«Ми хочемо, щоб Греція залишилася частиною європейського простору»
Канцлер Німеччини Ангела Меркель
 
«Потрібно перестати тішити себе ілюзіями, що Греція зуміє вирішити свої проблеми, перебуваючи в єврозоні. Потрібно знайти спосіб якомога швидше позбутись Греції».
Міністр фінансів Латвії Андріс Вілкс.
 
«Якщо країна не в змозі розплачуватися по боргах, то вона повинна покинути єврозону»
Міністр фінансів Баварії Маркус Зедер
 
«Греції доведеться покинути єврозону»
Керуючий Центральним банком Чехії Мирослав Зінгер.
 
 
Як все чудово починалось
Важко повірити що ще недавно Греція була самим справжнім фаворитом за темпами економічного зростання. Хто ж не пам’ятає знаменитий вислів: «У Греції все є». Фактично економіка нащадків Гомера, Геродота та Аристотеля у своєму розвитку випереджала провідні держави світу. Проте секрет такого економічного дива полягав у тому, що практично увесь зріст був результатом активного «проїдання» майже дармових ресурсів, як державним апаратом, так і населенням, особливо після приєднання до зони євро.
Усвідомлений погляд на історію
Щоб осягнути, що відбувається на землях еллінів сьогодні не зайвим буде зробити екскурс у хоча б в недалеке, але все ж таки минуле.
Греція отримала незалежність від Османської імперії в 1829 році. Починаючи з другої половини 19 століття і першої половини минулого століття поступово долучає сусідні острови і території. Друга світова війна почалась для греків з бойових дій з Італією в 1940 році, в наслідок чого – окупація Німеччиною. Після падіння нацистського режиму країна полинула у вир громадянської війни, активністю в якій відзначились комуністи. Громадянська війна закінчилась у 1949 році перемогою монархістів над проповідниками інтернаціоналу і всього світлого у майбутньому. Геополітично цей внутрішній конфлікт був черговим кроком у протистоянні між Радянським Союзом та США.
Вступ Греції до блоку НАТО (1952) означав, що Захід не тільки зберіг, але наростив свій вплив на цей регіон. З 1967 року – встановлення диктатури «Чорних полковників», яка закінчилась окупацією Туреччиною частини Кіпру у 1974 році. Як протест проти окупації греки покидають Північноатлантичний військово-політичний блок, в який повертаються у 1980 році. В тому ж таки 1974 році в результаті демократичних виборів та референдуму було повалено диктатуру, прийнято нову конституцію, за якою країна ставала парламентською республікою, а від так, спростовувалась монархія. У 1981 році Греція вступила в ЄС, з 2002 року в зоні євро.
Вважається, що саме введення євро і було тим механізмом, що запустив маховик теперішнього бідацького стану цієї південноєвропейської країни. Хоча, нашу історію про причини кризи можна починати оповідати ще раніше. Під час правління «Чорних полковників» (1967-1974) діяльність політичних партій у Греції була заборонена, нові партії сформувалися тільки після повернення цивільного уряду в 1974 році. Після запровадження нової конституції склалися дві основні партії, а саме ПАСОК  що задекларувала лівоцентриські погляди і «Нова демократія», яка стояла на правоцентриських засадах. Ці дві політичні сили послідовно змінювали один одного при владі. Ситуація докорінно змінилась лише на останніх дочасних виборах що відбулись у травні-червні 2012 року.
Та саме партіям ПАСОК і «Нова демократія» можуть завдячувати греки сьогоднішнім своїм нестабільним становищем.
Вибори, вибори – депутати …
То ж, після повернення до «демократії» у 1974 році активно насаджувалась націоналізація, різко почала зростати кількість чиновників, значна частина ВВП держави стала регулюватись в ручному режимі, до того ж левова частка потрапляла до потрібних людей. У підсумку отримали, що 80% економіки – це державний сектор з дуже потужним соціальним захистом. А хіба могло бути інакше?
Кожна з двох партій, а це, фактично, родинні клани (дідо, тато, вуйко, племінники, внуки), щоб перемогти на виборах нарощувала бюрократію, обіцяючи лише одне – підвищення соціальних стандартів. Роздули держапарат та допідвищувались до того, що держборг у 2011 році опинився  на рівні 150 % від ВВП. ВВП країни на кінець 2011 року становив 220,8 млрд дол. США, а борг – 365,6 млрд дол. США. Хоч історії відомі подібні випадки і нічого. До прикладу, в Росії держборг у 199 8 році становив 146,4 % від внутрішнього валового продукту. Щоправда, у греків, на відміну від РФ, відсутні вуглеводні та «Газпром».
Криза показала, що політичні рішення, а ще більше обрана економічна модель Греції були хибними. Хронічний надлишок споживання державного сектору перетік у приватний, оголивши головні структурні розриви в конкурентоспроможності і продуктивності. Зростаючі витрати приватного та державного секторів в 2000-2008 рр.. становили 97% від ВВП і вилилися в проблеми вже у зовнішній торгівлі. В результаті цього, ще до кризи, загальний борговий тягар Греції став надмірно високим, досягнувши 214% ВВП в 2008 р., а держборг і розмір кредитування на споживчому ринку стали найвищими в Європі, оцінюючи в 111% і 15% ВВП відповідно. В далекому 1981 році держборг становив лише 26,9 % ВВП.
Слід нагадати, що країни Євросоюзу у своїх політичних та економічних рішенням мають керуватись так званими Маастрихтськими критеріями, а це для початку – дефіцит державного бюджету має бути не більше 3% ВВП, і державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП. Як бачимо греки десь мали і Маастрих, і усі ці вимоги Європи. Дивно, як взагалі їх прийняли до спільноти та зони євро. Очевидно без хабарів не обійшлось.
… як сніг на голову
Вступ Греції в зону євро (що стало можливим лише з поданням спотвореної фінансової інформації) мало неоднозначні наслідки. Постраждали від натиску європейської та світової конкуренції металургійна, текстильна, суднобудівна галузі. Зазнали значних втрат туристичний та готельний бізнеси, транспортні перевезення. Зазнали втрат практично всі галузі. Розбудова вкрай дорогої спортивної інфраструктури до Олімпіади-2004 та орієнтація практично лише на туристичний бізнес вкінець підкосили економіку країни. Рівень безробіття у Греції сягнув межі 26 % і склав вже більше ніж в Іспанії – 25 %, хоча ще на початку року було навпаки.
Основна проблема греків в тому що вони на відміну від наших сусідів поляків, так і не змогли задіяти хоча б на 20 % можливостей спільного європейського простору. Греція жила не по кишені, а політична еліта маючи на меті сподобатись виборцям декларувала стандарти рівня життя як у старій Європі. Середня пенсія до середньої зарплати була найвищою у Євросоюзі. Для порівняння: у Греції – 95,7%, у Німеччині – 43%, у Великобританії – 30,8% .
Європейські та міжнародні фінансові інституції вимагають від греків, не багато ні мало, знизити держборг до 2020 року на рівень120% від ВВП (нагадаємо що гранична межа для перебування в ЄС – не більше 60 %), ще додатково скоротити держвитрати в 2012 році на 500 млн євро, скоротити мінімальну заробітну плату в приватному секторі на 20 %, пенсії – на 15 %. Соціальні наслідки кризи виявилися в зубожінні населення, різкому збільшенні безробіття, зростанні протестних рухів, кризи довіри до чинної влади, розчаруванні в результатах європейської інтеграції. Реально це означає банкрутство країни, можливо, навіть громадянську війну, з усіма прикрими для Європи наслідками.
Греція радикалізується
Наслідком невдоволення населення антикризовою політикою стала кардинальна зміна політичного ландшафту. На ініційованих опозицією дострокових виборах у травні-червні 2012 року була переформатована двопартійна система, що існувала протягом попередніх 30 років. Партії, що входили до складу коаліційного уряду, відповідального за проведення реформ (ПАСОК, «Нова демократія»), були покарані за «антикризову політику» і позбулися більшої частини голосів виборців. Половина з них проголосувала за радикальні партії як правого, так і лівого політичного спектрів (комуністи, ліворадикальні партії «СІРІЗА» і «Демократичні ліві», право-популістська партія «Незалежні греки» і неофашистська «Золота зоря»), що закликають до розриву або перегляду угод з кредиторами. Присутність із парламенті відразу семи партій, жодна з яких не має стійкої більшості, фактично робить досить проблематичною співпрацю з «трійкою кредиторів» в тому руслі, в якому воно здійснювалося в 2010-2011 рр.. Таким чином греки впритул наблизились до втрати частини своєї суверенної території, а може і взагалі бути введено зовнішнє управління.
Фактично Європейський Союз створювався щоб запобігти таким масштабним катастрофам як Друга світова війна на континенті. Греки з легкістю можуть виконати роль детонатора.
Висновки для України
Україна майже з точністю повторює шлях Греції. Олігархічно-партійні клани, обіцянки на кожних виборах про краще завтра, вибіркове використання законодавства, розбухлий бюрократично-чиновницький апарат зріс в рази, постійно «дзюраві» та «планово» дефіцитні державний і місцеві бюджети. Фактично якщо прискіпливо розібратись в нас також практично двопартійна модель, з шикарними все зростаючими на кожних виборах обіцянками на майбутнє, а реально відбувається зубожіння народу. Намітився стійкий крен до політичного та економічного банкротства країни. А можливо відбувається зачистка «майданчика» під здачу в «оренду», Харківські угоди показали що в нашій країні можливо все.

Андріян Фітьо
Роман Соломонюк
Назар Мазур