До цієї теми мене пробудила програмна стаття директора центру економічної демократії Романа Склярова „Українська реформація та відкрите суспільство”  http://www.ji-magazine.lviv.ua/2016/Sklyarov_Ukrainska_reformaciya.htm  Я не переслідую мету критики цієї статті а лиш в  дискусії звертаю увагу на визначення, що їх вважаю принциповими. Тематика надзвичайно актуальна і корисна для справи виходу з духовного занепаду і економічної стагнації нашого суспільства, та і сама стаття є цікавою і правильно структурованою. В той же час, як практикуючий християнин і підприємець  не можу залишатися осторонь  деяких викладених в ній міркувань, чим і хочу з Вами поділитися.           
Я переконаний, що заклик автора до збирання в собі найкращих елементів з різних напрямків християнства походить з самих благородних помислів. Але тим не менше, шлях заклику до чеснот і навіть наведення яскравих прикладів, без самого процесу зміни буття людей – обставини в яких особа реально існує – є нічим іншим як дуже прихованим, не свідомим фарисейством.  В ньому криється і загроза приходу розчарувань. Євангелія нас вчить, що грішники навертаються, але не дає нам свідчень навернення фарисеїв. І це закономірно, бо фарисей вважає себе праведним і  досконалим, чим відмежовується від Господа і від його благодаті навернення. У даному випадку шлях навернення до християнського буття має пролягати через пізнання і сприйняття засад Соціальної Доктрини Церкви, а вироблення форми і буде тим християнським новаторством.  Без зміни буття утвердження тих найкращих елементів християнства в суспільстві є малоймовірним. 

Дух творить наші сподівання, те, до чого ми прагнемо, провадить нас до тих витворених  на підставі віри, знань і досвіду очікувань і не настільки важливо активні чи пасивні ці очікування. Вони легко можуть змінювати свій стан в залежності від того, резонують вони чи дисонують в суспільстві. Але не можна прагнення  ототожнювати з буттям. З цього походить більш відоме: видавати бажане за дійсне.  Буття визначається соціумом і здебільшого протистоїть прагненням до яких провадить нас дух. Це свідчення людської недосконалості про яку говориться в Біблії. В цьому власне полягає природа протиріч між спільним і приватним, між інтересами особи,  громади, держави, а також філософія понять свободи і справедливості.

Свідомістю очевидно слід вважати те, що особа усвідомила і що вже стало для неї усталеною нормою чи формою буття.  Твердження що „дух має творити  форму” на мій погляд є суперечливим.  Суперечливість полягає як в заниженні місії духу, так і в тому, що те що усвідомлено не потребує процесу творення, а знаходиться уже в категорії  усталеного, є дійсністю, хоча ще може і не бути буттям.  Думаю що саме з цих філософських трактувань починається шлях реформаторства. Остаточну крапку в необхідності цього процесу ставить низька релевантність між тим до чого провадить нас дух і буттям. І якщо покладатися лише на свідомість у визначенні буття, то цим ми ніби запускаємо рух по колу, „виводимо з гри” дух, тим самим відрікаючись від свого Творця і впадаємо в фарисейську ілюзію праведності і досконалості нашої свідомості – починаємо вважати джерелом моральності самих себе.

Чи під силу людині усвідомити те, що ще не існує, чого вона ще не пізнала фактично, а може навіть чого вона собі ще не змогла чітко уявити в деталях?  Думаю що так. Але для цього потрібна глибока віра у Господа,  достатня сума знань і правильний досвід – це визначення суспільної еліти.  Далеко не кожна людина має це все в своєму арсеналі, особливо зважаючи на радянське минуле нашого суспільства та і зрештою сьогоднішній стан справ. Зруйновані храми ми відбудували, може навіть „перевершили план”, але чи стали Церковні конфесії України тими пастирями що провадять до пізнання Бога і Його мудрості?  Чим займається наука і яка якість освіти? Як можна отримати правильний досвід не пізнавши правдиву історію?  
 
Тому твердження, що свідомість формує буття є на загал однобоким. Такі випадки скоріш є виключенням ніж правилом. Тут потрібно враховувати зворотні зв’язки, через які буття чинить тиск на свідомість. Вплив буття за обставин мілкої віри, недостатньої суми знань і невірних висновків з досвіду стає на стільки істотним, що здатне перевертати свідомість! Спробуйте зберегти чистоту коли хлюпаєтесь в лайні і як тут вам допоможе свідомість? Сумно і смішно водночас дивитись на суперечки за таких обставин: хто чистіший?  В переважній більшості свідомість утверджується  суспільною взаємодію і якщо ця взаємодія відбувається не за принципами до яких прагне дух то виходить саме те, що ми маємо зараз в Україні. 

На цю проблему вказує академік НАН України Валерій Геєць в свої доповіді „Системність кризи і необхідність зміни підходів до економічного розвитку в Україні” на науково-практичній конференції в Київському національному економічному університеті: „.. ні в партійних ні в економічних документах ми поки що не знаходимо рекомендацій  практичного характеру, пов’язаних із формуванням  свідомості, яка б була спрямована на формування відповідальності за свою діяльність на основі тих свобод, які надає сучасна політична система”. ст.47

http://docs.google.com/viewerng/viewer?url=http://aub.org.ua/images/konf20150513-3.pdf       

Звичайно, для формування свідомості і відповідальності не є можливим рекомендувати і тим паче застосувати спосіб „прямої дії”. До цього суспільство, за класичною схемою, приходить двома шляхами: під проводом суспільної еліти, або „з низів”, за рахунок вироблення свідомості внаслідок дії буття. А ще краще обома одночасно. Не останню ролю в цих процесах відіграє запит суспільства на певні зміни. І чим конкретніше він сформульований, тим вища ймовірність його швидкого втілення.  Згаданий в цій же доповіді, як перешкода до необхідної суспільно-економічної взаємодії, притаманний українцям „низький індивідуалізм” не потрібно намагатися перекувати на європейську соціальність. На це дійсно і поколінь може не вистачити. Потрібно подивитись на притаманний українцям спосіб буття, як на потенціал і змінивши умови буття зробити його перевагою.  

Соціалісти і ще більш агресивні комуністи добре зрозуміли, що через буття можна впливати на свідомість і потрібно визнати, що у минулому столітті досягли не абияких „успіхів”. Не можна списати на не свідому дію запровадження на 1/5 суші земної кулі марксистських збочень!  Але ці „успіхи” знаходилися в проти фазі до того, до чого нас, українців, провадить дух даний  Господом. В цьому випадку дух та свідомість  дисонують.  Не менш яскравим і більш свіжим прикладом є події спровоковані „Виктором Великим”.  Чому називаю Януковича „Великим”? Бо він примудрився зібрати аж три Майдани. А ви спробуйте зібрати хоч тисячу людей на майдані. Чи це не є свідченням впливу буття на свідомість?

Реформація суспільства не має єдиного рецепту. Закладаючи антропний принцип у світобудову Господь запросив нас бути співучасниками творення світу і дав нам для цього здатність до самоорганізації.  Особливо доречною є послідовність намічених перетворень. Якщо вона вибрана не вірно, чи виконана не сповна, то рухи будуть безрезультатними, а що гірше дискредитуючими.  Шлях до усвідомлення необхідних перемін теж є не однозначний. Він має ніби два русла – провадження духом і наслідки буття.  Коли ці русла зливаються це є свідченням вірності і гармонії напрямку. В цьому випадку дух і свідомість резонують. 

Висновок. Свідомість і буття є поняттями ієрархічно тої самої категорії, а ступінь їх впливу на особу і суспільство в цілому залежить від  розуміння особою Божої волі, освіченості і вмінні робити вірні висновки з історії. Якщо суспільство не має в собі критичної маси людей з такими високими показниками – еліти, або ця еліта є пасивною,  то очевидно його  свідомість формується під впливом буття.