Мова — це національна безпека. Тому жодних компромісних рішень бути не може.

Про це заявив позафракційний народний депутат від ВО “Свобода” Михайло Головко, репрезентуючи з трибуни ВРУ законопроект про мову № 5669.

Так, Головко розкритикував інший законопроект про мову — №5670-д, пропонований представницею “Самопомочі” Іриною Подоляк.

“Нам не потрібен закон, який стане інструментом ведення гібридної війни проти українців, коли під гаслами захисту української мови її хочуть марґіналізувати. Тим паче, що доповідає цей закон особа, яка на початку московської агресії ініціювала акцію “Львофф ґаваріт па-русскі”, а зараз заламує руки, бо Львівська облрада запровадила мораторій на російськомовний культурний продукт”, — зазанчив Головко.

“Мова — це національна безпека, — наголосив свободівець. — Це такий само засіб захисту від агресора, як і армія. І жодних компромісних рішень бути не може. Саме тому закликаю всіх народних депутатів проголосувати за свободівський законопроект № 5669, бо ухвалення законопроекту № 5670-д марґіналізує українську мову“.

Михайло Головко нагадав, що “Свобода” чотири роки добивалася скасування злочинного антиукраїнського мовного закону Ківалова-Колесніченка:

“У 2012-2018 роках діяв закон Ківалова-Калєснічєнка і кому, як не нам знати підлість ініціатив зі знищення української мови? Від моменту ухвалення ми боролися за його скасування — боролися на Мовному майдані. Мій друг і помічник, Герой Небесної Сотні Олександр Капінос 12 днів голодував проти закону Ківалова-Калєснічєнка, а фактично мовного закону Путіна. Скасування закону Ківалова-Калєснічєнка було одною з головних вимог Революції Гідності, і ми її виконали 23 лютого 2014 року, коли проголосували за скасування закону «ка-ка». А коли спікер парламенту та в. о. Президента України Олександр Турчинов не підписав це скасування, «Свобода», за дорученням голови партії Олега Тягнибока, зібрала підписи за подання до Конституційного Суду і впродовж ще чотирьох років добивалася скасування закону «ка-ка» у КСУ. Тому ми добре знаємо, де зашиті основні загрози українській мові”.

Водночас, каже Головко, народні депутати-свободівці, спільно з депутатами інших фракцій, зареєстрували проект Закону про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні № 5669, який, по суті, є доопрацьованим свобоідвським законопроектом 2013 року.

Нардеп повідомив, що на сьогодні для використання української мови як державної є таке правове поле:

1. Основний Закон — Конституція України. Стаття 10 та інші статті та норми Конституції.

2. Рішення Конституційного Суду від 1999 року N10-рп/99, в якому однозначно визначено — українська мова, як державна є обов’язковим, наголошую, обов’язковим засобом спілкування на всій території України.

3. Європейська хартія регіональних мов або меншин, в якій чітко зазначено, що “охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх”.

“Якою ж має бути мета ухвалення закону про державну мову? Очевидно, щоб захистити українську мову, поширити її застосування на всі сфери життя, покращити функціонування української мови, збільшити мотивацію до володіння нею. Чи треба закон, який цього не робить, а лиш консервує та погіршує ситуацію в Україні з функціонуванням української мови?

1. Чи потрібен закон, яким визначено, що статус української мови як єдиної державної не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин, тобто утверджує мови нацменшин у супротиві до державної мови? Ні!

2. Чи потрібен закон, яким відкривається дорога для навчання, не вивчення, наголошую, мовами нацменшин по всій вертикалі? Ні!

3. Чи потрібен закон, яким мови нацменшин у ЗМІ виводиться на загальнонаціональний рівень? Ні! Та Калєснічєнко аплодуватиме вам, бо навіть він до такого не додумався – в законі КК ЗМІ могло мовити мовами нацменшин лише в регіоні їхнього компактного проживання.

4. Те саме питання щодо культурних заходів, яким мови нацменшин просуваються на загальноукраїнський рівень, а не в місцях компактного проживання нацменшин? Ні!

5. Чи потрібен закон, який закріплює паралельне використання мов національних меншин разом із державною в друкованих ЗМІ, книговиданні, у сфері електронних інформаційних систем? Ні!

6. Чи потрібен закон, яким марґіналізується українська мова в сфері науки, де запроваджуються мови ЄС? Ні!

7. Чи потрібен закон, яким у правове поле вводяться такі соціолінгвальні покручі, як ”мова прийнятна для сторін”, ”мова на вимогу споживача”, якими повністю нівелюється статус української мови, як державної? Ні!

Бо це все — не риторичні питання. Маємо пам’ятати: Москва веде війну, щоби нав’язати нам “русскій мір” із його “язиком” і Церквою. Водночас інші колишні окупанти України на західному кордоні блокують наш цивілізаційний рух. Вони намагаються контролювати частину України через мову в освіті, видачу паспортів і звинувачення в придуманих злочинах.

Мова — це національна безпека, це такий само засіб захисту від агресора, як і армія. І жодних компромісних рішень бути не може. Саме тому закликаю всіх народних депутатів проголосувати за свободівський законопроект № 5669, бо ухвалення законопроекту № 5670-д марґіналізує українську мову”, – заявив у своєму виступі Михайло Головко.