Як нараховується єдиний внесок на авторську винагороду

Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, що Державна фіскальна служба України у своєму листі від 23.09.2016 №20736/6/99-99-13-02-03-15 щодо нарахування єдиного внеску на загально - обов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми авторської винагороди повідомила наступне.
Підпунктом 1 ст.1112 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.
За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (частина третя ст.16 Закону України від 23.12.1993 №3792-XII «Про авторське право і суміжні права»).
Сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до п.1 частини першої ст.7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 9 розділу 1 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується єдиний внесок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170, єдиний внесок не нараховується на винагороду, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.
Отже, якщо авторська винагорода виплачується фізичній особі, у тому числі працівнику згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору, така винагорода є базою нарахування єдиного внеску.
Лист №20736 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69837.html
 
Трансфертне ціноутворення та дохід від курсової різниці
 
Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, Державна фіскальна служба України у листі від 06.10.2016 №21688/6/99-99-15-02-02-15 щодо врахування доходів від операційної (неопераційної) курсової різниці при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення повідомила наступне.
Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не встановлено окремий порядок розрахунку вартісного критерію річного доходу платника податків для цілей трансфертного ціноутворення.
При цьому, згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
У листі ДФС №21688 зазначено, що дохід від операційної та неопераційної курсової різниці враховується для обчислення річного доходу (50 млн. грн.) платника податків від будь-якої діяльності для цілей трансфертного ціноутворення та не враховується для обчислення обсягу господарських операцій (5 млн. грн.) платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення.
Лист розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70030.html
 
Облік у контролюючих органах договору про спільну діяльність
Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, що підпунктом 14.1.139 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 зі змінами (далі – Порядок), на обліку в контролюючих органах перебувають, зокрема договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу (крім договорів, на які поширюються норми другого речення абзацу другого п.п.5 п.180.1 ст. 180 розділу V Кодексу).
Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік як платника податків уповноваженої особи.
Підставою для взяття на облік договору про спільну діяльність є, зокрема, прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником податку на додану вартість уповноваженої особи та отримання документів, визначених п. 4.6 розділу ІV Порядку
Після взяття на облік договору про спільну діяльність відомості про нього включаються до Реєстру договорів про спільну діяльність.
Водночас, згідно з абзацом другим п.64.6 ст.64 Кодексу у контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.
Лист ДФС України від 06.10.2016 №21691/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70038.html).
 
Визначення операції як оперативний лізинг
 
Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, що відповідно до п.п.14.1.97 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
Лізингові операції поділяються на:
а) оперативний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);
б) фінансовий лізинг (оренда) – господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Отже, якщо договір лізингу (оренди) за своїми умовами належить до фінансового лізингу, але суб’єкти господарювання під час укладання договору лізингу (оренди) визначили його як оперативний лізинг, то такий лізинг (оренда) відповідно до п.п.14.1.97 п.14.1 ст.14 Кодексу буде вважатись оперативним без права зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Лист ДФС України від 03.10.2016 №21417/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70041.html .
 
Про обов’язок подання податкових декларацій з податку на додану вартість
 
Як зазначила начальник Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області О.Парубій, що з питання щодо обов’язку подання платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ) до контролюючих органів податкових декларацій з ПДВ за звітні податкові періоди, протягом яких такими платниками податку господарська діяльність не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню, зазначено наступне.
Згідно із п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Водночас, абзацом другим п.40.1 ст.40 Кодексу передбачено, що, у разі, якщо іншими розділами Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.
Підпунктом 5 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (далі – Порядок), визначено, що сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 9 розд. ІІІ Порядку передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.
Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то декларація за такий звітний (податковий) період подається.
У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п.49.2 ст. 49 Кодексу не подається.
Лист ДФС України від 21.10.2016 №22818/6/99-95-42-01-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/70067.html.

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm