В окупованих Донецькій і Луганській областях бойовики провели «вибори», які не визнала жодна цивілізована країна світу. Натомість практично синхронно з цим незаконним голосуванням, кум Путіна Віктор Медведчук на одному зі своїх телеканалів заявив, що з «бойовиками потрібно домовлятися напряму, надати їм автономний статус і навіть дозволити мати свій парламент та уряд». І за це все, на думку Медведчука, повинні заплатити українські платники податків.

Наскільки план кума Путіна є реалістичним та до чого це може призвести? Про це кореспондент «Вголосу» питав у директора Українських студій стратегічних досліджень Юрія Сиротюка, політтехнолога, заступника директора Агенції моделювання ситуацій Олексія Голобуцького, політтехнолога Ярослава Мактіру та керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка.

«Вибори» в ОРДЛО, попри протестні заяви українських та світових лідерів, таки пройшли. Що далі?

 Володимир Фесенко:

Навіть Росія «вибори» в ЛНР/ДНР не поспішає офіційно визнавати, хоча закликає весь світ до цього. Ми всі розуміємо, що ці псевдореспубліки без російських грошей не вижили б. «Вибори» на окупованих територіях є грубим порушенням мінських угод і саме тому їх ніхто з учасників перемовин не визнав. Адже Україна вимагає повернень своїх територій, а Росія це бачить, як входження псевдореспублік у склад України.

 Олексій Голобуцький:

Далі нас чекають серйозні випробування на президентських і парламентських виборах в Україні, бо невідомо, чи проросійські політики не отримають достатню кількість голосів, щоб впливати на політичну ситуацію в нашій країні.

Медведчук уже озвучив ці плани?

 Ярослав Макітра:

Те, що сказав Медведчук — це й є частина мінських угод, в яких йдеться, що Україна повинна вести діалог із бойовиками з окупованих територій і надати цим недореспублікам особливий статус. Бо у мінських угодах не зафіксовано, що перемовини ми повинні проводити з РФ. Росія ж відповідно до цих документів взяла на себе роль країни, яка впливає на цей процес і яка нібито «докладає максимум зусиль, щоб налагодити процес перемовин між Україною та представниками псевдореспублік. Така ситуація вкрай невигідна для України. Але саме цього від нас зараз і домагається Медведчук. Якщо слідувати цим угодам, то владі окупованих територій надаються дуже серйозні повноваження, буквально аж до того, щоб контролювати силові органи та проводити свою зовнішню політику.

«Сценарій, який озвучив Медведчук – це сценарій Кремля»

 Володимир Фесенко:

Сценарій, який озвучив Медведчук — це сценарій Кремля, який в Україні просуває кум Путіна. Ми маємо розуміти, що те, про що говорить Медведчук — це капітуляція України перед Росією та руйнування нашої країни зсередини. А тому ніхто з адекватних політиків та українців такого за жодної умови не підтримає.

Олексій Голобуцький:

Росіяни розуміють, що ще три-чотири роки і вони не зможуть утримувати окупований Донбас у тому статусі, в якому він є зараз і врешті доведеться приймати рішення: або вони включать у свій склад окуповані території, або їх потрібно запихати назад в Україну і, бажано, на їхніх умовах.

Росія з початку своєї агресії на Донбасі від України вимагала прямого діалогу з представниками ОРДЛО. Але цього не можна робити, бо таким чином ми визнаємо російський фейк про «громадянську війну» на Донбасі. Заяви Медведчука — це конкретний план із легалізації проросійських бойовиків на Донбасі.

У чому конкретна небезпека плану Путіна-Медведчука?

Володимир Фесенко:

Зараз Росії важливо, щоб вибори в ОРДЛО визнав офіційний Київ, чого за жодних умов не можна робити. Бо визнання Україною сепаратистських “республік” означає їхню автоматичну легітимність в очах цивілізованого світу і цей варіант є неприйнятним для України. Бо тоді ми мали б забути про унітарний устрій Української держави.

Проблема і в тому, що якщо спрацює план Медведчука, то ці дві “республіки”, які ввійдуть в склад України, будуть фактично під контролем Росії. А платити за них буде Україна. Цього, я переконаний, ніхто не допустить, крім проросійських кандидатів у Президенти та прокремлівських політичних сил на кшталт партій Бойка, Рабіновіча, Медведчука тощо.

Також варто розуміти, що повернення окупованих частин Донецької та Луганської областей на умовах Медведчука — це шлях до федералізації України. І небезпека полягає у тому, що ті дві “республіки” будуть підконтрольні Росії і через них у Кремлі впливатимуть на політичні процеси в України. Це призведе до внутрішніх конфліктів і протиріч. І у кінцевому результаті — до руйнації України. Бо якщо Донецька та Луганська області матимуть особливий статус, то далі аналогічне можуть вимагати у Харкові, Одесі, Закарпатті чи ще десь.

«Розстріли патріотів, нищення державності — це план Путіна-Медведчука»

 Юрій Сиротюк:

Медведчук — це кум Путіна й уповноважена особа Кремля в Україні з особливим статусом. І те, що він каже, — ретрансляція думки Путіна. Заяви Медведчука свідчать про те, що Путіну не потрібен Донбас, він хоче повернути ці території нам, які будуть пасткою та загрозою для української державності. Бо якщо в склад України повернеться сепаратистське населення, яка ненавидить усе українське і отримає величезні права, це дозволить Путіну поширювати антиукраїнські настрої в Україні.

План Путіна-Медведчука — це федералізація України, закріплення панівного статусу російської мови (як сказав російський диктатор: «русскій мір, там де російська мова»). Україна стане просто російською колонією. Ми маємо розуміти, що Медведчуку, щоб впровадити свій план, потрібно бути при владі. І якщо кум Путіна керуватиме Україною, це матиме жахливі наслідки для патріотичного середовища. Бо Медведчуку, щоб реалізувати свій план, потрібно знищити усіх незгодних, а це ті, хто був на Майдані, хто воював за Україну. Ми маємо розуміти, що план Медведчука — це план капітуляції перед Росією, це реванш росіян, це вбивства та тюрми для українських патріотів, нищення всього українського. Якщо це відбудеться, це буде крах української України.

 Олексій Голобуцький:

Варто розуміти, що окуповані частини Донецької та Луганської області — це не просто території. Це потенційно проросійсько налаштоване населення, яке може отримати право голосувати на українських виборах. І ті політичні сили, які підтримують Росію, розуміють, що без цього населення їм виборів не вдасться виграти, вони ніколи не зможуть претендувати на більшість у парламенті. Ось тому їм вигідно, щоб ЛНР/ДНР ввійшли у склад України на умовах Кремля.

Коли теоретично план Путіна-Медведчука може стати не фантастикою, а реальністю?

Ярослав Макітра:

Принаймні, до осені 2019 року план, який озвучив Медведчук є неможливим, бо ні парламент, ні українці не погодяться з таким розвитком подій.

Володимир Фесенко:

План Медведчука потребує змін до Конституції. Адже це призведе до зміни політичного устрою й утворення автономних республік. Гадаю, що у цій Раді, попри все, не набереться необхідної кількості голосів та й адекватні патріоти цього не допустять. Але якщо владу отримає Медведчук чи Бойко, то ми розуміємо наслідки.

Юрій Сиротюк:

Медведчук — це прямий агент Кремля, який вільно почувається в українській політиці, хоча мав би сидіти у в’язниці. І до того часу, поки він є, доти його сценарій є можливим. І на жаль, попри патріотичну риторику Порошенка, він робить усе задля реваншу проросійських сил. Він дозволяє Медведчуку контролювати інформаційний простір, залучати політичні ресурси. Влада робить свідомі чи не свідомі кроки, щоб проросійський блок на парламентських виборах отримав велику кількість голосів. І тоді те, що зараз видається фантастикою, може бути впроваджене в життя.

Який є вихід із ситуації?

Олексій Голобуцький:

Зараз є два варіанти входження Донбасу в склад України. Або той, про який говорив Медведчук, — з автономією і власним парламентом. Або на українських умовах — з періодом, коли мешканці окупованих областей позбавляються політичних прав і доводять, що вони мають право бути громадянином нашої держави. Третього варіанту немає. Усе залежить від влади.

Юрій Сиротюк:

Медведчук і всі політичні проросійські злочинці мають сидіти у в’язниці, а не займатися політикою. Тоді ми зможемо говорити про правила гри на українських умовах.