«Розуміючи, що двомовність – страва смертельно отруйна, ми продовжуємо її їсти»

Українців робить українцями, насамперед, їх мова. Нація без мови і поза мовою неможлива. Разом з тим, Україну хочуть розчленувати на частини, нав’язуючи двомовну модель – усе це цитати відомого мовознавця Юрія Шевчука. Про двомовність, як геноцид нації, як загрозу нашій державності «Вголос» поспілкувався з відомими письменниками та науковцями.

Мовознавець та лектор Колумбійського університету (США) Юрій Шевчук наголошує: «Мова, подобається комусь чи ні, завжди відігравала у визначенні держави величезну роль. Вона завжди була об’єктом, який зазнавав атаки русифікаторів, асиміляторів усіх різновидів: чи це була польсько-литовська Річ Посполита, чи протягом довшого періоду історії Російська імперія. Чому? Тому що мова теж історично, безвідносно до того, подобається це комусь чи ні, визначала націю, модерну націю. Історичний досвід свідчить, що сильна і життєва нація, здатна згуртуватися в час екзистенційної загрози, повинна бути об’єднаною однією мовою. Нас намагаються переконати у тому, що мова не має значення, власне, тому, що мова має найважливіше значення».

Разом з тим відомий мовознавець, заступник голови Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка Олександр Пономарів також наголошував: щоб по всій Україні відродити українську мову, нам треба агресивно її захищати. За його словами, нерозумні політики та ще менш розумні журналісти поширюють чутку, що є дві України: російськомовна та українськомовна. «Це брехня. Уся Україна україномовна, тільки в одних регіонах її менше придушували в імперській Росії та в Радянському Союзі, а в других більше. Ще дуже часто кажуть, що от у нас є російськомовні патріоти України. Я знаю, що є такі. Але якщо хто справжній патріот України, то повинен вивчити українську мову. Вдома розмовляй якою хочеш, але в публічному житті – українською», – зазначає Пономарів.

До 25-річниці незалежності в Україні  стартував «Мовомарафон» із гаслом «Переходь на українську – стань незалежним». До нього долучилося уже понад 5 тисяч осіб, які зрозуміли, що більше не мають бажання розмовляти російською і, що насправді це двомовність є  загрозливо для України. Серед відомих людей, які приєдналися до «Мовомарафону» лідер гурту ONUKA Ната Жижченко, телеведучий Юрій Макаров, журналістка Анастасія Рінгіс, професор мовознавства Віденського університету Міхаель Мозер.

Власне про те, чому двомовність може спричинити геноцид нації,  «Вголос» поцікавився у відомих людей:

Василь Шкляр – український письменник, політичний діяч, автор романів «Залишенець. Чорний ворон», «Маруся» та інших.

Я категорично проти двомовності. Все повинно бути українською мовою, інакше не буде ні держави, ні перспективи, ні України. Двомовність – це насправді схема для російської одномовності. Коли нам говорять кілька фраз українською і називають це українським продуктом, українським ефіром, українською передачею – все це велика омана. І з цим треба боротися і досить суворо. Я дивуюся досі, чому ця наша влада, непритомна, не може вжити якихось заходів у мовному питанні. Тому що війна триває і Росія перемагає, здавалося б, на мирній ниві. Насправді у нас йде війна між українським і російським світом – і цим все сказано.  І все російське – це перемога російського світу, особливо в інформаційному просторі, а він вирішує все.

Говорячи про толерантність, яку нав’язують українцям у мовному питанні, Василь Шкляр переконаний, що мовне питання порушувати потрібно. «І у нас має бути суворий захист психологічно. З переселенцями, іншими російськомовними ніколи не можна розмовляти російською, інакше вони нас русифікують. Людина, яка є в Україні, має відчувати в якій країні живе, яка це держава, які тут пріоритети. А так залишилися сталінські методи, тільки вони за умов демократії інакше трактуються, мовляв, у нас все дозволено і так далі. Ні – ти приходиш в нашу державу, у себе в державі, на кухні розмовляй, як хочеш. А українці не повинні переходити на російську мову. Адже є такий закон – один москаль ставить шість хохлів на місце.  Це коли є, наприклад, російськомовна людина і 4 українців перейдуть на мову співрозмовника. Якщо вже 7 людей – це критична межа. Ось і доказ агресивної російської психології, наскільки вона сильніша за українську толерантність.

Іван Сварник — український історик, перекладач, громадський діяч, керівник Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Українська мова в Україні, безсумнівно, має бути єдиною державною мовою, якою б розмовляли всі державні чиновники без винятку. Я особисто зіткнувся з подібним підходом у Канаді, де будь-який чиновник мав обов’язково знати дві державні мови: англійську і французьку і працювати він міг лише тоді, коли володів обома мовами. З українською мовою проблема складніша, оскільки вона тривалий час зазнавала утисків, переслідувань з боку російських царів-шовіністів, пізніше російських комуністів-шовіністів, які намагалися взагалі ліквідувати усі національні мови, крім єдиної російської, яка мала стати понад національною. І тому українські патріоти боролися за статус української мови, за можливість видавати літературу українською мовою, читати, викладати українською. І це було, власне, чи не єдиною спільною вимогою усіх патріотичних сил України протягом століть. Боротьба за українську мову, як неодмінний атрибут української нації, а згодом і української держави. Адже без української мови української держави просто бути не може, бо українська держава з іншою мовою – це не українська держава – така моя особиста думка. Сам я знаю більше 10 мов, однак вважаю, що на державному рівні українська мова потребує якнайбільшого захисту, сприяння у її вивченні, сприяння у друкуванні української книги, посилення українського шкільництва на рівні середньої і вищої школи, адже без цього нормальне функціонування нації і її майбутнє забезпечити не вдасться.

Микола Жулинський – український літературознавець, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України

Відомий  польський освітній і культурний діяч Гуго Коллонтай, який разом Тадеушем Чацьким заснували Кременецький ліцей, сказав, що не може існувати двомовності – обов’язково рано чи пізно одна мова переможе іншу. Оскільки мова це живий організм і бореться за своє виживання, двомовність є абсолютно непродуктивною і навіть провокативною. Дехто починає посилатися на досвід Швейцарії чи Фінляндії, я бував там і можу з впевненістю сказати, що німецькомовні кантони у Швейцарії абсолютно не культивують ні французької, ні італійської мови, хоча ці мови вважаються державними у Швейцарії. Я знаю і переконаний, що в Україні особливо небезпечним є для мови ідея двомовності, розмови про мирне існування російської і української мови. Не може цього бути і не повинно цього бути, бо в нас одна державна мова – це українська. І ні про яку іншу на державному чи офіційному рівні мову не можна вести жодних дискусій. Мені особливо не подобається, коли останнім часом, намагаючись загравати із російськомовним сходом, зважаючи на військову агресію Росії проти України, впроваджують гасла «Єдиная Украина – Єдина Україна», починають писати ці двомовні гасла, таким чином впроваджуючи двомовність. Цього категорично не можна робити і я вважаю, що для української мови, яка віками не розвивалася у нормальних умовах, була під загрозою  і русифікації, і полонізації, і румунізації, і угоризації, тепер особливо потрібні сприятливі умови для відродження і утвердження.

Українська мова повинна бути мовою загальнонаціонального єднання, порозуміння між українцями і тими етносами, які проживають на території України. Тому я вважаю, що навіть дискусій про двомовність не потрібно вести, тому що двомовність є загрозою для української мови. У нас повинна бути одна мова державна – українська  і саме вона повинна стати консолідатором українського суспільства.

Лариса Ніцой – українська письменниця, педагог, громадський діяч.

Як вчитель, я завжди пропоную учням подивитися на проблему, провівши аналогію чи включивши образне мислення. І на проблему двомовності я б радила поглянути таким самим чином. Уявімо, що двомовність – нова страва. Коли нам пропонують скуштувати щось нове, ми  обов’язково цікавимося, хто це приготував, що туди входить, яка з цього користь, чи не так? Хто ж приготував страву «двомовність», яку ми споживаємо вже багато років? Тут варто зазирнути в історію і поглянути, що ця страва не завжди була в нашому раціоні, її нам нав’язали. Кожна імперія, що завойовує території, чи нова влада, яка приходить  намагається впровадити свою культуру, традиції, мову, щоб народ передусім розумів цю владу і розмовляв з нею однією мовою, навіть мислив цією мовою. Так і прийшла «руская імперія» і наклала лапу на наші землі, вирішила зробити населення «рускаязичним», щоб воно мислило  так, як російська влада. Хіба зараз ми не чуємо доволі часто – але я ж думаю російською? До чого мала призвести ця страва, чи не до «рускаязичія»?

Пізніше, коли прийшла більшовицька влада,  суть і традиції ж її не змінилися. А суть яка? Зробити населення «рускаязичним», щоб мислили так, як вони. Яка ж кінцева мета цієї страви, яку хочуть нам згодувати? Давайте подивимося, з чого вона складається: спочатку видавали циркуляри про заборону української мови, писали, що це недомова, забороняли, принижували, морили голодом, розстрілювали, вивозили в концтабори. А після батога  прийшов пряничок: російському вчителю - премію, а українському – дулю з маком, як захищати кандидатську, то лише російською, бо це вища мова і так далі. Цю страву «двомовності» приправили смачненьким соусом під назвою «братство, єднання, дружба народів»  і під цим соусом згодували українцям. А українці це з’їли, більше того,  ми не просто з’їли, а ввели її у свій щоденний раціон. А тепер питання: а для чого, як воно вплинуло на наш організм? Погано вплинуло, тому що української мови ставало все менше і менше, російська переходила в широкі маси і народ почав думати «па рускі», як цього й добивалася російська влада.

Ми ніби стали незалежні і зрозуміли, що це нам шкодить: «ми розуміємо вже, як готували цю страву, її шкідливість, але ми й далі її їстимемо, бо вона вже на нас не діє». Але, якщо ми в 90-х роках задекларували українську, як державну мову, то зробили це лише номінально, а фактично ми далі толерували  поширення російської мови у всіх сферах нашого життя. Ми й далі їмо цю двомовність, розуміючи, що вона шкідлива. І це привело до того, що у нас всі канали російськомовні,  що на них російськомовні серіали, музика – теж. У маршрутках, тролейбусах чути лише російську. В Криму була теж, здебільшого, російська, в результаті всі заспівали Путіну алілуя. А чому? Та тому що страва, яку ми їли під назвою «двомовність», була покликана нас усіх русифікувати. Крим і Схід це підтвердив, що вони думають «па рускі», їм «рускій мір» набагато ближчий. І ми навіть, знаючи, що ця страва отруйна, продовжували її їсти. І це мало свої наслідки…

І як тепер з цим боротися? Треба негайно з нашого раціону прибрати цю страву, яка отруює весь організм, негайно припинити це споживати. А що замість цього? Замість цього можемо скористатися досвідом країн-сусідів, чи Німеччини,  Франції, Англії, Італії, де закони виписані так, що державна мова – це мова спілкування усіх людей в країні, незалежно від національностей. Всі національності рівні, вони мають можливість спілкуватися своєю мовою, отримувати уроки своєю мовою, але прийшовши в магазин, чи лікарню, чи бібліотеку, вони отримують послуги мовою країни. Нам треба піти цим самим шляхом. Нам треба з програми державного будівництва прибрати галочку навпроти «російська мова» за замовчуванням. І поставити галочку на українську мову. Усі без винятку, обслуговуючий персонал будь-де в ресторанах, перукарнях, магазинах має розмовляти українською, не говорячи вже про держслужбовців. А що робити меншинам? Від рідної мови, звісно,  відмовлятися не треба, але слід пам’ятати, що в нас в Україні живуть представники 130 нацменшин і згідно із законом вони всі рівні, тобто всі мають однакові права. Але нам що відкрити 130 каналів, 130 спеціалізацій шкіл мовою мешин? Звісно ні, для цього існує державна мова, яка є в нашій країні мовою міжнародного спілкування. Всі національності можуть порозумітися між собою державною українською. Це мова держави, яка об’єднує між собою всі національні мови, які мають рівні права, а не мова однієї нацменшини, у даному випадку російська, яка замінила собою всі мови нацменшин.

Олена Янковська, «Вголос»

 

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 27 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Эльдор11 вересня 2016 21:23 Відповісти IP:  37.115.138.--- Уважаемые господа! Это всё конечно здорово, но как вы собрались заставить всех, кто хочет говорить по-русски, говорить по-украински? Як то кажуть, силоміць? Нет, не в этом суть, соль и смысл проблем. Посмотрите на развитые страны. Почему в США едет и мусульманин, и еврей? Нам нужно защищать в первую очередь свой суверенитет(!) и способ жизни(!). Мы отличаемся от России этим в первую очередь. Да, необходимо доминирующее звучание украинского языка в общественно-политической жизни страны и медиапространстве. Но хватит рассказывать как, кто, где и кого пригноблював. Делать дело надо, так чтобы тому, кто живет в этой стране, жить было комфортно, и он за это "комфортно" готов был и язык выучить. Когда доминирующие принципы, апологеты украинского государства, установленные украинской нацией, станут незыблемыми, и индивидуум поймет это как постоянное ничем непоколебимое благо, тогда он и язык выучит, и умирать пойдет за свою страну. Скажете, и так умирают? Да, но из своих личных принципов, а не из-за государственности, построенной народом. А вот когда "безперечні переваги бути частиною цієї нації та держави" будут видны и прочувствованы, тогда глубоким укором к совести каждого гражданина будет скромный вопрос:"А що, українську ще не вивчив?"
  • Петро11 вересня 2016 14:24 Відповісти IP:  85.98.27.--- Віра у Господа, виконання Господніх заповідей-це головна запорука процвітання націі. Натомість, ми бачимо ненависть до інших націй, цькування тих, хто має протилежну думку. Все це, і багато іншого суперечить Христовому вченню. Без сумніву, немає націі не від Господа і ми повинні любити і цінувати свій народ, мову і Батьківщину. Але першочерговими повинні бути Господні мир і любов, тільки на основі цього нація буде процвітати і розвиватись... Іншого шляху немає, бо все інше від лукавого...
  • censor 11 вересня 2016 08:46 Відповісти IP:  141.0.13.--- - Скажите Вам страшно если Вас придут убивать бандеровцы?
    - Страшно, но ещё страшнее, если придут защищать русские...
  • ЩЕДРИК - ВЕСЕЛИК11 вересня 2016 15:51 Відповісти IP:  92.112.84.--- СКАЧЕ УКРАЇНА В КРОВІ ПО КОЛІНА.
    ПОТРУХИ РОЗВІСИЛА ТАЙ СТРИБАЄ ВЕСЕЛО.
    ЩОСЬ ПРО ПУТІНА СПІВАЄ, СВОГО Ж КІНЦЯ НЕ ВІДЧУВАЄ.
    "ДЖА-МА-ЛА-ЛА" В СОПІЛКУ ДУЄ.
    КРАЇНИ МАЙЖЕ НЕ ІСНУЄ...
  • Zhabkoff12 вересня 2016 13:01 Відповісти IP:  81.30.163.--- Нескладно, зато глупо...
  • Gen10 вересня 2016 21:31 Відповісти IP:  77.123.179.--- Давно пора цих пісьменників і верховних свободівців відірвати від теплих діванчиків і направити в АТО. Ці б л я д і тоді взнали б , що в АТО більшість розмовляє російською.
  • Галичанин.10 вересня 2016 10:49 Відповісти IP:  89.105.227.--- Насамперед українця уераїнцем робить економіка і можливість бути захищеним в будь якій точці світу країною з якою він себе ідентифікує, питанням мови дурнів вже привела до розпаду країни і сьогодні піднімати це питання на рівень суспільства це злочин проти екзальтованих ще громадян, як для мене питання мови, гімну, прапора, кордону, це атрибути держави яку представляє президент і різні групи осіб на усяких урочистостях, це вже все у минулому, берімо приклад з нації усього світу, євреїв, які вранці каву пють у Парижі, а ввечері чай в Лондоні,
  • Місько10 вересня 2016 17:19 Відповісти IP:  80.93.124.--- "Галичанин" тамбовський. Нема народу - нема мови. Школа виховує дебілів, тому що вчителі самі такі. Нема держави - нема мови. Війна про[***] - орда перемогла. Зараз війна йде не за нашу свободу, в першу чергу, не за нашу. Поразка - це не втрата територій, поразка це відсутність бажання продовжувати боротьбу. Нема тих, у кого таке бажання могло би існувати, там, де вони були утворився етнічний, культурний і цивілізаційний вакуум. Залишається тільки розказувати один одному, що нам треба. Кого цікавить, що вам треба. якщо ви самі не здатні досягнути того, що вам треба.
  • Галичанин.11 вересня 2016 10:32 Відповісти IP:  89.105.227.--- Запитайте в Тягнибока скільки він заробляв на захисті української мови за рахунок російських фінансових трастів, що в результат, і України як цілістної країни не існує, а хто хоче щоб її не існувало взагалі (країни) може продовжувати цю тему, такі "герої" щедро фінансуються з "Сбербанка России". Скачімо далі?
  • Місько11 вересня 2016 13:25 IP:  80.93.124.--- Розмови про "скачімо" це - маркер, якщо пропонує "скакати", значить, ватнік. Причому, тупий, тому що на морозі не скачуть тільки ватники - їх зігріває стєкломой.
  • Gen10 вересня 2016 21:25 Відповісти IP:  77.123.179.--- Слиш ти, рагульський філософ, запиши і передай іншим рагулям які слухають свободівських провокаторів - Немає патронів - немає народу. Економіка і Армія є гарантією виживання народу. В АТО більшість розмовляє по-російському.
  • Місько11 вересня 2016 13:18 IP:  80.93.124.--- Слишу. ватан. Частка тих, хто вважає своєю рідною мовою українську серед учасників АТО більша, ніж серед не учасників.
    Такі дані містить дослідження Центру Разумкова.
    Цікаво, що серед учасників АТО тих, хто вважає українською рідною більше, ніж серед не учасників.
    Українська мова є рідною для 73% учасників АТО, їх рідних і близьких. Російська – для 6%, обидві мови – для 19%.
  • Місько10 вересня 2016 17:25 Відповісти IP:  80.93.124.--- Слово "про [***]" на цьому сайті нецензурне.
  • гриць9 вересня 2016 19:59 Відповісти IP:  82.145.221.--- певно в дзюня робота така
  • факт 9 вересня 2016 15:38 Відповісти IP:  82.145.222.--- Російська мова - це трансформована болгарська-церковна. Бо московіти вчили "русскую речь" по болгарським молитовникам, які їм з Києва привезли. До того в Московії розмовляли на московській (уйгурській) мові.
    Графіті на стінах Софії Київської і Берестяні грамоти - зразки староукраїнської мови.
    Українська мова є однією з найстаріших мов світу.
  • Дзюник9 вересня 2016 17:43 Відповісти IP:  89.105.239.--- А я Вам інший "факт" наведу..."Слово о полку Ігоревім",вчили ми колись в школі...Прогугліть в оригіналі,на старослов"янській..."Слово" написане мовою наших предків...це коли ми українці,а не цигани,жиди чи там інші...І Ви побачите,що сучасна українська мова багато далі втікла від старослов"янської,ніж російська...Чому так - не буду говорити...Це - про Київську Русь,або,як тепер кажуть Русь - Україну...А тепер про Князівство Галицьке,це вже наші безпосередні...Прочитайте документи,які підписували галицькі князі...Вони писали латиною і ...своєю мовою...Проаналізуйте оту "свою",будете здивовані...
  • ЛЕВ9 вересня 2016 23:17 Відповісти IP:  141.170.238.--- Оригілу "Слова..." вже не існує, або він дуже надійно захований десь там, де і вся правда про московію. Не треба посилатись на фальсифікат історії катерининської комісії.
  • ЛЕВ10 вересня 2016 19:06 IP:  141.170.238.--- Objectivity. Цілком вірно. Наша самоназва у ті часи - русини.
  • Objectivity 10 вересня 2016 10:23 IP:  194.44.30.--- Якраз оці „Русичі“ є одним з доказів неавтентичності „Слова“, бо легенда про князя Руса з'явилася лише в XV–XVI в.в.». http://uk.wikipedia.org/wiki/Русичі
  • Дзюник9 вересня 2016 14:13 Відповісти IP:  89.105.239.--- А ось в Швейцаріі жоден її громадянин не знає швейцарської мови...Бо такої просто нема...Немає і американської мови...А країна є,і нація є...найбільш міцна,розвинута і сильна...Французи,німці,англійці,болгари...всі вони розмовляють чужою мовою,яку їм залишили різного штибу завойовники...А от бельгійці завойовникам не піддались і мову зберегли...А на ближньому сході ще цікавіше...Там цілий рій різних народів і націй говорить однією мовою...Югославія - країна п"яти республік,говорила однією мовою - сербо-хорватською,різниця в діалектах менша,ніж між киянином і гуцулом - а розпалася...Не втримала мова,не зцементувала...Значить,не в мові справа...Значить,не мова є "основним і визначальним признаком націі"...А що є?Ось на яку тему порозмовляти б шановним літературознавцям...
  • МОСКОВОЯЗИКИМ-МОКСЕЛЬ9 вересня 2016 19:38 Відповісти IP:  69.31.51.--- ДЗЮНИКУ, ПІВНІЧНОМУ СУСІДУ НЕ ПОТРІБНІ НІЯКІ ПРИВОДИ , У НЬОГО ЗЛОЧИННА ВДАЧА - ЩО МОЖНА У СУСІДА ПОЦУПИТИ ? ПРИВІД ВИГАДАЮТЬ ПУТИН З ЛАВРОВИМ. Московоязикі в Україні – це швидше нахаби ніж де-бі-ли, що нездатні вивчити української. Вони (а.авакови, а.геращенки, "голос столиці"…) , в першу чергу, не поважають українців. Плюють на оточуючих. Позбавити їх громадянства ! Для цього депутатами ВР мають бути ПАТРІОТИ УКРАЇНИ , А НЕ ТРУТНІ-ОЛІГАРХИ ! Нахабам - московія, дебілам - Глеваха ! Інакше Україну чекає занепад. Встанемо всі як один на захист мови !!!
  • Володимир9 вересня 2016 16:34 Відповісти IP:  194.44.84.--- І ще один дещо розширеніший коментар щодо аналогій із Швейцарією.
    Юрій Сиротюк: Навіщо вчити українську в країні, де українофобія введена в ранг офіційної політики?
    Може українськанеобхідна щоб займатися бізнесом? Ні. Бізнес всуціль окупаційномовний.
    Може у сфері культури без неї не обійтися? Навпаки. Папса «нє понимаєт украіскава».
    Може у владу не потрапиш без знання – державної. Теж ні. Уряд у нас двомовний. Інколи шпрехають по агліцьки, а переважно «па масковськи».
    Може в армії окупаційномовним перекрито шлях до кар’єрного зростання? Якраз навпаки. Досі бал правлять ті, що їх «дєди ваєвалі».
    Визнаймо чесно. Вони ніколи не вивчать добровільно української і не перейдуть на неї.
    Українська їм непотрібна.
    25 років Незалежності наша мова була для них складним непереборним екзаменом і психологічним тестом.
    Не вивчили і не перейшли за 25 років, вже добровільно не перейдуть ніколи. Не тішмо себе ілюзіями.
    Не перейдуть, бо і досі українців вважають нікчемним фактором у цій державі.
    А себе і досі хазяями.
    Не дарма століттями вони перли на цю землю. Колонізували. Знищували звичаї і мову. Чинили репресії і Геноцид, щоб зараз рахуватися з українцями.
    Для них, окупаційномовних, ми - вишеватні відсталі раби з резервацій.
    Вони ще інколи, але все рідше і рідше бавляться в політику коренізації – вдягають вишиванки, з страшним російським акцентом вимовляють українські «слава», на кшталт «кааліція», але щойно вимикається мікрофон і камера, як вони говорять па-расєйськи, як хазяї завойовники.
    "Язик" - індикатор їхньої вищості.
    Тому вони ніколи добровільно не перейдуть на українську.
    Ніколи.
    У них буде тисячі аргументів. Мільйон замовних статей і коментів ботів і півтора сотні штатних відмазок.
    Та причиною є лиш одне. Вони нас зневажають і ненавидять. І ніколи добровільно не зречуться свого панівного статусу, і мовного теж. Вербальної приналежності до колонізаторів -завойовників, до тих хто прийшов знищити нас на цій землі і тих, «синів хохлуш», хто пішов до них на службу.
    Пригадую багато випадків, коли виключно за мову тягали київськими відділками міліції, запитання в аспірантурі «а впрям ти думаєш па-украінскі», вимогу при спробі працевлаштуватися в одну з провідних газет «гаваріть па рускі»...
    Печерна українофобія і безнаказанність за неї не зупиняться самі по собі.
    Її навіть не зупинила війна з Росією.
    Ми можемо лише заставити їх нас поважати.
    В цій війні ідентичностей, хтось мусить пасти жертвою.
    Не тому, що ми такі кровожерні, а тому що і путін і "молоді й нові політики" зневажають, ненавидять, і всіма способами хочуть знищити, нас українців.
    Поки що нам в односторонньому порядку влаштували новий етап лінгвоциду, і мовних чисток.
    Мову вже вичистили з коридорів влади – там всуціль панують язики, з інформпростору. Що далі?
    Пора чинити опір.
    Хоча б в жодному випадку не переходити на мову окупанта. І заставляти їх на нашій землі говорити з нами нашою мовою.
    Тарас Бульба в настанові своїм синам казав, що козак в трьох випадках виймає шаблю не задумуючись. Коли зневажають нашу віру, наш звичай і коли польський урядник не знімає шапку перед козаком (тоді козак знімає її шаблею разом з головою).
    Рано чи пізно мовна Реконкіста повинна початися.
    Бо буде як на Волині у 1943 році.
    Спочатку нас вбивали на своїй землі, а коли ми почали чинити опір – окупанти ще й звинуватили в геноциді…
    П.С. Пост навіяло сьогоднішнє інтерв’ю про події 31 серпня. Окупаційномовна редакторка, а згодом і ведуча одного з провідник каналів, попросили дати інтерв’ю з москальським прононсом.
    Відмовився відповідати. Одразу ж перейшла на українську…
    Тож не треба чекати, доки рак свисне…
  • Володимир9 вересня 2016 15:29 Відповісти IP:  194.44.84.--- У Швейцарії немає кацапів, які всюди танковими гарматами нав"язують свій язик. Німецькомовні чи італомовні кантони населяють культурні люди, які є представниками розвинених демократичних націй. Ніхто не вивищується, ніхто нікого не гнобить. У Югославії не було єдиної мови - була сербська, хорватська, албанська і низка інших. Відтак і світогляд мешканців цих ареалів був іншим. Звідси пішли і проблеми. В Україні ж ситуація ще інша - росія упродовж століть, використовуючи криваву русифікацію, ділила українців за мовними ознаками, а якщо це не вдавалося - просто знищувала їх фізично. Те ж саме вона робить і сьогодні, і це пора б зрозуміти "російськомовним українцям"-патріотам. Тому таки мова, окрім території. є визначальною ознакою нації. Це вже давно аксіома.
  • Дзюник9 вересня 2016 17:19 Відповісти IP:  89.105.239.--- Ви пропонюєте небезпечні речі...Розпочати війну за мову,війну справжню,криваву,в умовах коли тридцять відсотків українців - російськомовні...це вже не одна сотня полетить в небо...а може не один мільйон...І прийдуть інші люди на нашу землю,у них з мовою все в порядку...Вони віками розмовляли на поганенькій німецькій,а тепер вернули собі стару - іврит...Вони і вже керують нашою державою,прикрившись галицьким гугнявим [***]...Ви цитуєте сиротюків,але саме оці сратюки і стали причиною розколу України,а їхня агресивна ідеологія - підставою північному сусіду відповідно себе повести...
  • Леон12 вересня 2016 04:39 IP:  46.219.247.--- Забаньте хтось дегенератів дзюників-веселиків-"галичан".
    Хоча ні. Нехай усі бачать українофобське лайно у всій його гнилості.
  • АВАКОВ, ДАВАЙ_ДАСВИДАНИЯ 9 вересня 2016 19:31 IP:  69.31.51.--- ДЗЮНИКУ, ПІВНІЧНОМУ СУСІДУ НЕ ПОТРІБНІ НІЯКІ ПРИВОДИ , У НЬОГО ЗЛОЧИННА ВДАЧА - ЩО МОЖНА У СУСІДА ПОЦУПИТИ ? ПРИВІД ВИГАДАЮТЬ ПУТИН З ЛАВРОВИМ. Московоязикі в Україні – це швидше нахаби ніж [***], що нездатні вивчити української. Вони (а.авакови, а.геращенки, "голос столиці"…) , в першу чергу, не поважають українців. Плюють на оточуючих. Позбавити їх громадянства ! Для цього депутатами ВР мають бути ПАТРІОТИ УКРАЇНИ , А ТРУТНІ-ОЛІГАРХИ ! Нахабам - московія, дебілам - Глеваха ! Інакше Україну чекає занепад. Встанемо всі як один на захист мови !!!
  • Володимир9 вересня 2016 17:24 IP:  194.44.84.--- Дзюнику, ви ж виглядаєте на неглупого чоловіка, а ретранслюєте штампи, які вже навіть порохоботи давно списали в архів.

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm