Про це пише прес-служба ЛМР.

Організаторами заходу були родини загиблих та дирекція школи.

Довідка:

Назар Пасельський (нар. 24 вересня 1992, Львів, Україна — пом. 14 серпня 2014, Луганська область, Україна) — український військовик, старший лейтенант 80-ї військової аеромобільної бригади Збройних сил України. Був Командиром зенітно-ракетного взводу аеромобільно-десантного батальйону. Загинув у ході війни на сході України в ніч з 13 на 14 серпня від пострілу снайпера, після чого тіло бійця зазнало ушкоджень від обстрілу з установки «Град». За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, 14 березня 2015 року указом президента № 144/2015 відзначений державною нагородою, а саме Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Андрій Бернацький (нар. 4 вересня 1975 — пом. 16 жовтня 2014) — старший лейтенант Збройних сил України.  Закінчив ЗОШ № 54 міста Львова, Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту, економічний факультет Дніпропетровського національного університету. Проживав у Дніпропетровську. Активний учасник дніпропетровського Євромайдану. З початком війни доброволець, від червня перебував на передовій. Старший лейтенант, заступник командира інженерно-саперного взводу 3-ї батальйонно-тактичної групи, 93-тя окрема механізована бригада.

16 жовтня бійці потрапили у засідку під час розвідки на бойовому завданні поблизу села Михайлівка — в складі міста Горлівка. Андрій, прикриваючи товаришів, загинув від кулі снайпера — влучила у серце між пластинами бронежилету. У Львові залишились батьки Андрія, в Дніпропетровську — дружина та донька 2002 р.н. Похований в місті Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище, Алея слави.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений 17 липня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Василь Задорожний (11 жовтня 1965 — 9 лютого 2015) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України. Проживав з родиною у Львові. Активно брав участь у подіях Революції Гідності, постійно допомагав військовим. З літа 2014-го їздив у зону бойових дій як волонтер. Коли в Артемівську утворили медичну роту Нацгвардії, Василь став водієм «швидкої». Водій-санітар 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська.

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Залишились дружина, донька, двоє внуків. Похований у Львові 25 лютого 2015-го, Личаківське кладовище, поле почесних поховань.

Нагороди:

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);

• відзнака «Народний Герой України» (посмертно, 23.6.2015);

• пам'ятний нагрудний знак «Медична рота» (посмертно).