Реальна політика

Рух в нікуди

Центральному проводу НРУ на чолі з Борисом Тарасюком, попри всі спроби, не вдалося втримати у сфері свого впливу найбільшу обласну партійну організацію – Львівську.

Третього травня львівські рухівці обрали своїм новим лідером депутата Львівської облради, голову обласної «Просвіти» Ярослава Пітка. Останній вважається ставлеником народного депутата і екс-лідера ЛКО НРУ Ярослава Кендзьора, якого нещодавно виключили з лав партії разом з лідерами двох інших найбільших обласних організацій НРУ: Івано-Франківської і Тернопільської.

Ярослав Кендзьор, коментуючи результати конференції Вголосу, не міг приховати задоволення результатами конференції. По-перше, львівські рухівці обрали своїм лідером людину, яка вважається його ставлеником, а по-друге – не прийняли звернення про підтримку на президентських виборах кандидатури нинішнього лідера НРУ – Бориса Тарасюка.

Ці дві події дають підстави Кендзьору сподіватися на те, що де-факто Львівська крайова організація залишається в сфері саме його впливів, а не центрального керівництва. Тобто організація львівського НРУ збережена структурно, функціонує, а от куди її повести – це питання буде вирішувати не Борис Тарасюк, а самі члени організації, зрозуміло, з подачі Кендзьора, якщо йому буде що запропонувати.

Вголос вже писав про те, що конфронтація між Кендзьором і Тарасюком виникла після того, як стало очевидно, що київське керівництво НРУ визначилося на користь підтримки Юлії Тимошенко. Для Кендзьора це означало політичну смерть, бо раніше, під час виборчих кампаній, він пускався берегів і так поливав брудом прем’єрку, що навряд чи може сподіватися, що вона про це колись забуде. А тому Кендзьору не лишалося нічого іншого як підняти повстання проти Тарасюка під прапором вірності президентові Ющенкові.

Після виключення з НРУ Кендзьор дуже швидко опинився на провідних ролях в громадському русі В’ячеслава Кириленка. От тільки трансформація цього руху в пропрезидентську партію забуксувала. Більше того, шанси самого Ющенка на повторне обрання президентом стають все більш примарними. Не найкраще виглядають і шанси Руху на майбутніх місцевих виборах самостійно потрапити до місцевих органів влади. За даними останніх соціологічних досліджень, його рейтинг на виборах до Львівської міської ради становить близько 1% . Традиційні виборці НРУ голосуватимуть за ВО «Свободу» та у меншій мірі – за гіпотетичний Блок Яценюка.

Але усі ці проблеми,з якими сьогодні один на один стикається львівський Рух, – відтепер клопіт особисто Кендзьора і Пітка.

Очевидно, що останні, попри високу патетику і звичні мантри на зразок: «без Руху неможливо уявити націонал-демократичні сили, РУХ - це національно-демократичні традиції» і т.ін., насправді розуміють, що Рух не має шансів на подальше самостійне існування в його сьогоднішньому вигляді. Очевидно також, що львів’янам разом з тернопольчанами та івано-франківцями не вдасться щось змінити всередині самого Руху, бодай поміняти його керівництво. Тому можна прогнозувати, що наступне випробування, яке чекає НРУ в найближчому майбутньому, – вже очевидний, а не прихований розкол, а відтак – війна за бренд та печатки партійних організацій.

Обрання Ярослава Пітка головою ЛКО НРУ, насправді, не розв’язало внутріпартійний конфлікт, а навпаки – поглибило його. Втім, Ярослав Кендзьор діє точно за заповідями В’ячеслава Чорновола:  не боятися йти на розкол партії задля того, щоб залишатися її одноосібним лідером. Сьогодні Кендзьору це вдалося на рівні крайової організації, як і свого часу Чорноволу  на загальноукраїнському рівні. Відтепер Ярослав Кендзьор може тішитися, що він став лідером частини НРУ. Можливо, навіть більшої частини НРУ, якщо йому вдасться заручитися підтримкою Франківської та Тернопільської обласних організацій. І що дальше?