Щороку Україна видобуває близько 20 мільярдів кубометрів власного блакитного палива. Потребує ж — близько 30 мільярдів. Проте експерти переконують: наша країна може повністю забезпечити себе власним газом. І навіть більше — здатна його експортувати. Причому розробка родовищ і збільшення видобутку сприяли б зниженню ціни на цей вид палива.

За даними науковців, Україна має 276 млрд куб. м підтверджених запасів газу. А це — 140 родовищ. Загальний потенціал родовищ — утричі більший: 923 млрд куб. м. Причому, в Україні є ще й нетрадиційні поклади газу. Уряд та провладні політики мало не щодня обіцяють розвиток цієї сфери, експерти в унісон кажуть про значний потенціал галузі, а політики?

То ж який потенціал України щодо видобутку власного газу? Чи зможе наша країна забезпечити себе блакитним паливом повністю? Зрештою, де він, той наш український газ? Про це «Вголос» розпитав виконавчого директора Асоціації газовидобувних компаній України Романа Опімаха, екс-міністра економіки України Володимира Ланового та президента Центру глобалістики «Стратегія-ХХІ» Михайла Гончара.

«Україна за об’ємом власних запасів природного газу входить у трійку країн Європи»

 Які запаси власного газу має Україна? Хто і для яких потреб його використовує?

Роман Опімах:

Україна за об’ємом власних запасів природного газу входить до трійки країн Європи. Переважну більшість, близько 90 % власного газу, у нашій державі видобувають на території Східної та Центральної України — у Дніпровсько-Донецькій западині. Це Харківська та Полтавська області. Решту видобувають на території Західної України — у Прикарпатському нафтогазовидобувному регіоні. І зовсім незначну частину видобувають на півдні країни. Хоча цю корисну копалину в нашій країні видобувають не достатньо інтенсивно, швидше навпаки — достатньо повільно. І це пов’язано з багаторічним недофінансуванням галузі та відсутністю та застосуванням сучасних технологій.

2017 року у нашій державі видобули 20,5 млрд куб. м газу. З них близько 75 % «дісталося» компанії «Укргазвидобування», 5,5 % — «Укрнафті» і ще близько 20 % припало на частку приватних чи так званих незалежних газовидобувних підприємств. Адже на газовому ринку України присутній як державний, так і приватний капітал. Проте домінує все ж таки державний. Причому 20,5 млрд куб. м газу, — це лише 65 % від загальних потреб. 35 %, а це десь приблизно 12 млрд куб. м газу, Україна імпортує.

На сьогодні у Східній Україні обсяг видобутого газу за добу може коливатися від 50 тисяч куб. м до 1 млн куб. м газу. На Заході, зазвичай, він не перевищує 50 тисяч куб. м на добу. Середня глибина залягання доведених покладів на Сході — близько трьох кілометрів. Глибина ж деяких свердловин сягає до 7 км. До прикладу, свердловину завглибшки 5 кілометрів можна бурити 5…10 місяців. Відповідно обійдеться вона у 10…20 млн доларів. Ризики ж у бурінні нових свердловин є, адже одна з трьох таких може виявитися порожньою, а це — значні витрати.

Водночас в Україні той газ, який видобувають комерційні підприємства, немає обмежень щодо напрямків його продажу.

Який потенціал видобутку власного газу в Україні та що потрібно для розвитку галузі?

 Роман Опімах:

 «Запасів власного природного газу Україні вистачить на 54 роки»

 Відповідно до даних всесвітньо відомого дослідження BP Statistical Review of World Energy 2018, запасів власного природного газу Україні вистачить на 54 роки при тому темпі видобування, який є зараз. До прикладу, середній такий показник у Європі становить 12 років.

Володимир Лановий:

 Україна може видобувати необхідні 30 млрд куб. м газу. А з часом і 35-40 млрд куб. м. Адже розвідані запаси газу в Україні — великі. Ми можемо навіть частково його експортувати. Проте освоєння родовищ передбачає великі витрати. Адже потрібні дослідження — як пошукові, так і промислові. Оскільки свердловину можна бурити не у тому місці і будуть великі збитки. Також потрібно закуповувати спеціальну техніку. Тому загалом, аби відкрити нову свердловину, потрібно кілька мільйонів доларів інвестицій.

Хоча наш «Нафтогаз» і пообіцяв, що вкладатиме кошти у розробку нових родовищ і свердловин, проте цього робити не поспішає. Та й навіщо йому це, якщо він може просто купувати газ? Причому накручує відсотки і стає торгашем, а не видобувною та промисловою компанією.

 

«Для видобутку газу сформувалось непогане правове середовище. Але проблемою є намагання місцевих «князьків» отримати «долю»

 Михайло Гончар:

 Через буріння додаткових свердловин ще кілька років тому дві приватні компанії в Україні практично подвоїли свій газовидобуток. До слова, з початку цього року в країні зняли регуляторні обмеження та зменшили ставку рентної плати на видобуток газу. І, в принципі, сформувалося доволі непогане правове середовище. Але проблемою є намагання місцевих «князьків» отримати «долю». Адже перед тим, аби почати бурити нову свердловину, потрібно отримати погодження місцевої влади. А місцеві «князьки» починають займатися здирництвом і, відповідно, блокують видачу ліцензій саме державним компаніям. У той час, як приватні компанії та ще й сумнівного походження, причому з російським капіталом, чомусь отримують ці ліцензії, як гарячі пиріжки. Як от російсько-український олігарх Фукс, котрий нещодавно з’явився на обрії та промишляє, в основному, Полтавщиною.

Хоча ситуація загалом не є безнадійною.  Для того, щоб наростити видобуток власного газу, потрібно не лише збільшити обсяг інвестицій в галузь, зокрема з боку державної структури «Укргазвидобування», а й скоротити його споживання десь на 5 млрд куб. м. Це можливо завдяки втіленню в життя енергоефективних заходів. Адже ще недавно у нас споживали близько 50 млрд куб. м газу. А зараз це число зменшилося на 20 млрд. І водночас потрібно нарощувати видобуток газу ще на 5…6 млрд куб. м щороку. Компанія «Укргазвидобування» ще кілька років тому ухвалила програму, відповідно до якої мала намір до 2020 року наростити видобуток газу до 20 млрд куб. м газу із 15 млрд куб. м.

Як тоді зміниться ціна на газ в Україні?

Роман Опімах:

 Зважаючи на те, що Україна залежна від імпорту природного газу, ринкова ціна залежить від імпортного паритету — середньої вартості імпортного газу, який надійшов в Україну. Вона визначається також фз прив’язкою до цінових газових хабів Європи, зокрема німецького NCG. І плюс транспортні витрати. Середня ж ціна для споживачів на сьогодні регулюється, вона складає майже 5 тис. грн за 1000 куб. м. Проте у нас існує дві ціни, і це не сприяє розвитку ринку. Навіть загрожує ціновими зловживаннями.

«Частину газу, призначеного для побутового споживання, реалізують за «сірими» схемами та продають за завищеною ціною»

Володимир Лановий:

Ціна газу на ринку — це результат згоди двох сторін: продавця і покупця. Якщо покупець, тобто населення України, не може заплатити відповідну ціну, то продавець має її знизити. Але у нас зробили так: люди не можуть заплатити, то держава заплатить. Що це таке? Це що, економіка? Це такий ринок? Держава може заплатити ще й удесятеро вищу ціну. Й усі гроші при цьому з бюджету забрати, з усіх галузей фінансування.

Тому, якщо 80…90 % населення може заплатити за газ, це й є ринкова ціна. Якщо, наприклад, мінімальна зарплата становить понад 3 тис. грн, то більш, ніж 1,9 тис. грн  загальні витрати людини на житлово-комунальні послуги не можуть становити. Тому ціна за 1000 куб. м газу має становити не 7 тис. грн, а 1,5 тис. грн. Зараз ці всі нафтогазовики кажуть, що лише собівартість газу становить 3 тис. грн. Та вони ж самі і накрутили цю «собівартість». Вони «кадилаки» купують, а не в розвиток гроші вкладають. Вони мільйонні зарплати отримують, самі собі «соцдопомоги» виплачують. А Гройсману взагалі не можна вірити. Брехун рідкісний.

Михайло Гончар:

Ціна українського газу 2016 року була уніфікована з ціною імпортованого газу. Але у подальшому ціна на європейському ринку зросла, а ціна на наш власний газ на внутрішньому ринку залишалася незмінною.

«Якщо Україна повністю забезпечуватиме себе власним газом, його ціна зменшиться»

Промислові споживачі, в основному, купують імпортований газ. Ціна на газ для промислових споживачів із 1 жовтня становить понад 14 тис. грн за 1 тис. куб. м. А для внутрішнього споживання направляють передусім газ внутрішнього видобутку. Це з точки зору ринкової економіки не є нормальним явищем. Адже дві ціни на газ створюють простір для зловживань. Що власне й відбувається. Адже частину газу, який призначений для побутового споживання, реалізують за різними «сірими» схемами та продають промисловим споживачам за ціною відмінною, ніж ціна реалізації газу для населення. І , звісно, завищеною.

Хоча, якщо Україна повністю забезпечуватиме себе власним газом, його ціна суттєво зменшиться.

Які перспективи видобутку нетрадиційних видів газу в Україні, зокрема сланцевого?

«Україна має значний потенціал щодо видобутку нетрадиційних покладів газу»

Роман Опімах:

Україна має значний потенціал щодо видобутку нетрадиційних покладів газу. Це різні види газу і сланцевий зокрема. Хоча на сьогодні економічно доцільніше видобувати газ ущільнених порід. Його видобуток майже нічим не відрізняється від видобутку звичайного газу, який Україна видобуває понад 100 років. Завдяки розвідці газу ущільнених порід можна серйозно наростити видобуток українського газу. Причому у самому процесі видобування компанія, яка цим займається, знаходить нові запаси. Тому не можна говорити про те, що ми вичерпаємо повністю ті запаси, які є. Але для цього потрібно застосовувати новітні технології.

Володимир Лановий:

Зараз сланцевий газ в Україні не видобувають. Хоча його поклади є на території Харківської, Донецької та Луганської областей. Навіть є підозра, що бойові дії на Сході України мають на меті також зупинити і реалізацію нових проектів щодо видобутку газу в Україні. Є запаси й в Івано-Франківській області. При цьому у нас, крім сланцевого газу, є дуже багато родовищ газу як на Сході, так і на Заході України. Ці родовища в радянські часи були засекречені і ми про них навіть не знали. Тепер про них відомо, але до них не пускає «газова» мафія.

Через скільки років Україна зможе забезпечити себе газом власного видобутку?

Роман Опімах:

Україна не лише має всі шанси забезпечити себе власним газом, а й навіть має потенціал його експорту до Європи. Зважаючи на такі фактори, як потужна ресурсна база, приваблива ціна на ринку та розгалужена інфраструктура газотранспортної мережі. Ці три складові приваблюють іноземних інвесторів.

«В  2021-2022 рр. Україна може цілком забезпечити себе газом власного видобутку»

Якщо ми будемо споживати менше та видобуватимемо більше, ніж сьогодні, то теоретично вже в 2021-2022 рр. Україна може цілком забезпечити себе газом власного видобутку. І відповідно ціноутворення на нього у нас вже не будуватиметься на основі імпортного паритету, а на базі внутрішнього балансу попиту та пропозиції. Тоді й ціна на газ для українців буде меншою, ніж ціна імпортного газу зараз.

Для цього потрібні, зокрема, і відповідні регулювання на ринку. Мають бути створенні умови щодо податків, видачі різних дозволів на роботу, ліцензій на розвідку та видобуток газу. Саме ці компоненти треба втілити в життя, аби інвестори прийшли в Україну.

Володимир Лановий:

Чому сьогодні цього не відбувається? Тому що всі ці енергетики, вся ця мафія, роблять все для того, щоб цього не сталося. Зокрема, забороняють встановлювати індивідуальні системи опалення. І взагалі: це ж треба такі договори з людьми укладати, аби ніхто не мав жодних прав? А суди у нас, на жаль, діють в інтересах цієї «газової мафії». Тому, якщо правильно побудувати стратегію розбудови енергетики, видобутку газу, відкрити ринки та пустити інвесторів, то за один-два роки зможемо вийти на видобуток тих самих 30 млрд куб. м газу на рік. Нам його буде більш, ніж достатньо, ще й продавати зможемо.

Але у нас правлять олігархи. А їм не вигідно, щоби на газовому ринку України з’явилися конкуренти. Навіщо їм пускати іноземних інвесторів у газовий комплекс чи незалежних приватних українських інвесторів, якщо вони вже поділили ринки, збільшили максимально ціни, не дають змоги «пробитися» конкурентам із меншими цінами. Тому ми так і сидимо в темряві і навіть натяку тут на світло немає. Адже енергетична мафія захищає свої інтереси. І розказує, що немає іншого виходу. В Європі таких олігархічних управлінських кланів немає. А у нас хтось на цьому мільярди «качає».

Довідка «Вголосу»

Серед найбільших приватних компаній-лідерів галузі, зокрема такі:

  1. «ДЕТК Нафтогаз» — одна з найбільших в Україні приватних газовидобувних компаній. 2017 року видобула рекордні для українського приватного газовидобування 1,65 млрд куб. м природного газу. Енергохолдинг ДТЕК входить до складу фінансово-промислової групи СКМ, акціонером якої є Рінат Ахметов. До складу ДТЕК Нафтогаз входять підприємства «Нафтогазвидобування» і  «Нафтогазрозробка».
  2. «Бурісма Холдингс», засновник і президент — екс-міністр екології України Микола Злочевський. В Україні має 12 операційних компаній, що займаються розробкою родовищ і видобутком вуглеводнів. Серед них — «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ», «Парі», «Перша українська газонафтова компанія», «Алдеа» й інші.

До речі, ці дві компанії за останні кілька років практично подвоїли видобуток газу.

  1. «Гео Альянс» — один із найбільших видобувачів газу України, належить українському олігарху, зятеві Кучми Віктору Пінчуку.
  2. «Укргазвидобуток» входить у холдинг Smart Energy російського й українського політика та бізнесмена, бізнес-олігарха Вадима Новинського.
  3. «Укрнафтобуріння» — також одна з найбільших приватних газовидобувних компаній в Україні. Співвласниками є український олігарх Ігор Коломойський та український підприємець і політик, колишній член Партії регіонів Віталій Хомутинник.
  4. Газодобувна компанія East Europe Petroleum LLC належить російському бізнесмену Павлу Фуксу.

Також, до прикладу, станом на 2016 рік у недержавному секторі газовидобутку лідерами були компанії «Нафтогазвидобування», «Еско-Північ» і «Природні ресурси», на які припадає майже 60 % усього видобутого приватниками газу.