В Азовському морі росіяни атакували та захопили наші два малі панцерні артилерійські катери «Бердянськ» і «Нікополь» та рейдовий буксир «Яни Капу». При цьому постраждали шестеро українських військових.

Катер «Нікополь»

 

Катер «Бердянськ»

 

Буксир «Яни Капу»

Відповідна ситуація в Азовському морі стривожила не лише всю Україну, а й інші держави. Зокрема, сьогодні вранці в Україну навіть вилетів військовий літак США. О 7:50 за київським часом літак радіоелектронної розвідки Військово-повітряних сил США Boeing RC-135V із позивним BASTE41 злетів із авіабази Суда-Бей на острові Крит у Греції та полетів до акваторії Чорного моря.

А в українському інформаційному просторі ти часом триває дискусія: чи могли екіпажі цих катерів дати відсіч нападникам? Які технічні характеристики й озброєння цих суден? Чому саме вони прямували у морську зону, які контролюють окупаційні війська? Ці запитання «Вголос» задав військовим експертам Олегу Жданову та Михайлу Жирохову, а також керівнику Українського мілітарного центру Тарасу Чмута.

Які технічні характеристики цих катерів та яке у них озброєння?

Тарас Чмут:

Це малі броньовані артилерійські катери проекту 58155, розроблені за проектом Миколаївського Дослідно-проектного центру кораблебудування й адаптовані заводом «Кузня на Рибальському». Їх будують і будували після анексії Криму двома серіями. Загалом їх збудували шість. Перша серія — два катери: «Акерман» і «Бердянськ». Друга серія — чотири катери: «Нікополь», «Кременчук», «Лубни» і «Вишгород».

Водотоннажність цих катерів складає 55 тонн. Екіпаж — п’ять осіб. Озброєні двома бойовими модулями з 30-міліметровими гарматами, а також кулеметами і 30-міліметровими автоматичними гранатометами. Передбачалося й їхнє оснащення протитанковим ракетним комплексом «Бар’єр». Однак на сьогодні він ще не пройшов випробовування як зброя для морської платформи.

Також катери оснащені американськими засобами зв’язку, потужною навігацією, системою супутникового зв’язку, оптико-електронною системою виявлення цілей стабілізації стрільби. Корпус у них панцерний, що забезпечує їм додатковий захист.

Серед недоліків — катери створені на базі річкового проекту «Гюрза». І це обмежує їхні можливості щодо застосування у морі. Незважаючи на достатньо високу автономність і дальність ходу, у них є обмеження щодо виходу у відкриті води та можливості застосування під час шторму. Якщо у два бали вони ще можуть застосовувати зброю, то у три вже не здатні виконувати повноцінно бойові завдання.

Олег Жданов:

У буксира немає озброєння, крім стрілецького озброєння самого екіпажу. А ці катери — річкові, не морські. Тому і йшли у супроводі буксира, адже їх не можна відпускати самостійно у море. Проекти «Гюрза» і «Кентавр» створювали під відновлення річкової Дунайської флотилії. Ці катери бояться високих хвиль, адже можуть перекинутися у морі.

«Є версія, що вони йшли взагалі без боєкомплекту, без захисту»

Михайло Жирохов:

Є версія, що вони йшли взагалі без боєкомплекту, без захисту. Сподівалися, що Росія пропустить, як було у вересні, коли «Донбас» пройшов із буксиром «Корець». Може, це була перевірка, як росіяни відреагують. Може, у них просто було завдання дійти до моста і повернутися.

Чому, на вашу думку, командування екіпажів катерів не відповіло на обстріл?

Михайло Жирохов:

Не було завдання відповідати збройно. Вони повністю покладалися на міжнародне морське право. Ті, хто їх туди відправляв, вирішили, що росіяни так нахабно поводитися не будуть.

Чому саме так вирішили на п’ятому році війни? Чому така безглузда операція?  Адже перший прохід у вересні через Кримський міст корабля «Донбас» та буксира «Корець» фактично спричинив у Росії бурю. В їхній пресі було сотні статей про те, що Росія зганьбилася. Про те, що не потрібно було пропускати українців, «Крим — наш» тощо. І другий такий прохід для російського керівництва, для Путіна був би зовсім провальним. Тому й було таке завдання: не пропустити. Та ніхто не планував, що вони використовуватимуть вогнепальну зброю.

Тарас Чмут:  

Це не ракетні катери, не крейсери і не повноцінні бойові катери. В принципі, вони не призначені для ведення бойових дій. Їхнє завдання — патрулювання, протидиверсійна оборона, висвітлення надводної ситуації, контроль визначених районів моря, річок, озер тощо. Вони більше призначені для несення щоденної служби, ніж для безпосередньо бойових дій. Тому й не дивно, що їх могли навіть потопити.

Якщо говорити про застосування чи не застосування зброї, то попередньо озвучували інформацію, що зброю наші моряки ніби застосовували. В якому масштабі та в якому калібрі і наскільки ефективно, цього ми поки що не знаємо. Дізнаємося після завершення розслідування цього інциденту, або повернення катерів.

Олег Жданов:

Російська берегова охорона, до речі, також порушила міжнародне законодавство. Вони мали попередити голосом по радіо наших, потім відкрити попереджувальний вогонь впоперек курсу наших катерів, а вже потім відкрити вогонь на  ураження. Цього не зробили.

По-друге: якщо наші кораблі йшли у складі воєнного конвою, як нам каже командування ВМС, то це означає, що їм віддавали бойовий наказ на цей перехід. І у випадку нападу супротивника вони були зобов’язані відкрити вогонь у відповідь. Вони мали прийняти бій та оборонятися. Навіть ціною власного життя. Бо це війна. Якщо вони цього не зробили, то питання адресоване командуванню цих катерів.

А чи була нагальна необхідність відправляти катери в цю зону?

Михайло Жирохов:

Ці бронекатери мають малу морехідність: далеко від берега вони виходити не можуть. Тому йшли найбільш оптимальним маршрутом попри Кримське узбережжя — водами, які Росія вважає своїми територіальними. Але ж міжнародне і морське право вважає ці води українськими. І росіяни про це знають. Бо якби це були «Айленди» чи більш потужні кораблі, вони йшли б у міжнародних водах.  Тому у нас просто не було виходу.

Олег Жданов:

Офіційна версія: вони йшли з Одеси до Маріуполя. Але в це слабо віриться… Всі чудово розуміли, що Керченський міст — це стратегічний об’єкт, який охороняє ледь не весь Чорноморський флот Росії. І піти туди — означає стати самогубцем. Зрештою, рано чи пізно ми таки дізнаємось, що ж там відбулося насправді.

До теми

Озброєння катера проекту «Гюрза» складає два дистанційно керованих морських бойових модуля БМ-5М.01 «Катран-М» виробництва ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод», які є варіантом бойового модуля БМ-3 «Штурм» для бронетехніки. Кожен модуль «Катран-М» має 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 і 7,62-мм кулемет КТ, а також дві ПТРК «Бар’єр» із лазерною системою наведення. Катер оснащений оптико-електронною системою керування вогнем, а також має комплект переносного ЗРК

Крім цього, катер обладнаний РЛС «Дельта-М», оптико-електронною системою управління вогнем артилерії малого і середнього калібру ОЕлС «Sarmat», датчиками виявлення лазерного випромінювання. Починаючи з другої серії катери обладнані 50-мм автоматичною системою постановки димових перешкод УППП-20 мультиспектральними димовими снарядами, яка призначена для захисту військових і цивільних транспортних засобів від несподіваних атак. Спрацювання системи відбувається після надходження сигналу від зовнішніх датчиків на пульт керування, при цьому система розпізнає загрозу та здійснює постріл мультиспектральними димовими снарядами у сторону руху загрози. Швидкість катера — понад 25 вузлів.