Маніпуляції видання викрив Укрінформ, який порівняв першоджерело з тим, що опублікувало «Православие и мир».

Зазначається, що увагу привернуло те, що інтерв'ю подається не в стандартній формі запитання-відповіді, а у формі цитат, а самі запитання журналістів звучать, як коментарі, і чомусь займають більше місця, ніж відповіді. Тож українське видання звернулось до грецького оригіналу розмови, замовило його переклад та порівняло із російським трактуванням.

Виявилось, що росіяни зокрема замінили словом «дезінформація» слово «шантаж» (шантажем Елпідофор назвав поведінку Московської церкви), а також додади свої фрази, яких і близько в оригіналі не було, на кшталт «руки Порошенка залиті кров'ю». Також Укрінформ подає цитати інтерв'ю, які не увійшли до московської версії розмови. «Ми своєю чергою скоротили запитання журналіста», – зазначають журналісти.

Відповідь на запитання журналіста про ситуацію «сумнозвісної української автокефалії»: «Дивіться, надання автокефалії помісній церкві належить винятково до юрисдикції та відповідальності Вселенського Патріархата і Синоду Константинопольського. Але для отримання помісною церквою статусу автокефальної існують певні умови, об'єктивні, документально оформлені упродовж історії церкви і дуже конкретні. Щоб стати автокефальною, за церковною традицією, церква має бути в країні, яка здобула незалежність, стала незалежною країною, необхідно, аби про автокефалію звернулися з проханням і держава, і помісна церква. Тобто, має бути офіційне звернення державних органів влади та церковної влади до Вселенського Патріарха, який оцінить ці обидва звернення і ухвалить рішення надавати автокефалію чи відхилити звернення, тому що не є очевидним, що Патріархат затверджує кожен запит на автокефалію…

Окрім наведених двох критеріїв, Патріархат визначатиме, чи ця помісна церква є зрілою організаційно, духовно, з богословського, адміністративного погляду, аби стати з усіма православними Церквами, мати підтримку, як автокефальна церква, і бути представленою у всеправославному тілі. Такою є канонічна процедура надання церкві статусу автокефалії. Тепер щодо Української церкви: як відомо, Україна як держава стала незалежною державою вже кілька десятиліть тому, однак помісна церква там потерпає від розколу, який також триває десятиліттями і турбує й вірян, і сьогодні настав час, коли є мільйони православних християн, які вважаються схизматиками і перебувають поза спільнотою православної церкви. Ми не вважаємо, що як Патріархат маємо нині розкіш увічнювати цю ситуацію на невизначений час. Я, перебуваючи у Патріархаті від 1994 року, можу стверджувати, що знаю про те, що Патріархат постійно прагне до відкритого спілкування, пошуку каналів і діалогу для вирішення проблеми України, Української церкви. Те, в чому ми переконалися вже майже три десятиліття, відколи існує проблема, що церква Москви відхиляє, відкладає, уникає діалогу, і, як результат, увічнюється ця неприйнятна ситуація, яка є ганьбою для православ'я, особливо у цей критичний час, коли ми виживаємо як православні в усьому світі. Ми не маємо розкоші, щоб втратити і тримати мільйони людей поза православною спільнотою…

І ми як Вселенський патріархат маємо відповідальність, тому що наша роль – не лише головувати, керувати чи гордо виступати, якщо можна так висловитися, на літургіях чи зборах для поклоніння, але й час від часу, засукавши рукави, працювати й руками, щоб прибирати тоді, коли виникають важкі ситуації, складні ситуації, небезпечні ситуації, такі як сьогодні в Україні. Це завдання і обов'язок Вселенського Патріархату в церковній системі православ'я – управління та вирішення таких проблем».

Патріарх Росії, Румунії, Болгарії, Сербії, Грузії – всі церкви прийняли власну автокефалію і патріархальний статус від Вселенського

Відповідь на запитання про те, хто має більше прав на надання автокефалії… І чи повинні брати участь у рішенні помісні церкви?

«…Рішення про надання автокефалії належить винятково Вселенському Патріарху і Синоду Константинопольському, як це відбувалося з усіма патріархатами. Патріархат Росії, Румунії, Болгарії, Сербії, Грузії, всі ці церкви прийняли власну автокефалію і патріархальний статус від ВП, не було співпідписів інших церков, не було ніякого спільного прийняття рішень. Однак, з цієї точки зору, не можна робити висновок, що Патріархат може ігнорувати  інші церкви, тому що будь-яка автокефальна церква, яку проголосить ВП, має бути визнана також іншими церквами, вона має налагодити комунікацію, листування, її мають поставити в диптихи, зрештою, вона має увійти до системи православних церков.

Вселенський Патріархат не має права, незважаючи на те, що має виключне право одноосібного присудження автокефалії, ігнорувати інші церкви, та й не хоче їх ігнорувати, тому, як було зазначено в прес-релізі, Вселенський Патріархат вирішив інформувати їх про те, що робить. Тому що, як ви вже мали б знати із ЗМІ, церква Росії розпочала кампанію з інформування інших церков, по суті, це кампанія наклепів на Вселенський Патріархат, кампанія, як би це точніше сказати, шантажу, мовляв, якщо Вселенський Патріархат зробить так, то станеться се, станеться те, відбудеться схизма, прийде кінець, стане друге пришестя, і такі подібні речі, намагаючись залякати і відлякати інші православні церкви, прагнучи наскільки може вплинути будь-яким чином, політично чи інакшим відомим їй способом, вплинути на церкви, щоб ті не визнавали можливе проголошення автокефалії церкви України. Власне, саме через таку діяльність Російської церкви Патріархат вирішив створити представницьку комісію з архієреїв ВП, делегація якої відвідає православні церкви у всьому світі, щоб інформувати їх про реальні факти, про реальні наміри, про реальний стан речей стосовно вирішення проблеми України, щоб розвінчати неправдиву інформацію, що вводить в оману, та перекручені повідомлення, які розповсюджуються церквою Росії».

Зазначимо, що вірян Московського патріархату агітують писати листи Варфоломію проти автокефалії. У єпархії почали відправляти готові форми, куди потрібно лише вписати свої дані.