Західні коментатори доходять висновку, що затяжна неоголошена війна Росії проти України призвела до руйнування довіри між народами на тлі знищення економічних та культурних зв’язків.

Анн Епплбаум, відома в Україні як автор нової книги про Голодомор (“Червоний голод: Війна Сталіна проти України”), у статті в газеті Washington Post пише, що теперішня “війна інтегрується у свідомість українців”, віддаляючи їх від Росії.

“Іронія в тому, що російське вторгнення, що спочатку мало на меті покарати прозахідний уряд України, штовхнуло країну в абсолютно іншому напрямку. Це також нагадування, що стратегічне мислення російського президента Володимира Путіна насправді дуже обмежене”, – доходить висновку Епплбаум.

Вона також нагадує, що намагання впливати на вибори у США спричинило в Америці до появи неприязні до Росії, якої не було за останні півсторіччя.

На її думку втручання Путіна в Україну “перетворило колись дружню сусідню країну на ворога. Його намагання об’єднати “російськомовні народи” у євразійський блок переконали тисячі людей відмовитися говорити російською”.

Анн Епплбаум критикує, але називає ознакою обуреного розчарування нескінченною війною “дріб’язкові й дискримінаційні кроки” місцевої влади на Львівщині, яка у вересні проголосила тимчасову заборону російськомовного культурного продукту.

Епплбаум посилається на свої особисті спостереження в Україні, а також на публікацію американського аналітичного центру Atlantic Council з подібними висновками.

У тій статті Пітер Дікінсон вказує зокрема на те, що з жовтня 2015 року між Україною та Росією немає прямого авіаційного сполучення, у той час як західні авіакомпанії відкривають нові рейси з українських міст на Захід.

“Кожен новий політ допомагає розширювати український світогляд і міцніше вкоренити країну у ширшій міжнародній спільноті”, – проголошує автор.

Він наголошує на економічній статистиці, згідно з якою з 2014 року “частка Росії в українському експорті впала з 24% до приблизно 9%, а імпорт російських товарів до України скоротився на половину”.

За словам Дікінсона, “травма російської інтервенції спричинила величезне зрушення в українській громадській думці, піднявши до небувалого рівня підтримку ідеї вступу до ЄС та НАТО і знизивши бажання до тісніших зв’язків з Росією”.

“Це не те, чого хотів Путін, коли віддав перший наказ про вторгнення в Крим”, – переконаний Пітер Дікінсон, який стверджує далі, – “Москва сподівалась зірвати перехід України на сторону Заходу. Натомість конфлікт вийшов з під контролю Кремля, перетворивши незграбні, але близькі стосунки на геополітичне розлучення сторіччя”.

Автор пише, що зараз Москва покладає надії на зміну влади в Україні у результаті президентських і парламентських виборів 2019 року, але часи проросійської більшості в українському політикумі, вважає він, минули.

Пітер Дікінсон застерігає про реальну загрозу, що Росія може вирішити, що далі найкращим варіантом дій для неї є сіяння хаосу, але через цю російську агресивність в України не залишається іншого вибору, як “невизначений час тримати лінію фронту, що простягається від Азовського моря до кіберпростору”.