Історію про це на сторінці спільноти «Народний герой України» в соціальній мережі Facebook написала журналістка Віолетта Кіртока, пише Обозреватель.

Катерина Носкова служила зв'язківцем у 17-му батальйоні 57-ї бригади. Жінка пішла в АТО 18 лютого 2015 року, одразу за чоловіком.

«Катя так пояснила мені своє рішення йти воювати: «Я не можу сидіти і чекати, поки постукають в наше вікно і змусять мене борщ ворогам варити». А після візиту до військкомату прийшла вся скуйовджена: «Мамо! Я там бачила тридцятирічного чоловіка, який тримав маму за руку і повторював: «Я не хочу йти на війну»! І він же такий не один. На кого тоді сподіватися?» Дочка просила мене: «Ти повинна підтримати мій вибір». А як же Тімоша? Він же маленький? – питала її я. «Він виросте і зрозуміє мене!» – відповідала Катя. Хіба я могла її втримати?»  – розповіла мама Катерини.

16 серпня 2015 року під окупованою Горлівкою на новій позиції Носкова потрапила під обстріл.

Жінка без роздумів побігла витягувати з-під завалів поранених. Вона надала допомогу і винесла в безпечне місце трьох бійців. А коли знову побігла на те місце, отримала смертельні травми.

«За порадою психологів бабуся, Катина мама, сказала малюкові, що його мама тепер на зірочці. Дуже часто тепер, виходячи на поріг будинку в Знам'янці, хлопчик піднімає голову в небо і каже: «Я бачу маму!» Зовсім недавно він сам зрозумів, що мама померла. На кладовищі, на могилі Каті, дитина вимовляє: «Коли я виросту, теж стану солдатом». Ніна Іванівна, бабуся, на це відповідає: «Синочку, війна вже тоді закінчиться, не треба буде тобі воювати». «Я все одно буду солдатом», – написала журналістка.

За свій вчинок Носкова була удостоєна недержавної нагороди «Народний герой України», яку вручили її сину.

Церемонія нагородження відбулася 9 червня в Кропивницькому. Хлопчику прямо на сцені вручив орден волонтер Володимир Голоднюк, що втратив сина в лютому 2014 року на вулиці Інститутській у Києві.

Пост зачепив за живе українців. У своїх коментарях вони зазначили, що важко стримувати сльози, читаючи цю історію, а також побажали Тимофію ніколи не воювати.