підтримку України в Нью Джерсі, Пенсильванії та інших штатах.

Він світився від щастя, коли випала нагода відправитися в Україну у 90-х. Коли ми приїхали в Київ нас запросили на вечерю з мером міста й політиками. Я зраділа й поцікавилася чи будуть подавати котлети по-київськи. Насправді їх не було в меню, тож котлети по-київськи нікому не подали – нікому, окрім мене. Я була єдиною, хто з’їв котлету по-київськи в той вечір і – то була найкраща котлета по-київськи, яку я коли-небуть їла! Загалом, у той час мандри Україною були дуже цікавими. Звісно ж я знала, що Україна буде дуже сильно відрізнятися від Сполучених Штатів, але деякі речі все одно були несподіваними.

До Чорнобиля Джек їздив разом із сином, щоб передати медичну допомогу для групи, яка підтримувала дитячий чорнобильський госпіталь. Вони тоді привезли цілий літак медикаментів, інвалідних колясок. Здається це був 1996 рік. Джек завжди, як міг то допомагав Україні, і коли виникла можливість – він вирушав туди. А в ту поїздку він ще й був дуже гордий взяти з собою сина (син Джека Паланса – Кобі – помер раніше за батька у віці 43 років від раку – авт.).

Про це менше знають, але Джек також був художником і поетом. Ви знали про це? Малювання було його пристрастю. Часто до кожного малюнка він також писав вірші. Я хочу їх всіх зібрати. Після нього залишилося багато-багато малюнків. Насправді я мрію, що одного дня проведу виставку його картин в Україні.

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm