В Україні постійно зменшується чисельність населення: українці вмирають або ж масово втікають за кордон.

Так, за офіційними даними Державної служби статистики, лише за січень-серпень 2018 року чисельність населення в Україні скоротилася на понад 152 тисячі людей і становить зараз 42,2 млн. громадян.

Прикметно, на початку незалежності нас було ще 52 мільйони.

За даними демографів, причиною зменшення чисельності населення є те, що старше покоління вимирає, а діти при цьому не народжуються. Так, 2018-го на 100 померлих було лише 55 новонароджених.

Крім цього, за даними демографічних досліджень, в Україні зменшується кількість населення ще і через те, що українці масово втікають за кордон, де й залишаються жити. Так, у Євростаті стверджують, що 2017 року близько 661 874 українців отримали посвідки на проживання у країнах ЄС.

У Центрі економічної стратегії ж підрахували, що Україна входить до першої десятки країн-донорів міжнародних мігрантів у світі. За різними оцінками кількість трудових мігрантів сягає 4 млн осіб. За іншими підрахунками, опублікованими Міністерством закордонних справ 2016-го, за кордоном узагалі постійно перебуває 6 мільйонів наших співгромадян.

При цьому влада за весь цей період не спромоглася навіть провести перепис населення, завдяки якому вдалося б дізнатися, скільки ж українців реально проживає в Україні.

Скільки нас залишилося? Про це «Вголос» питав у директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, очільника Інституту права і суспільства Юрія Кармазіна та політолога Олександра Солонька.

Клікайте для збільшення

В Україні справді є 42 мільйони населення?

Віктор Небоженко:

На мій погляд, офіційні дані Державної статистики від реальних показників відрізняються десь на шість мільйонів. Наразі в Україні проживає максимум 36-37 мільйонів людей.

 

 

 

 

Юрій Кармазін:

Наш Інститут робив дослідження, відповідно до якого в Україні зараз залишилося до 32 мільйонів людей. Ці дані — приблизні, оскільки точну кількість людей, котрі проживають тут, наразі неможливо встановити. Такі висновки вдалось отримати, спираючись на офіційні заяви Міністерства закордонних справ і дані Держстатистики.

 

 

Олександр Солонько:

Дуже часто від профільних фахівців можна почути, що в Україні проживає 31-35 мільйонів людей. Офіційних даних у нас немає, бо останній перепис населення проводився ще 2001 року. У нас, як ми бачимо, активно вимирає населення: на двох померлих народжується лише одна дитина. Крім цього, українці стали ще масовіше виїжджати за кордон. Уже зараз у західних регіонах України є кадровий голод, при тому, що раніше там було безробіття. А це означає, що ті люди кудись поділися — або виїхали, або померли.

«В Україні жахливі умови існування, немає ніякої соціальної політики»

Чому нас так мало?

Віктор Небоженко:

Те, що чисельність населення в Україні стрімко падає, — реакція людей на жахливі умови існування в нашій країні. Життя в державі можна прирівняти до воєнних умов.

Уряд, Президент, Верховна Рада не проводять ніякої соціальної політики. Останні 20 років українці «покинуті» державою. Нас поставили в умови, коли треба виживати. І тому старше покоління помирає у віці, в якому ще можна і треба жити, а молоді українські сім’ї не народжують дітей, бо усвідомлюють, що це дорого і вони не зможуть прогодувати свої родини.

Юрій Кармазін:

Ситуація в країні — катастрофічна. Якщо ми простежимо причини втрат людей, то побачимо, що це відбувається через високу смертність і бідність.

Олександр Солонько:

Владу не цікавить збільшення чисельності населення. Тут варто пригадати слова міністра соціальної політики Андрія Реви. Він, анітрохи не соромлячись, в інтерв’ю німецькій пресі заявив, що проблема української економіки у тому, що «українці довго живуть і через це у нашому Пенсійному фонді — дефіцит». Про що ще можна говорити? Вирішувати проблему вимирання українців влада не збирається, у неї є інші плани.

Також владі вигідно, щоб активні та думаючі люди виїжджали за кордон та більше сюди не поверталися, бо вони становлять велику загрозу. Політичним елітам вигідно, щоб решту українців було простіше купити на виборах, аби вони не ставили зайвих питань, не думали.

В Україні перепис населення проводили ще 2001 року, а з якою періодичністю це роблять за кордоном?

Віктор Небоженко:

У цивілізованих країнах перепис населення проводять дуже часто, здебільшого, раз на 5-10 років. Це робиться для того, щоб зрозуміти, що може зробити країна для своїх громадян, чи потрібні якісь реформи зі стимулювання збільшення кількості населення.

Чому його тоді не проводять уже 17 років у нас?

Віктор Небоженко:

У нашій країні влада на людей відверто начхала. Тут не збираються робити якісь соціальні реформи, стимулювати ріст населення.

Влада не хоче проводити перепис населення, бо ця диспропорція між офіційними та реальними числами стане явною. І ці дані можуть бути використані проти Порошенка та його політичної сили під час виборчої кампанії. Бо зараз офіційно невідомо, скільки людей у нас помирає, а скільки вважається живими, скільки через соціальні й економічні негаразди покинули територію України.

Перепис населення не вигідний Порошенку, оскільки напередодні виборів завдяки «мертвим душам» ще й можна успішно фальсифікувати результати волевиявлення.

Крім цього, перепис населення — це справді дуже дорогий процес. І щонайгірше для влади — на його проведенні неможливо вкрасти, оскільки це важка соціологічна процедура: потрібно описувати всіх, а не здійснювати вибіркове опитування. Відповідно, українським чиновникам робити таке просто не цікаво.

Олександр Солонько:

Влада боїться перепису населення, оскільки їй не вигідні об’єктивні дані стосовно того, а скільки ж українців залишилося. Бо зараз Державна служба статистики може завищувати офіційні показники щодо кількості українського населення.

Юрій Кармазін:

Владі вигідна така ситуація, бо станом на зараз у них є мінімум десять мільйонів «мертвих душ», які «братимуть» участь у виборах і точно проголосують, як треба. Мені відомо, що ще з часів Януковича готувалися запасні печатки по кожному виборчому округу, щоб усе сфальсифікувати. Коли на Закарпатті про це стало відомо, справу швиденько «зам’яли». Ніхто тоді не пішов у відставку: ні ЦВК, ні правоохоронці. А тому зараз свідомо робиться так, аби вибори відбувалися в час, коли ніхто не знає, скільки точно у нас населення.

У цьому всьому є ще і корупційна складова. Це ж можна красти на пенсіях і субсидіях «мертвих душ». Це жахливо та цинічно, але ця влада грабує по-новому: краде у п’ять разів більше, ніж попередники.

«В Україні відбувається зменшення населення за молдовським сценарієм»

Коли у нас почнуть проводити соціальні заходи зі збільшення чисельності населення?

Віктор Небоженко:

Влада в Україні є колоніальною. А жоден колонізатор не зацікавлений у великій кількості населення.  Наша влада взяла собі за приклад ту модель зі зменшення чисельності населення, яка зараз діє у Молдові. Її суть така: чим менше в країні людей, тим краще почувається влада. Тобто, чим менше виживе, тим краще.

Юрій Кармазін:

У нас взагалі немає соціальних заходів із підвищення чисельності населення. Все радше навпаки: раніше за кожну наступну дитину в Україні платили все більшу матеріальну допомогу, стимулюючи таким чином зростання народжуваності. За часів президентства Порошенка цю норму скасували та зрівняли: неважливо, перша у сім’ї дитина чи третя.

Зараз одноразова допомога при народженні дитини становить орієнтовно 41 тисячу гривень, при цьому спершу молодим сім’ям виділяють лише 10 тисяч гривень, а решту суми ділять на три роки. У мене запитання до урядовців: що можна для дитини купити за 10 тисяч гривень?

За Гройсмана навіть скасували допомогу матері при догляді за дитиною до трьох років. Натомість в уряді придумують все нові схеми, за яких вони можуть набивати собі кишені. Чого тільки вартий розпіарений «пакунок малюка»: були підрахунки, що половину зі заявленої суми просто розікрали. Також в Україні влада не зацікавлена, щоб українці жили довше: пенсіонери не отримують якісної медичної допомоги та помирають.  У державі створюються усі умови, щоб українці активніше вимирали.

До чого це призведе?

Віктор Небоженко:

У подальшому українців ставатиме все менше і менше. За кілька років нас може залишитися взагалі 30 мільйонів. І це при тому, що Україна завжди була густозаселеною країною. Й якщо таке станеться, то цілі населені пункти залишаться закинутими, такого у нас не було десь триста років.

Юрій Кармазін:

Такими темпами до 2030 року українці можуть просто «розчинитися», а тут житимуть якісь інші національності. Таке катастрофічне зниження росту населення — це величезна загроза національній безпеці України.