Південна Корея в лідерах не тільки за темпами економічного розвитку і технічних новинок, але й за кількістю судових процесів над вищими посадовими особами країни, пише у своїй статті для DT.UA експерт з питань Східної Азії Наталія Бутирська.

Автор зазначає, що завдяки жорсткій законодавчій політиці, свідомості і рішучій боротьбі звичайних громадян Південній Кореї вдалося подолати корупцію на нижчих і середніх щаблях влади, однак зловживання у вищих її ешелонах залишаються неподоланими.

З цієї причини країна за світовим індексом корупції залишається далеко позаду своїх конкурентів — Японії, Тайваню, Сінгапуру — і, згідно з даними Transparency International, займає 50-е місце серед 180 країн, йдеться в статті.

Як пише експерт, корупція у вищих ешелонах влади пояснюється насамперед культурно-релігійним фактором. З одного боку він став важливим фундаментом для становлення Південної Кореї та економічного прориву, а з іншої — породив монополію чеболів (сімейних фінансово-промислових конгломератів), які в тісній взаємодії з владою є основним життєвим двигуном країни.

«На відміну від західної бізнес-культури, східна, зокрема корейська, передбачає тісний взаємозв'язок сім'ї, друзів і бізнесу. Для корейців не виняток, а правило — наймати на роботу і працевлаштовувати до себе в компанію родичів і близьких друзів. Таким чином компанії перетворюються на конгломерат пов'язаних між собою людей, оскільки друга і третя ланки працівників також намагаються скористатися можливістю працевлаштувати туди своїх родичів і друзів. Аналогічна ситуація з політиками і державними службовцями», – пише Бутирська.

Експерт зазначає, що іншою характерною особливістю такої тісної взаємодії є лояльність і відданість з боку підлеглих — т. зв. субординація на всіх рівнях їх життя, яка глибоко вкорінена у свідомості корейців, вихованих на конфуціанській філософії.

Тому, пояснює Бутирська, відносини «керівник-підлеглий» передбачають двосторонню взаємодію — відданість підлеглого у відповідь на преференції, які він отримує від начальника.

«Скандал навколо екс-президента Пак Кин Хе якраз і є проявом фаворитизму, глибоко вкоріненому в корейському суспільстві. Як і хабарі, за допомогою яких великі конгломерати протягом десятиліть купували собі преференції у високих посадових осіб. Інша справа, що економічні можливості і впливовість конгломератів, які свого часу вивели країну з бідності, перетворили їх на «олігархічні монополії», які нині працюють на збагачення окремих родин і кланів, а не країни», – підсумувала експерт.